Рішення № 40305280, 30.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 922/1448/14 30.07.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Одеський завод оздоблювальних матеріалів»

до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії

«Нафтогаз України» в особі філії Управління будівельно - монтажних робіт

«Укргазспецбудмонтаж»

про стягнення 6 739,74 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники, що приймали участь у справі:

від позивача: Рибаченко В.П. - представник за довіреністю;

від відповідача: Стаценко Н.В., Демяник С.М.- представники за довіреностями;

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.07.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління будівельно-монтажних робіт "Укргазспецмонтаж" про стягнення суми основного боргу у розмірі 44 882,04 грн. за договором поставки № 239/12 від 19.12.2012, інфляційних втрат у розмірі 451,06 грн., 3% річних у розмірі 612,36 грн., 745,04 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 922/1448/14 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.05.2014 справу №922/1448/14 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва справу №922/1448/14 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 суддею Смирновою Ю.М. справу № 922/1448/14 прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи на 25.06.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2014 розгляд справи відкладено на 30.07.2014.

В судовому засіданні 30.07.2014 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору поставки № 239/12 від 19.12.2012 не було здійснено у обумовлений строк оплату отриманого товару в сумі 44 882,04 грн. Крім того, за прострочення оплати отриманого товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 451,06 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 612,36 грн. з посиланням на припис ст. 625 Цивільного кодексу України, а також 745,04 грн. пені з посиланням на п. 7.8 договору поставки № 239/12 від 19.12.2012.

Представники відповідача проти заявлених вимог заперечували, просили суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень на позов відповідач вказував на те, що позивачем не було дотримано умови договору поставки № 239/12 від 19.12.2012 щодо письмового повідомлення відповідача про готовність товару до відвантаження (п. 3.4) та отримання відповідної рознарядки (п. 3.4.1). Також, відповідач як на підставу неоплати вказував на несвоєчасний розрахунок свого контрагента.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2012 між позивачем - ПАТ «Одеський завод оздоблювальних матеріалів», як постачальником, та відповідачем - ДК «Укргазвидобування НАК «Нафтогаз України» в особі філії Управління будівельно - монтажних робіт «Укргазспецбудмонтаж», як покупцем, укладено договір поставки № 239/12 , (далі - договір № 239/12 від 19.12.2012), який підписано представниками обох сторін та посвідчено печатками обох сторін, відповідно до умов якого постачальник передає, а покупець приймає і оплачує на умовах цього договору товар, визначений в специфікаціях, що додаються до договору і є його невідґємними частинами (п. 1.1).

Умовами договору № 239/12 від 19.12.2012 сторони узгодили, що постачальник письмово повідомляє покупця і вантажоотримувача про готовність до відвантаження шляхом направлення листа (п. 3.4), відвантаження товару проводиться лише після отримання рознарядки покупця (п. 3.4.1), по прибуттю товару в кінцевий пункт призначення його приймання проводиться безпосередньо вантажоотримувачем (п. 3.8), покупець проводить оплату по факту поставки товару на підставі рахунку та накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з рахуванням ПДВ на умовах, зазначених у специфікаціях (п. 5.1), за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період, за який сплачується пеня (п. 7.8).

Також, сторонами договору № 239/12 від 19.12.2012 було узгоджено специфікацію № 1 від 19.12.2012, в якій встановлено наступні умови оплати: безготівково, по факту поставки 30 днів.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000457 від 11.07.2013 на суму 44 882,04 грн., позивачем було поставлено, а відповідачем (в особі представника за довіреністю № 332 від 11.07.2013 Компанієць Н.В.) прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 44 882,04 грн.

Однак, як зазначав позивач у позовній заяві, заборгованість в сумі 44 882,04 грн. за поставлений товар за договором № 239/12 від 19.12.2012 погашена відповідачем у встановлений строк не була; на претензію від 17.12.2013 № 01/208 відповідач відповів про неможливість оплати, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В інформаційному листі № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначається, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору № 239/12 від 19.12.2012 було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 44 882,04 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000457 від 11.07.2013 на суму 44 882,04 грн. та довіреністю на прийняття товару.

