Постанова № 40299999, 07.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

07 серпня 2014 року № 826/9604/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства "Румб Плюс"

до

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Румб Плюс" (далі також – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі також – відповідач) від 24.03.2014 №0001072204, №0001092204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2014 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

В судове засідання, 23.07.2014, сторони прибули.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує порушенням відповідачем порядку проведення перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованістю висновків перевірки про заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, які ґрунтуються лише на підставі акта перевірки ТОВ "Класик-М", з яким позивач мав господарські відносини, та невідповідністю таких висновків наданим до перевірки первинним документам, що підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначається про обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та відповідність висновків акта перевірки, за наслідками якої прийняті зазначені податкові повідомлення-рішення, щодо заниження позивачем податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, положенням Податкового кодексу України, з огляду на акт Рокитнянського відділення Білоцерківської ОДПІ від 18.04.2013 №24/220/38084820 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Класик-М" за період з 01.08.2012 по 01.02.2012", якою встановлено відсутність у ТОВ "Класик-М" об’єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Оскільки сторонами подано заяви про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження, судом на підставі частини четвертої статті 122, частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що Приватне підприємство "Румб Плюс" зареєстроване як юридична особа 06.03.2008, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №10671020000012407, присвоєно ідентифікаційний код 35728001, місцезнаходження: 02002. м. Київ, вул. Марини Раскової, 19.

Відповідно до наказу від 10.02.2014 №263 та письмового повідомлення від 19.02.2014 №6340/10/26-53-22-04-11 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Румб Плюс" з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податків за період серпень-листопад 2012 року з питань взаємовідносин з ТОВ "Класик-М", про що складено акт перевірки від 06.03.2014 №400/26-53-22-04-21-35728001.

Позивачем було подано заперечення на вказаний акт перевірки, на які листом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 19.03.2014 №750/10/26-53-22-04-11 позивача повідомлено про залишення висновків акта перевірки без змін.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.03.2014 №0001072204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 354675,00 грн., в тому числі, 236450,00 грн. за основним платежем та 118225,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та №0001092204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 372410,00 грн., в тому числі, 248273,00 грн. за основним платежем та 124137,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені ПП "Румб Плюс" в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у місті Києві, та в подальшому до Міністерства доходів і зборів України.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у місті Києві від 19.05.2014 №4449/10/26-15-10-06-15 та Міністерства доходів і зборів України від 12.06.2014 №10442/6/99-99-10-01-15 у задоволенні скарг позивача відмовлено, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно зі статтею 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт 79.1). Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (пункт 79.2).

Зі змісту наказу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10.02.2014 №263 та акта перевірки від 06.03.2014 №400/26-53-22-04-21-35728001 убачається, що призначення документальної позапланової перевірки ПП "Румб Плюс", за наслідками якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, здійснено відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України.

При цьому, помилкове зазначення відповідачем у вступній частині акта перевірки реквізитів іншого наказу не є підставою для висновку про протиправність проведення самої перевірки, оскільки далі в цьому ж акті міститься посилання на наказ, на підставі якого цю перевірку було призначено. Крім того, копію наказу від 10.02.2014 №263 разом з повідомленням про проведення перевірки було вручено позивачу, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно зі статтею 138 Податкового кодекс України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2). Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (підпункт 139.1.9 пункту 139.1).

Відповідно до висновків акта перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, перевіркою встановлено порушення ПП "Румб Плюс" підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік на 248273,00 грн., в тому числі, за три квартали 2012 року на 133988,00 грн., за 2012 рік на 248273,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг (підпункт "а" пункту 198.1). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій) (пункт 198.2). Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзаци перший, другий пункту 198.3, в редакції, чинній на час за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6, в редакції, чинній на час за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення).

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.1). Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6).

В акті перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, також зазначено про порушення ПП "Румб Плюс" підпункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 236450,00 грн., в тому числі, за серпень 2012 року на 127608,00 грн., за листопад 2012 року на 108842,00 грн.

Частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною другою вказаної статті визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені положення Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дають підстави для висновку, що право на віднесення витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлене придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх подальшого використання в господарській діяльності та реалізується за наявності у платника податків належним чином оформлених первинних документів і податкових накладних, які підтверджують проведення господарських операцій.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акта перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства, що призвело до заниження ним податку на прибуток та податку на додану вартість, ґрунтуються на акті Рокитнянського відділення Білоцерківської ОДПІ від 18.04.2013 №24/220/38084820 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Класик-М" за період з 01.08.2012 по 01.02.2012", згідно з яким перевіркою встановлено відсутність у ТОВ "Класик-М" об’єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.08.2012 по 01.02.2013.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Класик-М", протягом періоду, за який проводилась перевірка, позивачем надано договір від 01.08.2012 №72 перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до якого ТОВ "Класик-М" (Перевізник) бере на себе зобов'язання виконувати перевезення вантажів ПП "Румб Плюс" (Експедитор), а експедитор зобов’язується сплачувати за такі перевезення встановлену сторонами плату (пункт 1.1 Договору). Кожне окреме перевезення здійснюється на підставі заявки, яка є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.1 Договору). Найменування вантажу та умови його перевезення, час і місце надання автотранспорту та інша необхідна інформація узгоджується сторонами шляхом підписання заявки (пункт 2.2 Договору).

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначаються Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 №1955-IV (далі – Закон №1955-IV).

Абзацом третім частини першої статті 1 Закону №1955-IV встановлено, що транспортно-експедиторська послуга – робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 9 Закону №1955-IV, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (частина перша). Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі (частина друга).

Перелік істотних умов договору транспортного експедирування визначений частиною третьою статті 9 Закону №1955-IV, згідно з якою істотними умовами такого договору є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб – резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб – нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб – громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб – іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 9 Закону №1955-IV також передбачено, що для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування (частина п’ята); підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади (частина десята); перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні (частина одинадцята); такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України (частина дванадцята); факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (частина тринадцята статті 9 Закону №1955-IV).

Із долучених до справи договорів-заявок за період з серпня 2012 року по грудень 2012 року, які скріплені печатками ПП "Румб Плюс" та ТОВ "Класик-М" убачається, що у вказаних заявках обумовлено сторонами місце завантаження-розвантаження товару, визначено вид товару, його вагу, замовника транспортно-експедиційних послуг, вид послуги, розмір плати експедитору, тощо.

Про фактичне виконання договору перевезення відповідно до вказаних вище заявок свідчать надані позивачем копії рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), виписаних ТОВ "Класик-М" у період з серпня по грудень 2012 року на користь позивача податкових накладних, а також відповідних товарно-транспортних накладних, дані яких щодо замовників транспортно-експедиційних послуг, місць завантаження-розвантаження товару, його виду та кількості, вартості наданих послуг узгоджуються між собою.

Факти оплати позивачем ТОВ "Класик-М" транспортно-експедиційних послуг підтверджуються даними виписки з банківського рахунку позивача №26009000029012 за період з 04.03.2011 по 07.01.2013, яка наявна у матеріалах справи.

Зазначені документи також надавались позивачем до перевірки, що убачається з акта перевірки, за результатами якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Про необхідність замовлення позивачем у ТОВ "Класик-М" транспортно-експедиційних послуг з метою виконання зобов’язань перед третіми особами свідчать надані позивачем договори-заявки, акти виконаних робіт, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, якими підтверджується надання ПП "Румб Плюс" транспортно-експедиційних послуг, зокрема, ТОВ "Трипільський пакувальний комбінат", ПАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", ВАТ "Жидачівський ЦПК".

Відсутність відповідних документів первинного бухгалтерського чи податкового обліку, їх недостатність чи не відповідність встановленим Податковим кодексом України та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вимогам відповідачем під час проведення перевірки не встановлено, в акті перевірки відповідних висновків не зроблено, доказів на підтвердження вказаних обставин під час судового розгляду відповідачем не надано.

Зі змісту акта перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не убачається виявлення відповідачем дефектів у правовому статусі платника податків – ТОВ "Класик-М", відсутності у нього свідоцтва платника податку на додану вартість у період, що перевірявся. Тому, згідно з пунктами 201.1, 201.4 статті 201 ПК України зазначене підприємство мав право виписувати податкові накладні, що є підставою для віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Посилання відповідача на Рокитнянського відділення Білоцерківської ОДПІ від 18.04.2013 №24/220/38084820 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Класик-М" за період з 01.08.2012 по 01.02.2012" і зазначені в ньому обставини не спростовують наданих позивачем первинних документів та не беруться судом до уваги, оскільки правильність ведення податкового обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток має підтверджуватися відповідними засобами доказування, якими в даному випадку є договір про надання транспортних послуг з додатками, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт та товарно-транспортні накладні, які містять усі необхідні відомості щодо змісту та обсягу спірних господарських операцій.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків, право на формування валових витрат та на податковий кредит платника податків не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. Аналогічну правову позицію висловлено також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Отже, враховуючи надання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання ним транспортно-експедиційних послуг у ТОВ "Класик-М" та використання придбаних послуг у господарській діяльності, що дає позивачу право на віднесення вартості придбаних послуг до складу валових витрат та сум сплаченого у складі вартості цих послуг податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди, зважаючи, що обґрунтування відповідачем виявлених під час проведення перевірки порушень здійснено без дослідження та оцінки наданих позивачем до перевірки первинних бухгалтерських документів, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24.03.2014 №0001072204, №0001092204.

Щодо строку звернення позивача з позовом до суду, то суд зазначає, що позивачем оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення в межах строку давності 1095 днів, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З матеріалів справи убачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн. (платіжне доручення від 01.07.2014 №363). Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 487,20 грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Румб Плюс" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24.03.2014 №0001072204 та №0001092204.

Присудити на користь Приватного підприємства "Румб Плюс" понесені ним судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою України (відповідним підрозділом Державної казначейською службою України).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна