Ухвала суду № 40302650, 27.08.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/171/14-ц Головуючий у І інстанції Шинкар А.О.Провадження № 22-ц/780/4905/14 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.Категорія 58 27.08.2014

УХВАЛА

Іменем України

27 серпня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Мережко М.В.,

Суддів: Гуля В.В., Ігнатченко Н.В.

При секретарі: Франюк Т.В.

Розглянула в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Дніпрометалсервіс» на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2014 року по справі за позовом Врублевського Збігнєва до ПрАТ «Дніпрометалсервіс», ЗАТ «Ерлан», ПрАТ «Інкон», ТОВ «Торговий дім «Морозко», ТОВ «Маяк-гарант», ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Броварська районна державна адміністрація Київської області, Управління державної реєстрації юридичних та фізичних осіб -підприємців Харківської міської ради, реєстраційна служба Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, ТОВ « Кіб-Сервіс» про відшкодування шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом.

Вимоги обґрунтовував тим, що ТОВ « Фермой-К», власником якого він був, 01 липня 2002 року незаконно передало, як внесок у статутний фонд «ТОВ «Інкон» об»єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Останнім власником вказаного майна є ПрАТ «Дніпроометалсервіс».

Позивач вважає, що вказане майно вибуло із його володіння поза його волею, з вини відповідача. На даний час майно відсутнє, просив відшкодувати заподіяні йому збитки - 100 млн грн. - вартість обладнання, 140 млн грн. - упущена вигода, 10 млн грн. - моральна шкода.

Позивач просив, з метою забезпечення позову, накласти арешт на об»єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1, фабрика морозива, до складу якої входить: промисловий корпус «А-1», КНС «Б», водонапірна башта «Г», огорожа «К», що належить на праві власності ПрАТ «Дніпрометалсервіс».

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2014 року, забезпечено позов шляхом накладення арешту на об»єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: Київська область, Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2, фабрика морозива, до складу якої входить: промисловий корпус «А-1», КНС «Б», водонапірна башта «Г», огорожа «К», що належить на праві власності ПрАТ «Дніпрометалсервіс».

Не погоджуючись з ухвалою, відповідач ПрАТ «Дніпрометалсервіс подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. В апеляційній скарзі зазначав, що суд першої інстанції на навів жодних обґрунтувань необхідності забезпечення позову, і що невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст.152 ЦПК України позови забезпечуються накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб, забороною вчиняти певні дії, встановлення обов"язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов"язання, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із названим позовом у січні 2014 року. В подальшому позивач подав заяву, в якій просив накласти арешт на майно посилаючись на те, що такий вид забезпечення позову присіче намагання відповідача відчужити майно до розгляду справи. ( а.с.8).

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову„ розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчиться, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв"язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи наведені вимоги закону та клопотання позивача про забезпечення позову, суддя відповідно до вимог ст. 152 ЦК України вжив заходів для його забезпечення, при цьому на навів жодних обґрунтувань необхідності забезпечення позову, і що невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом у день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. У зв'язку з цим вжиття заходів забезпечення позову можливе не лише при проведенні попереднього судового засідання, здійсненні процесуальних дій з підготовки справи до судового розгляду чи під час судового розгляду, а й одночасно з відкриттям провадження у справі чи після постановлення такої ухвали. Винятком є заява про забезпечення позову з метою запобігання порушення права інтелектуальної власності, яка може бути подана та підлягає розгляду до подання позовної заяви (частина четверта статті 151 ЦПК України). Заява про забезпечення позову за змістом повинна відповідати вимогам частини другої статті 151 ЦПК України. Клопотання про забезпечення позову може міститись як безпосередньо в позовній заяві, так і в окремій заяві.

Вживаючи заходи забезпечення позову, необхідно враховувати роз'яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен враховувати, що ця обставина може спричинити шкоду відповідачеві та іншим особам. У зв'язку з цим суд чи суддя повинні роз'яснити позивачеві, який просить забезпечити позов, наслідки можливого завдання відповідачеві збитків і за наявності для цього відповідних підстав вимагати застави.

Суд першої інстанції, не взяв до уваги наявність тривалого спору між сторонами, рішень, що набрали законної сили за позовами Врублевського Збігнєва, прийшов до передчасного висновку про забезпечення позову, а відтак не можна вважати, що права апелянта, на момент постановлення ухвали не порушються.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції від 04 червня 2014 року підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпрометалсервіс» - задовольнити частково.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2014 року - скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п.2 ч.1 ст. 324 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: