Постанова № 40304026, 22.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2014 року 11:55 № 826/8597/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі Бабич Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участі представників позивача Малачли Н.Д., Данілової І.О., представника відповідача Старощука С.В., адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001542201 та часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 0001532201 від 14.04.2014.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проскан" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, в якому просить суд :

скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001542201 від 14 квітня 2014 року;

скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001532201 від 14 квітня 2014 року, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 624 415 грн. та суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 156 103,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач мав передбачені Законом підстави для віднесення сум до податкового кредиту, оскільки наявні у нього податкові накладні відповідали нормативно встановленим вимогам.

Крім того, позивач стверджує про правомірність формування витрат виробництва з огляду на реальність укладеної угоди про охорону.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого рішення. Зокрема, відповідач стверджує, що позивачем сформовано податковий кредит за податковими накладними, які не зареєстровані в реєстрі виданих накладних.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач) на підставі направлень від 20.01.2014 р. № 85/26-57-22-01-21П, виданих на підставі наказу Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09 січня 2014 р. № 11, далі на підставі наказу від 12 лютого 2014 р. № 264 терміном з 20.01.2014 р. по 2 6.02.2014 р. було проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово - господарської діяльності ТОВ «ПРОСКАН» (далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт № 92/26-57-22-01-10/21634980 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ПРОСКАН» (код ЄДРПОУ 21634980) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 p., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р.» (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення:

- п. 138.1 п. 138 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму в 151 839 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 р. в сумі 29 040 грн., за 3 квартал 2011 р. в сумі 29 040 грн., за 4 квартал 2011 р. в сумі 29 040 грн., за 1 квартал 2012 р. в сумі 26 515 грн., за 3 квартал 2012 р. в сумі 11 689 грн., за 4 квартал 2012 р. в сумі 26 515 грн.

- ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», абз. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29 грудня 2010 р. № 1246, пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 629 999 грн., в тому числі за січень 2012 р. в сумі 120 165 грн., за лютий 2012 р. в сумі 504 250 грн., за квітень 2012 р. в сумі 5 58 4 грн.

На підставі вищезазначених висновків Акту перевірки відповідачем прийняті, зокрема, податкові повідомлення - рішення:

№ 0001532201 від 14 квітня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму в 787 498, 75 грн., в тому числі 629 999 грн. суми податку та 157 499,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0001542201 від 14 квітня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму в 168018,75грн., в тому числі 151 839 грн. податку та 16179,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Порушення, встановлені перевіркою полягали в наступному.

1. Перевіркою було встановлено, що позивачем сформовано витрати виробництва, зокрема, за рахунок договору охорони №126 від 22.08.2012. Акт перевірки містить посилання, що позивачем надано акти виконаних робіт, по яких надано послуги. Також в акті зазначено, що в ході перевірки ТОВ «Проскан» не надало в підтвердження наданих послуг по вищевказаних актах отриманих послуг документів, в яких наведено інформацію щодо наданих послуг з охорони. Таким чином, проведеним аналізом наданих до перевірки вищезазначених документів, а також рахунків - фактур, банківських виписок не встановлено зв'язок зазначених послуг з господарською діяльністю ТОВ «Проскан», а саме до перевірки не надано будь - яких документів, що свідчать про послуги, які надані щодо охорони: територіальне розміщення об'єкту, який охороняється, його площа, розташування, адреса, власником якого є ТОВ «Проскан». Кількість працюючих на підприємстві, яке здійснює охоронні послуги складає - ТОВ «Сек'юріті Сервіс» складає три особи.

Суд з наявністю даного порушення не погоджується, з огляду на таке.

До матеріалів справи залучено додатки до договору про охорону, якими визначено об'єкт охорони, осіб, графік чергувань та інші обставини, які однозначно вказують на зв'язок витрат на охорону з господарською діяльністю позивача.

При цьому ані акт перевірки, ані інші матеріали справи не містять посилань на те, що такі документи у позивача витребовувалися.

Натомість, додатки до договору про охорону додавалися до заперечень на акт перевірки, поданих позивачем відповідачу 2 квітня 2014 року.

Акт перевірки містить посилання на наявність у позивача у власності комплексу будівель за адресою - м. Київ, Кільцева дорога, 22 (розділ 2.3.2 акту перевірки). Саме цей об'єкт визначено у якості об'єкта, що охороняється, в договорах, які зазначено в акті перевірки.

Матеріали справи не містять жодних висновків експертних установ стосовно первинних бухгалтерських документів, наданих позивачем. Також матеріали справи не містять вироків посадовим особам контрагента позивача, припинення державної реєстрації підприємства чи донарахування йому податкових зобов'язань.

Стаття 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України передбачає, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку ( абзац 2 підпункту 1 пункту 1 статті 138 Податкового кодексу України).

Отже, зазначеною нормою передбачено безумовне включення до витрат операційної діяльності собівартості наданих послуг, зокрема, послуг охорони приміщення .

З огляду на викладене, суд доходить висновків, що позивачем було правомірно сформовано витрати виробництва.

2.Актом перевірки встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" № 2013109 від 31.01.2012, №2021303 від 13.02.2012 та №2020102 від 01.02.2012, які підписані посадовою особою, ідентифікованою як «Анна Онищенко», в той же час як податкова накладна в електронній формі містить електронний підпис ОСОБА_4

Зазначене було кваліфіковано відповідачем як порушення ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», абз. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29 грудня 2010 р. № 1246, пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

З посиланнями відповідача на порушення позивачем приписів ст.201 Податкового кодексу України суд не погоджується, виходячи з такого.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Як вбачається з зазначених в акті перевірки податкових накладних, отриманих позивачем в паперовому вигляді, копії яких залучені до матеріалів справи, вони містять всі вищезазначені реквізити.

Натомість порушення контрагентом позивача приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», абз. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29 грудня 2010 р. № 1246, не призводить до порушення позивачем вимог ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки у позивача наявні паперові копії податкових накладних, які повністю відповідають встановленим вимогам.

Згідно з пунктом 6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. (частини 1-3).

Згідно з частинами 9-10 пункту 10 статті 201 вищезазначеного кодексу, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (ч.9). Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. (частина 10 пункту 10 статті 201 ПК України).

З наведеного, суд доходить висновків, що вищезазначеними нормами пунктів 6 та 10 статті 201 передбачено порядок дій відповідача у випадку виявлення розбіжностей, при цьому виявлення таких розбіжностей передбачено підставою для повідомлення про розбіжності для подання уточнень та проведення перевірки. При цьому, перевірка має стосуватися в першу чергу продавця, натомість, відповідачем перевірявся покупець.

Також суд вважає, що відсутність права на податковий кредит пов'язана з відсутністю реєстрації наданої платнику податкової накладної, тобто право на податковий кредит за певною податковою накладною поставлено у залежність від наявності такої податкової накладної, як документу, та наявності обставини її реєстрації. Оскільки податкова накладна за певним номером та датою на певну суму зареєстрована в реєстрі, суд вважає безпідставними посилання відповідача.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкові повідомлення - рішення скасуванню в оскаржуваній частині.

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Проскан» задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 0001542201 від 14 квітня 2014 року та податкове повідомлення - рішення № 0001532201 від 14 квітня 2014 року, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 624 415 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 156 103,75грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян