Постанова № 40304833, 27.08.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2014 року 810/4734/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,

при секретарі судового засідання Погоржевська М.О.,

за участю:

позивача- ОСОБА_2

представника відповідача - Башти М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним рішення від 10.06.2014 року № 0015901703/216/17-02.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішення про застосування штрафних санкцій та накладення пені від 10.06.2014 року № 0015901703/216/17-02 є неправомірним, оскільки оскаржуване рішення прийняте ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області, яке на момент винесення даного рішення було позбавлено на це повноважень.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Згідно пояснень позивача, він дійсно мав заборгованість зі сплати єдиного внеску та сплатив її. Також, ОСОБА_2 наголошував, що відповідно до пунктів 7.4, 7.5, 7.7 статті 7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, прийняттю рішення про нарахування пені та застосування штрафних санкцій має передувати акт перевірки, який має бути надісланий платнику.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області при винесенні рішення від 10.06.2014 року № 0015901703/216/17-02 діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Рішення про застосування штрафних санкцій та накладення пені є обґрунтованим, оскільки у позивача виникла заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка була погашена з простроченням терміну сплати, а саме 14.03.2014 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, суд вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем та як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування перебуває на обліку у Управлінні Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі.

10.06.2014 року ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів прийнято рішення № 0015901703/216/17-02 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом №2464.

Відповідно до статті 4 Закону № 2464, який набрав чинності з 01.01.2011 року (далі - Закон), позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) до Пенсійного фонду України

Згідно підпункту 2 частини 1 статті 1 Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 та п.п. 2.1.3 п. 2.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. № 21-5, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Статтею 6 частиною 2 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464.

Частинами 3 та 4 ст. 25 Закону передбачено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, вважаються недоїмкою і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Крім того, визначення терміну „недоїмка" приведено у п. 6 ст. 1 Закону, відповідно до якого недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Суд звертає увагу на те, що позивачем фактично не оспорюються підстави нарахування штрафних санкцій та пені зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки позов не містить відповідного обґрунтування і до нього не додано відповідних доказів. Позов мотивовано лише відсутністю повноважень відповідачів на прийняття рішення від 10.06.2014 року № 0015901703/216/17-02 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Однак, як вбачається з даних картки КОР ФОП ОСОБА_2, прострочено терміни сплати єдиного внеску та повністю погашено заборгованість лише 14.03.2014 року і не погашено нараховану пеню та штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Відповідно до Податкового кодексу України з 1 жовтня 2013 року контроль за дотриманням законодавства зі збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладено на органи міністерства доходів і зборів.

Отже, враховуючи заборгованість, що виникла за даними УПФУ у Києво-Святошинському районі Київської області зі сплати єдиного внеску у ФОП ОСОБА_2, яка у добровільному порядку сплачена із простроченням терміну сплати, що не заперечувалось у судовому засіданні, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області правомірно прийнято рішення від 10.06.2014 року № 0015901703/216/17-02, а тому відсутні підстави для задоволення позову у частині визнання протиправним рішення від 10.06.2014 року № 0015901703/216/17-02.

Також, суд зазначає, що постановою КМУ від 21.05.2014 року «Про утворення ДФС» утворено Державну фіскальну службу, проте відповідно до постанови КМУ від 20.10.2011 року № 1074 «Про затвердження порядку здійснення заходів пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» п.15 у разі припинення органу виконавчої влади КМУ утворює відповідну комісію, затверджує її голову та визначає строк проведення реорганізації або ліквідації. Відповідно до розпорядження КМУ від 09.07.2014 року № 630-р «Про утворення комісії з реорганізаціх Міністерства доходів і зборів» утворено комісію з реорганізації Міністерства доходів і зборів та надано їй шестимісячний строк для надання інформації до КМУ про виконану роботу з реорганізації Міндоходів.

Також, відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування розділ 7, пункт 7.2 підпункт 2 «за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 серпня 2014 р.