Проте, відповідачем всупереч умов п. 5.1 договору № 239/12 від 19.12.2012, та п. 3 специфікації № 1 від 19.12.2012 не було оплачено у повному обсязі та у визначений строк (не пізніше 30 днів по факту поставки, тобто у строк до 09.08.2013 включно) поставлений позивачем товар загалом на суму 44 882,04 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 44 882,04 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору №239/12 від 19.12.2012 щодо своєчасного виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Посилання відповідача на те що, позивачем не було дотримано умови договору поставки № 239/12 від 19.12.2012 щодо письмового повідомлення відповідача про готовність товару до відвантаження (п. 3.4) та не отримання відповідної рознарядки (п. 3.4.1) судом відхиляються, оскільки вказані обставини не є підставами для звільнення відповідача від обов'язку по оплаті отриманого товару на заявлену до стягнення суму.

Також відхиляються судом і посилання відповідача як на підставу невиконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті отриманого товару за договором поставки № 239/12 від 19.12.2012 на те, що контрагентом відповідача розрахунки здійснені несвоєчасно, оскільки згідно ст. 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язань контрагентом відповідача за цивільно - правовим правочином не є тією обставиною, яка звільняє відповідача від належного виконання зобов'язання перед позивачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справі підтверджується наявність у відповідача непогашеної заборгованості перед позивачем в сумі 44 882,04 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 44 882,04 грн. за поставлений, але не оплачений у встановлений договором строк товар є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення оплати отриманого товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 451,06 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 612,36 грн. з посиланням на припис ст. 625 Цивільного кодексу України, а також 745,04 грн. пені з посиланням на п. 7.8 договору поставки № 239/12 від 19.12.2012.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 44 882,04 грн., зі сплати якої відповідачем допущено прострочення, вимоги позивача про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені є законними, обґрунтованим, однак такими, що підлягають задоволенню згідно нижченаведених розрахунків.

Судом встановлено, що відповідачем всупереч умов п. 5.1 договору № 239/12 від 19.12.2012, та п. 3 специфікації № 1 від 19.12.2012 не було оплачено у повному обсязі товар на суму 44 882,04 грн. у строк до 09.08.2013 включно, а тому прострочення оплати отриманого товару відбувалось з 10.08.2013 по 23.01.2014 (дата, визначена позивачем самостійно, як гранична щодо нарахування), що складає 167 днів.

Проте, позивачем здійснено розрахунок нарахувань 3% річних та пені в межах вказаного періоду прострочення, починаючи з 11.08.2013, тобто в межах 166 днів, а тому, здійснивши перерахунок 3% річних та пені, суд погоджується з визначеним позивачем строками, ставками нарахувань, а тому задовольняє вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 612,36 грн. та 745,04 грн. пені в межах заявлених розмірів.

Також, розмір інфляційних втрат, за розрахунком суду складає 267,89 грн., а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу10.08.2013 - 23.01.201444882.041.006267.89З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача , а саме: 44882,04 грн. основного боргу, 612,36 грн. 3% річних, 745,04 грн. пені та 267,89 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії Управління будівельно - монтажних робіт «Укргазспецбудмонтаж» (код ЄДРПОУ 30019775; місцезнаходження: 04053 м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28) на користь Приватного акціонерного товариства «Одеський завод оздоблювальних матеріалів» (код ЄДРПОУ 00291411, місцезнаходження: 65031 м. Одеса, Ленінградське шосе, буд. 5) 44882 (сорок чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 04 коп. основного боргу, 3% річних в розмірі 612 (шістсот дванадцять) грн. 36 коп., 745 (сімсот сорок п'ять) грн. 04 коп. пені, інфляційні втрати в розмірі 267 (двісті шістдесят сім) грн. 89 коп., а також 1 819 (одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять) грн. 83 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.08.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова