Постанова № 40301278, 29.08.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2014 року 10:39 810/4593/14

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Мкртчян Н.Ц., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-древ" – Київського картонно-паперового комбінату" до Обухівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-древ" – Київського картонно-паперового комбінату" (далі-позивач, товариство) до Обухівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкових зобов’язань. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність поставки товарів. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував повністю, у його задоволенні просив відмовити, надав до суду заперечення, які ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

На підставі наказу від 11.03.2014 №144 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Сервіс-древ" – Київського картонно-паперового комбінату" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість з ТОВ "Торгово-виробнича фірма "Альфард ЛТД" за період з 01.09.2012 по 30.09.2012. За результатами перевірки складено акт від 21.03.2014 №540/10-16/22-01/34161796, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем: пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198,3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2012 року на загальну суму 45515 грн.

У ході перевірки встановлено, що податковим органом від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано акт від 07.10.2013 №1173/22-07/37855002 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВФ «Альфард ЛТД» з контрагентами за податкові періоди з 01.01.2012 по 31.12.2012, згідно з яким місцезнаходження ТОВ «ТВФ «Альфард ЛТД» встановити неможливо. У ТОВ «ТВФ «Альфард ЛТД» відсутні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби, ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Отже, документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «ТДВ «Альфард ЛТД» з ТОВ «Сервіс-Древ ККПК» за вересень 2012 року.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, які залишено без задоволення.

На підставі Акту перевірки від 21.03.2014 №540/10-16/22-01/34161796 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.04.2014 №0000332201/638, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість на 56894 грн, у тому числі за основним платежем – 45515 грн, за штрафними санкціями – 11379 грн.

Позивачем подано скаргу до ГУ Міндоходів у Київській області на податкове повідомлення-рішення, яку залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "Сервіс-древ" – Київського картонно-паперового комбінату" (покупець) з ТОВ «ТВФ «Альфард ЛТД» (продавець) укладено договір поставки №0506/1 від 05.06.2012 товару (піддони в асортименті) та додаток №1 до договору. Факт придбання товару позивачем підтверджується видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами та актом звірки взаєморозрахунків. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача, вони надають можливість встановити суть господарської операції. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується виписками по рахунках.

На підтвердження наявності у позивача складських приміщень (зокрема, для зберігання товару) товариством надано договір оренди №322/13/0112 від 30.12.2011, перелік майна переданого в оренду, акт прийому-передачі майна, акт виконаних робіт, акт звірки взаєморозрахунків.

Отриману продукцію позивачем в подальшу реалізовано ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», що підтверджується договором поставки №608/45/0112 від 16.01.2012, додатками №1, 2, 3, 4, 5 до цього договору, видатковими та податковим накладними, рахунками-фактури, актом звірки взаєморозрахунків.

На підтвердження отримання та транспортування продукції товариством надано витяг з книги реєстрації довіреностей на особу, яка отримала товар, штатний розпис, копії свідоцтва реєстрації транспортного засобу та посвідчення водія, технічні характеристики транспортного засобу.

На підтвердження надходження та оприбуткування придбаних товарів позивачем надано відповідні картки рахунку, загальні відомості приходу ТМЦ та реєстр прибуткових документів.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов’язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв’язку з господарськими операціями з ТОВ "Упаковка", які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт придбання товару у ТОВ "Торгово-виробнича фірма "Альфард ЛТД", використання позивачем отриманого товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв’язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов’язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ "Торгово-виробнича фірма "Альфард ЛТД" є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка мають право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстровано платником податку на додану вартість і мало право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ "Торгово-виробнича фірма "Альфард ЛТД" на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України визначено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або при винесенні постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових та інших рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах ТОВ "Торгово-виробнича фірма "Альфард ЛТД" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

В матеріалах справи та в акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ "Торгово-виробнича фірма "Альфард ЛТД" для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних та інших бухгалтерських документів від ТОВ "Торгово-виробнича фірма "Альфард ЛТД", які засвідчують передачу та продаж товару, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожне повне або часткове надання товару (робіт, послуг).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв’язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю платника податку.

Твердження податкового органу про відсутність факту придбання товару на користь позивача було спростовано наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Що стосується посилання відповідача в Акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки зазначеного контрагента позивача по ланцюгу постачання, то суд не визнає цей акт належним та допустимим доказом в розумінні приписів ст. 70 КАС України.

Так, відповідно до п.73.5 ст.75 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, як вбачається з Акта перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, наявність у нього виробничих потужностей, місць зберігання і відпуску товару, орендованих транспортних засобів чи осіб, які працюють за наймом або на підставі інших договорів, не перевіряв, відтак висновки, викладені в цьому акті, суперечать приписам п.73.5 ст.73 ПК України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинених цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

Що стосується посилання податкового органу на певні недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, то суд бере до уваги, що їх оформлення здійснювалося не позивачем, відтак він не може нести відповідальності за ці недоліки. При цьому надані позивачем товарно-транспорті накладні мають необхідні відомості, які надають змогу дослідити суть господарської операції. Крім того, суд бере до уваги, що товарно-транспортні накладні згідно з приписами наведених статей ПК України не є підставою для формування податкового кредиту. Аналіз та оцінку наявних у справі доказів судом здійснено не лише на підставі цих накладних, а за сукупністю доказів.

Отже, податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Торгово-виробнича фірма "Альфард ЛТД" та неправомірне віднесення коштів, сплачених за придбання товару, до податкового кредиту, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладених між позивачем та ТОВ "Торгово-виробнича фірма "Альфард ЛТД", отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України є безпідставними.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000332201/638 від 07.04.2014, видане ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-древ" - Київського картонно-паперового комбінату" судові витрати у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 вересня 2014 р.