Рішення № 40304627, 26.08.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2161/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Чех Н.А.

при секретарі - Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання,

встановив:

Позивачка звернулась до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що з серпня 2006 року вона перебувала в шлюбі з відповідачем. 08.01.2014 року з'ясувалися факти шлюбної невірності, що і стало причиною розірвання шлюбу, а саме відповідача зі його співробітницею ОСОБА_3, яка спровокувала його до сексуальних збочень (садо-мазохізму). З грудня 2009 року вона (позивач) є особою, що досягла пенсійного віку встановленого законом, а з вересня 2011 року ніде не працює за станом здоров'я. Вона постійно займається підтримуванням та лікуванням таких системних хвороб: остеоартроз, дифузний остеопороз, розповсюджений остеохондроз хребта з полірадикулярним синдромом, варикозна хвороба нижніх кінцівок, гіпертонічна хвороба 2-го ступеня, хронічний холіцестит та хронічний панкриотит. З приводу варикозної хвороби нижніх кінцівок її тричі було прооперовано в 2012 та 2013 роках, внаслідок чого в її лівій нозі залишилося 30 % вен, що негативно вплинуло на її здоров'я, та обмежило її можливість рухатися. Усі перелічені хвороби є системними, та не підлягають кінцевому вилікуванню, і потребують систематичного вживання лікарських препаратів та системних процедур у стаціонарних медичних закладах для запобігання можливості рухатися взагалі в подальшому. З 2011 року вона не працює, отримує пенсію у розмірі 2 253,00 грн., і не має додаткових доходів, потребує додаткових матеріальних коштів для підтримання життєвого рівня та лікування. Однак, вказаних коштів їй не вистачає. В даний час у неї утворилися борги за комунальні послуги, сума яких перевищує 15 000,00 грн. Вона не може погасити борги і розрахуватися за лікування. У зв'язку із чим просила стягнути аліменти з відповідача на її утримання в розмірі 1/3 частини доходів. Підставою свої позовних вимог вказала ст. 75 СК України.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали обставини викладені в позовній заяві та уточненій позовній заяві, позовні вимоги, просили їх задовольнити. Позивач додатково пояснила, що суд не може вірити, що відповідач допомагає своїй матері. Допомагає матері відповідача вона, має довідку з Укрпошти, але її вона не принесла. За час перебування з відповідачем в шлюбі вона перенесла чотири хвороби, вони разом з відповідачем шукали і купували ліки. Просила врахувати, що її матеріальний стан не дуже гарний.

Представник позивача додатково пояснив, що позивач потребує утримання. Її донька теж хворіє. Крім того, по квартирі позивача виникли борги. Позивачу дуже важко, якби вона могла прожити без допомоги, то до суду би не зверталася. Вона багато коштів витрачає на лікування своє та доньки. У позивача пенсія більша ніж мінімальна зарплата, але і цієї пенсії не вистачає. Просили врахувати їх письмі пояснення.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні. Представник відповідача пояснив, що стаття 75 СК України передбачає дві умови - потреба у допомозі та наявність можливості надавати допомогу, в даному випадку вони позивачем не доведені. Позивач отримує пенсію. З 20.05.2015 року відповідач досягне пенсійного віку, це позивач не враховує. Як слідує з довідки про доходи, середньомісячна зарплата відповідача становить десь 3 000,00 грн. Позивач не вказує свої інші доходи, а вона продала квартиру матері за 53 000 доларів США. Позивач писала про 43 000, доларів США, але і це теж велика сума. У неї є автомобіль, дача в селі. Позивач не є бідною людиною. У неї є доросла дочка, яка проживає разом з нею. До січня 2014 року позивач підробляла в банку, хоча і без трудової книжки. Тоді як відповідач отримує невелику зарплату, у нього є мати, якій він надає допомогу регулярно. За час перебування з позивачем в шлюбі, відповідач віддавав їй не всю зарплату, так як частину передавав матері в Ужгород. В січні 2014 року позивач вигнала відповідача з квартири, де вони разом проживали, тепер він змушений винаймати житло. Крім того, відповідач також хворів, є довідки. Вважає, що позивач не потребує матеріальної допомоги, а відповідач не має можливості її надавати. Просив врахувати їх письмові заперечення.

Вислухавши пояснення позивача, її представника, відповідача, його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

В суді встановлено, що з 09.08.2006 року сторони перебували в шлюбі. Шлюб розірвано 11.02.2014 року.

Позивач є пенсіонером з 2010 року, отримує пенсіє в розмірі 2 253,51 грн. Має дорослу доньку, яка тимчасово не працює. Відповідач, працює інженером-конструктором 1 категорії в КБ «Вимірювач» ПАТ «НТК «Електронприлад», з 01.01.2014 року по 01.07.2014 року (за сім місяців) отримав заробітну плату (з урахуванням утриманих сум) 26 549,14 грн., заробітна плата в місяць в середньому складає приблизно 3 000 грн. Має непрацездатну мати.

Позивачем було пред'явлено даний позов на час коли вона перебувала в шлюбі з відповідачем. На час розгляду даної справи їх шлюб розірвано.

Відповідно до ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Позивачем було пред'явлено даний позов на час коли вона перебувала в шлюбі з відповідачем. На час розгляду даної справи їх шлюб розірвано.

Відповідно до ст. 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу. Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років. Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

В суді було встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою, отримує пенсію в розмірі 2 253,51 грн. Згідно законодавства України прожитковий мінімум на 2014 рік для працездатних осіб становить 1 218,00 грн., для непрацездатних осіб - 949,00 грн. В даному випадку розмір пенсіє позивача перевищує прожитковий мінімум. Її посилання на те, що вона потребує матеріальної допомоги у зв'язку з наявністю ряду хвороб, суд не приймає до уваги, оскільки стороною позивача не надано жодного документу, який би підтверджував, що вартість ліків, які нею приймаються за рекомендаціями лікарів значно перевищує розмір її доходу.

Суд не приймає до уваги і посилання позивача на наявність боргу по квартирі, де вона проживає, так як борг виник ще в 2011 році, коли сторони перебували в шлюбі, вели спільне господарство. Не зрозумілим є наявність боргу, враховуючи посилання позивача на відпочинки з відповідачем за кордоном, харчуванням їжею «органік», відвідування концертів і театрів, дорогих дарунків чоловіку. Не приймається до уваги і посилання на наявність хворої доньки позивача, оскільки її непрацездатність є тимчасовою, і доказів того, що донька не має доходів суду не надано.

Судом враховується те, що відповідач з 01.01.2014 року по 01.07.2014 року отримав дохід в розмірі 26 549,14 грн., в середньому його заробітна плата на місяць складає приблизно 3 000 грн. Крім того, він має матір непрацездатного віку (83 роки), яку він зобов'язаний матеріально утримувати. Позивач не спростувала твердження відповідача щодо утримання ним його матері. Враховується і те, що менше ніж як через рік відповідач досягне пенсійного віку, буде також непрацездатною особою.

Враховуючи докази які були надані сторонами по справі суд вважає, що позивач не довела того, що вона потребує матеріальної допомоги, а відповідач може її надавати.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 75, 76 СК України, ст.ст. 60, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: