Постанова № 40299995, 20.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2014 року 11:00 № 826/10294/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Синтра Трейдінг»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Синтра Трейдінг» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Синтра Трейдінг») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11 квітня 2014 року №52426552206 та №52526552206.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 29 липня 2014 року.

У судове засідання 29 липня 2014 року з'явився представник позивача, який позов підтримав. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, витребувані судом документи надав.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 29 липня 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні та надав представнику позивача час для ознайомлення із запереченнями відповідача та подання, у разі наявності, додаткових пояснень до 01 серпня 2014 року.

31 липня 2014 року представником позивача через канцелярію суду подано додаткові пояснення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 18 по 24 березня 2014 року посадовими особами ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі направлення від 18 березня 2014 року №646/26-55-22-06, згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України та наказу від 24 лютого 2014 року №672 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Синтра Трейдінг» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними експортними контрактами від 15 жовтня 2012 року №151012 з компанією «Behgamen Karaj Co. LTD» (Іран), від 09 вересня 2013 року №090913 з компанією «Emil Servis LLC» (Азербайджан), від 13 червня 2013 року №130613 з компанією «ММС «Azar Turk LTD» (Азербайджан) згідно листів ПАТ «Фідобанк» від 09 січня 2014 року №1-1-3/28-Ф (вх. ДПІ від 13 січня 2013 року №1145/10) та КФ ПАТ «КБ «Промекономбанк» від 30 грудня 2013 року №12/1031 (вх. ДПІ від 09 січня 2014 року №117/10), за результатами якої складно Акт від 31 березня 2014 року №282/26-55-22-06/32070571 (далі по тексту - Акт перевірки №282).

У зв'язку з виявленням під час здійснення контрольного заходу несвоєчасного надходження на рахунки суб'єкта господарювання валютної виручки за контрактами №151012 з компанією «Behgamen Karaj Co. LTD» (Іран) від 15 жовтня 2012 року, №090913 з компанією «Emil Servis LLC» (Азербайджан) від 09 вересня 2013 року та №130613 з компанією «ММС «Azar Turk LTD» (Азербайджан) від 13 червня 2013 року, а також існування станом на 01 січня 2014 року простроченої дебіторської заборгованості по зазначеним контрактам, податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Синтра Трейдінг» статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. №185/94-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон України від 23.09.1994р. №185/94-ВР) та пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р. №15-93 з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Декрет №15-93).

Такі висновки стали підставою для винесення 11 квітня 2014 року податкового повідомлення - рішення №52426552206, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, згідно зі статтею 4 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР нараховано суму грошового зобов'язання за платежем - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 507881,27 грн. та податкового повідомлення - рішення №52526552206, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, згідно з пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93 нараховано суму грошового зобов'язання за платежем - штрафні санкції за порушення валютного законодавства у розмірі 170,00 грн.

Не погоджуючись з названими податковими повідомленнями - рішення ТОВ «Синтра Трейдінг» звернулось з відповідним позовом до суду.

В обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень суб'єкт господарювання зазначає, що у зв'язку з втратою чинності постанови Правління Національного банку України від 14 травня 2013 року №163, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 травня 2013 року за №718/23250 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (далі по тексту - постанова №163), яка діяла до 18 листопада 2013 року та прийняттям нової постанови Правління Національного банку України від 14 листопада 2013 року №453, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 листопада 2013 року за №1951/24483 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (далі по тексту - постанова №453), яка набрала чинності лише 20 листопада 2013 року, 19 листопада 2013 року строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів врегульовувались положеннями статті 1 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР.

Отже, з огляду на закріплення у названій статті 180-денного строку для зарахування виручки резидента в іноземній валюті на його рахунок в банку, який діяв 19 листопада 2013 року, а також закріплення у статті 58 Конституції України неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, позивач вважає, що під час визначення крайніх строків проведення розрахунків за контрактами застосуванню підлягають строки, визначені у статті 1 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР.

Також ТОВ «Синтра Трейдінг» зауважує, що під час проведення нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності відповідач порушив приписи статті 4 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР, в якій закріплено, що загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

На обґрунтування протиправності податкового повідомлення - рішення від 11 квітня 2014 року №52526552206, позивач посилається на відсутність у ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повноважень щодо застосування штрафних санкцій, встановлених пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами:

1) 30 вересня 2013 року за контрактом №151012 від 15 жовтня 2012 року, укладеним з компанією «Behgamen Karaj Co. LTD» (Іран) (далі по тексту - контракт №151012), позивачем здійснено поставку товару на суму 45314,16 доларів США. Кошти за поставлений товар надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «Синтра Трейдінг» 04 лютого 2014 року в сумі 29134,00 доларів США, 10 лютого 2014 року в сумі 13583,77 доларів США та 17 лютого 2014 року в сумі 2383,71 доларів США;

2) 30 вересня 2013 року за контрактом №090913 від 09 вересня 2013 року, укладеним з компанією «Emil Servis LLC» (Азербайджан) (далі по тексту - контракт №090913), позивачем здійснено поставку товару на суму 106373,20 євро. Кошти за поставлений товар надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «Синтра Трейдінг» 21 лютого 2014 року в сумі 59500,00 євро, 26 березня 2014 року в сумі 46873,00 євро та 26 березня 2014 року в сумі 91234,98 євро;

3) 30 серпня 2013 року за контрактом №130613 від 13 червня 2013 року, укладеним з компанією «ММС «Azar Turk LTD» (Азербайджан) (далі по тексту - контракт №130613), позивачем здійснено поставку товару на суму 98662,05 євро. Кошти за поставлений товар надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «Синтра Трейдінг» 19 грудня 2013 року в сумі 45000,00 євро, 25 грудня 2013 року в сумі 20000,00 євро, 03 січня 2014 року в сумі 5000,00 євро, 11 січня 2014 року в сумі 20150,00 євро та 05 лютого 2014 року в сумі 8512,05 євро.

Посилаючись на закріплення постановою Правління Національного банку України від 16 листопада 2012 року №475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 листопада 2012 року за №1921/22233 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», постановами №163 та №453 проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачених в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у строк, що не перевищує 90 календарних днів, відповідач дійшов висновку, що зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача мало бути проведено за контрактом №151012 та № 090913 до 29 грудня 2013 року, а за контрактом №130613 до 28 листопада 2013 року.

Саме не отримання грошових коштів у зазначені терміни і стало підставою для нарахування пені згідно зі статтею 4 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР.

Аналізуючи доводи позивача та аргументи відповідача, суд приходить до висновку, що визначальним питанням для вирішення справи є правомірність визначення відповідачем строку для проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, передбаченими в статтях 1 та 2 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР, терміном 90 днів.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року №1/99-рп, частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином оцінка правомірності поведінки, зокрема платників податків, здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини 2 статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.

Якщо ж новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені у попередніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин), зворотна дія нормативно-правового акта не має місця.

З огляду на викладене, суд вважає помилковим твердження позивача щодо визначення пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності із порушенням положень статті 58 Конституції України.

Так само помилковими є посилання ТОВ «Синтра Трейдінг» на необхідність застосування до спірних правовідносин строків, визначених у статті 1 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР, оскільки наведений вище аналіз положень Конституції України дає підстави для висновку, що відповідні норми можуть бути застосовані виключно під час визначення строків проведення розрахунків за експортно-імпортними операціями, проведеними саме 19 листопада 2013 року, у день коли постанова №163 вже втратила свою чинність, а постанова №453 - чинності ще не набрала.

Наведені висновки суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 20 травня 2014 року у справі № К/800/4905/14.

Також не погоджується суд з доводами позивача щодо нарахування відповідачем пені на частину суми, а саме 5793,48 доларів США, яка надійшла на розрахунковий рахунок із порушенням визначених законодавством термінів, у розмірі, що перевищує суму неодержаної виручки.

Як вбачається з додатку №4 до Акту №847/26-55-22-06/32070571 від 27 грудня 2013 року «Про результати позапланової виїзної перерв ріки ТОВ «Синтра Трейдінг» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним експортним контрактом від 15 жовтня 2012 року №151012 з компанією «Behgamen Karaj Co. LTD» (Іран) згідно листка КФ ПАТ «КБ «Проекономбанк» від 19 листопада 2013 року №11/930 (вх. ДПІ від 22 листопада 2013 року №28779/10), в якому наведено розрахунок пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за результатами перевірки на суму у розмірі 5793,48 нараховано пеню у розмірі 278,09 доларів США, що складає 2222,75 грн. (а.с. 50)

У той же час, як вбачається з додатку №4 до акту перевірки №282 за результатами перевірки на суму у розмірі 5793,48 нараховано пеню у розмірі 677,84 доларів ШСА, що складає 5417,95 грн.

Отже, загалом на суму у розмірі 5793,48 доларів США нараховано пеню у розмірі 955,93 доларів США, що не перевищує суми неодержаної виручки.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №52426552206 від 11 квітня 2014 року.

У той же час, суд погоджується з позицією позивача щодо відсутності у відповідача повноважень для визначення суми грошового зобов'язання за штрафними санкціями згідно з пунктом 2 статті 16 Декрету №15-95.

Так, пунктом 1 статті 9 названого Декрету закріплено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Відповідальність за невиконання наведеної правової норми передбачена абзацом 8 пункту 2 статті 16 Декрету №15-93, в якому закріплено, що за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

За приписами наведеної норми санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача повноважень на застосування штрафних санкцій за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 Декрету №15-93.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 24 червня 2014 року у справі № К/800/36301/13, від 15 жовтня 2013 року у справі № К/9991/34696/11, а також позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 07 лютого 2012 року у справі №21-904а10, яка в силу приписів частини 1 статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для застосування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо протиправності податкового повідомлення - рішення від 11 квітня 2014 року №52526552206 та наявність підстав для його скасування.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню в частині.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11 квітня 2014 року №52526552206.

3. У решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Кузьменко