Постанова № 40304046, 11.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 серпня 2014 року 09:32 № 2а-15079/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., за участю представників сторін: представника позивача Мазур В.В., представника відповідача Сперкач С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ- Трейд»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень - рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ- Трейд» з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС (ухвалою суду від 29.07.2014р. було замінено на правонаступника - Державну податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.10.2012р. №0010842208, №0010852208, №0010862208.

Постановою Окружного адміністративного суд м. Києва від 17.01.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013р., у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2013р. постанову Окружного адміністративного суд м. Києва від 17.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищезазначена ухвала суду касаційної інстанції містить вказівку про необхідність дослідження реальності та товарності господарських операцій.

З огляду на приписи частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, справа слухається з врахуванням вказівок суду касаційної інстанції.

Судом при прийнятті справи до провадження було витребувано у позивача документи щодо виконання укладених угод.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесено на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентам.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі ДПС (далі - відповідач) проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 10.10.2012р. №816/22-08/33060121 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Астана К», ТОВ «ТПК Салтіс», ТОВ «Ціррус ЛТД» за період з 01.01.2010 по 31.12.2011р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, в результаті чого платником занижено податок на прибуток, на загальну суму 125 410 грн.; пп. 7.4.1, п.п. 7.2.3, пп. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п.198.6 ст.198, ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість на загальну суму 100 329 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем 24.10.2012 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0010842208, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 10670,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2668,00 грн.,

- №0010852208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 109840,00 грн., з яких 89 659,00 грн. - за основним платежем, 20181,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0010862208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 150636 грн., з яких 125410,00 грн. - за основним платежем, 25226,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Актом перевірки встановлено, відсутність реальної можливості надання транспортно-експедиційних послуг позивачу контрагентом ТОВ «Астана К», ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «Ціррус ЛТД», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Зокрема, в акті перевірки відповідач зазначає, що контрагенти позивача не мали жодного відношення до транспорту, зазначеного в товарно-транспортних накладних, не мали витрат на його обслуговування, на виплату зарплати та джерел для здійснення своєї господарської діяльності. Крім того, особи, на яких оформлені ТОВ «Ціррус ЛТД» - ОСОБА_3 та ТОВ «Астана К» - ОСОБА_4 надали пояснення, що за грошову винагороду погодились взяти участь у реєстрації зазначених товариств. Будь-яка господарська і фінансова діяльність товариствами не велась та не виконувались роботи, не надавались послуги, не постачався товар іншим фізичним чи юридичним особам.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено відносити до складу валових витрат будь - які втрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «АВ-Трейд» та ТОВ «ЦІРРУС ЛТД», ТОВ «ТПК «Салтіс», ТОВ «АСТАНА К» були укладені договори в спрощений спосіб щодо транспортного експедирування, за умовами яких вказані контрагенти зобов'язались надати послуги щодо організації перевезення вантажу ТОВ «АВ-Трейд».

На підтвердження реальності операцій, що проводились позивачем з вказаними контрагентами в матеріалах справи наявні заяви на транспортне обслуговування, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, бухгалтерські рахунки руху товару, рахунки-фактури на реалізацію товару, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписки з банківського рахунку про здійснення оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання товару (послуг) позивачем та використання їх у власній господарській діяльності (продаж).

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованими платниками податку.

Відповідно до норм чинного законодавства, зокрема, Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року N 822, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 р. за N 1040/9639, Інструкції № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року, товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, що підтверджує факт перевезення нафтопродуктів. Акт виконаних робіт є похідним, узагальнюючим документом бухгалтерського обліку

Проте, акт перевірки 10.10.2012р. №816/22-08/33060124 не містить інформацію про наявність або відсутність під час проведення даної перевірки у позивача товарно-транспортна накладних, на підставі яких здійснювалося перевезення вантажу.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на визначення податкових зобов'язань контрагенту позивача, винесення вироків посадовим особам підприємств щодо ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону, про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Положення покладає на керівника підприємства, головного бухгалтера обов'язок обліковувати первинні документи. За п. 2.15 Положення, Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Положенням забороняється приймати до виконання лише первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. (п. 2.16 Положення).

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність контрагентів позивача на момент здійснення правочинів не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, вказані товариства були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому податкові накладні, товарно - транспортні накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Судом було призначено судово - почеркознавчу експертизу на предмет наявності чи відсутності ознак підроблення підпису посадовими особами, які підписували податкові накладні та інші первинні документи, видані ТОВ «Ціррус ЛТД» та ТОВ «Астана К», представник позивача не заперечував проти призначення експертизи.

Проте, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз супровідним листом від 09.07.2014р. №4891/4892/14-32 було направлено до суду матеріали справи без виконання експертизи, оскільки позивачем не було проведено оплату вартості призначеної судово - почеркознавчої експертизи.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, всупереч вищезазначеним вимогам, не довів правомірності прийнятих рішень.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ- Трейд» задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.10.2012р. №0010842208, №0010852208, №0010862208.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян