Постанова № 40299972, 08.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

08 серпня 2014 року № 826/9628/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УкрЕнергоПоліс"доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УкрЕнергоПоліс" (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі також - відповідач) від 21.02.2014 №26626552202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2014 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

В судове засідання, 23.07.2014, прибув представник позивача. Відповідач участі повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято без урахування заперечень позивача на акт, який був складений відповідачем за результатами перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, висновки перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження ним податкових зобов'язань з податку на прибуток, ґрунтуються виключно на актах про результати перевірок контрагентів позивача, з якими позивач мав спірні господарські операції, та не відповідають встановленим податковим законодавством правилам оподаткування доходів страховика та положенням цивільного законодавства щодо недійсності правочинів.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначається про обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та висновків акта перевірки, за наслідками якої його прийнято, про заниження позивачем податку на прибуток, з огляду на встановлені під час проведення перевірки обставини щодо не включення позивачем до складу інших доходів за період, що перевірявся, грошових коштів, отриманих ним під час господарських відносин позивача з його контрагентами, що виходять за межі правової форми договорів страхування.

В зв'язку з неявкою у судове засідання належним чином повідомленого відповідача, на підставі частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом продовжено розгляд справи на підставі наявних у ній доказів в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що відповідно до наказу від 23.01.2014 №266 та письмового повідомлення від 23.01.2014 №101/26-55-22-02 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УкрЕнергоПоліс" щодо проведення фінансово-господарських операцій з ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд", ТДВ "СК "Рада", (ТДВ "СК "Відродження України"), та ТДВ "СК "Сяйво" в частині операцій перестрахування за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, про що складено акт перевірки від 06.02.2014 №115/26-55-22-02/32707743.

За наслідками вказаної перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.02.2014 №26626552202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 94556,00 грн., в тому числі, 78932,00 грн. за основним платежем та 15624,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у місті Києві та, в подальшому, до Міністерства доходів і зборів України.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25.04.2014 №3805/10/26-15-10-06-15 та Міністерства доходів і зборів України від 20.06.2014 №11070/6/99-99-10-01-15 у задоволенні скарг позивача відмовлено, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час проведення перевірки позивача, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення) у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях (абзац перший). Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення (абзац четвертий).

Позивачем долучено до позовної заяви копію письмових заперечень від 17.02.2014 на акт перевірки від 06.02.2014 №115/26-55-22-02/32707743.

Позивач стверджує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем без урахування вказаних заперечень, крім того, станом на час звернення з даним позовом до суду відповідачем не було надано письмового повідомлення про результати розгляду заперечень позивача на акт перевірки.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази надіслання або вручення відповідачу письмових заперечень позивача від 17.02.2014 на акт перевірки від 06.02.2014 №115/26-55-22-02/32707743, а тому суд не може дійти висновку про обґрунтованість тверджень позивача щодо неврахування контролюючим органом його письмових заперечень на акт перевірки, під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 1.21 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (чинного на час виникнення між сторонами спірних відносин) доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Згідно з пунктом 4.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валовий доход включає доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Відповідно до статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (пункт 135.1). Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 135.2).

Особливості оподаткування страховиків визначались статтею 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та на даний час встановлені статтею 156 Податкового кодексу України.

Абзацом четвертим підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначалось, що для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Відповідно до абзацу третього підпункту 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин) для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 №85/96-ВР перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм свідчить, що у випадку укладення страховиком договорів страхування та подальшого перестрахування цих страхових ризиків у перестраховика, суми коштів за договорами перестрахування включаються до доходу від страхової діяльності перестраховика.

Відповідно до висновків акта перевірки, за наслідками якої прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова, на загальну суму 91382,00 грн., в тому числі, за 4 квартал 2010 року на 12450,00 грн., за 1 квартал 2011 року на 7297,00 грн., за 4 квартал 2011 року на 9140,00 грн., за 1 квартал 2012 року на 6485,00 грн., за 2 квартал 2012 року на 14033,00 грн., за 4 квартал 2012 року на 41977,00 грн.

Зі змісту акта перевірки убачається, що контролюючий орган дійшов до такого висновку, оскільки під час перевірки встановлено, що ПрАТ "СК УкрЕнергоПоліс" проведено операції з передачі ризиків (страхування майна від нещасних випадків) у перестрахування з підприємствами-перестраховиками, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний страховий захист прийнятих ризиків, а саме: ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд", ТДВ "СК "Рада", (ТДВ "СК "Відродження України") та ТДВ "Страховик" (ТДВ "СК "Сяйво"), що підтверджується висновками перевірок контролюючих органів щодо дотримання зазначеними платниками податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період, протягом якого позивачем було укладено з цими платниками податків договори перестрахування, які викладені у відповідних актах перевірок ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд", ТДВ СК "Рада", (ТДВ СК "Відродження України") та ТДВ "Страховик" (ТДВ СК "Сяйво").

Позивачем долучено до позовної заяви копії однотипних договорів про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії): від 01.07.2009 №СТ-0701/03, укладеного між ТОВ "Страховик" та ЗАТ "СК "УкрЕнергоПоліс"; від 01.10.2009 №ВУ-10014/03, укладеного між ТДВ "СК "Відродження України" та ЗАТ "СК "УкрЕнергоПоліс"; від 10.12.2009 №ПФ-1210/01, укладеного між ЗАТ "Прогрес-Фонд" та ПрАТ "СК "УкрЕнергоПоліс", предметом яких є загальні умови конкретних договорів перестрахування, які сторони мають намір укласти надалі.

Згідно з умовами вказаних договорів, кожна зі сторін, що підписала даний договір, може приймати від іншої сторони або передавати їй на перестрахування ризики, відповідно до видів страхування, зазначених в ліцензіях сторін (пункт 1.1 договорів).

На підставі даного договору сторони можуть укладати договори факультативного перестрахування (ковер-ноти, сліпи) окремо по кожному ризику (чи групі ризиків). Ковер-ноти є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договорів).

Предметом конкретного договору перестрахування (ковер-нота, сліпа) є зобов'язання однієї сторони (перестраховика, цесіонера) за обумовлену в ковер-ноті плату (перестрахувальну премію) відшкодувати іншій стороні (перестрахувальнику, цеденту) частину витрат, що виникли в результаті здійснення перестрахувальником страхової виплати за оригінальним договором страхування (пункт 1.3 договорів).

Також вказаними договорами визначено, в тому числі, механізм передачі ризиків у перестрахування (розділ 2 договорів), механізм відшкодування збитків (розділ 4 договорів).

З наявних у матеріалах справи доказів убачається, що ПрАТ "СК "УкрЕнергоПоліс" передало у перестрахування ПрАТ "Прогрес-Фонд" страхові ризики по страхувальниках: ТОВ "Пропріо-Хрещатик", ТОВ "Паладіс-Центр", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на загальну суму 99807,48 грн. відповідно до договорів ретроцесії від 29.03.2011 №01/03-2011, від 28.12.2011 №01/12-2011, від 28.12.2011 №02/12-2011, від 30.03.2012 №01/03-2012.

Згідно з договорами ретроцесії від 28.12.2012 №01/12-2012, від 08.10.2012 №01/10-2012, від 27.06.2012 №01/06-2012 ПрАТ "СК "УкрЕнергоПоліс" передало у перестрахування ТДВ "СК "Сяйво" страхові ризики по страхувальникам: ТОВ "Пропріо-О", ОСОБА_3, ТОВ "Паладіс-Центр", ТОВ "Бровтек", ТОВ "МДОЦ", ПрАТ "Будівельна компанія "Укренергобуд" на загальну суму 266717,10 грн.

На підставі договорів ретроцесії від 27.12.2010 №01/12-2010, від 29.10.2010 №01/10-2010, ПрАТ "СК "УкрЕнергоПоліс" передало у перестрахування ТДВ "СК "Відродження України" страхові ризики по страхувальниках: ТОВ "Паладіс-Центр", ДП ВАТ "Київхліб" "Білоцерківський хлібокомбінат" на загальну суму 49802,08 грн.

Зазначені договори надавались також позивачем до перевірки, що убачається з акта перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Також з акта перевірки убачається, що проведення розрахунків ПрАТ "СК "УкрЕнергоПоліс" з ПрАТ "СК "Проргес-Фонд", ТДВ "СК "Відродження", ТДВ "СК "Сяйво" підтверджується наданими до перевірки журналами-ордерами за рахунком 63.

Відповідно до частини першої статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Частиною третьою статті 12 Закону України "Про страхування" встановлено, що договори перестрахування підлягають реєстрації в порядку, затвердженому Уповноваженим органом.

Відповідно до пункту 2 "Порядку реєстрації договорів перестрахування", затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.03.2011 №153, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2011 за №642/19380 (в редакції, чинній на час укладення позивачем договорів перестрахування страховиком (цедентом, перестрахувальником)-резидентом у Держфінпослуг реєструються: договори перестрахування, укладені із страховиками (перестраховиками)-нерезидентами; договір перестрахування (договори перестрахування), укладений (укладені) з одним і тим самим страховиком (перестраховиком)-резидентом, у разі якщо сума перестрахового (перестрахових) платежу (платежів) за ним (ними) дорівнює (дорівнюють) або перевищує (перевищують) протягом календарного року сумарно 150000 гривень. Інші договори перестрахування підлягають реєстрації у страховика (перестраховика) та страховика (цедента, перестрахувальника).

Оскільки, перевіркою не встановлено, що ПрАТ "СК "Проргес-Фонд", ТДВ "СК "Відродження", ТДВ "СК "Сяйво" є нерезидентами, а також враховуючи те, що сума перестрахового платежу за вказаними вище договорами перестрахування не перевищувала 150 тис. грн., укладені між позивачем та ПрАТ "СК "Проргес-Фонд", ТДВ "СК "Відродження", ТДВ "СК "Сяйво" договори перестрахування не підлягали реєстрації у Держфінпослуг.

Як убачається з акта перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, перевіркою не встановлено дефектів у правовому статусі ПрАТ "СК "Проргес-Фонд", ТДВ "СК "Відродження", ТДВ "СК "Сяйво", відсутності у вказаних товариств відповідних ліцензій на здійснення того чи іншого видів страхування на момент укладення між ними та позивачем договорів перестрахування.

Також перевіркою не встановлено жодного випадку незабезпечення реального страхового захисту ПрАТ "СК "Проргес-Фонд", ТДВ "СК "Відродження", ТДВ "СК "Сяйво" прийнятих від ПрАТ "СК "УкрЕнергоПоліс" на перестрахування ризиків, зокрема, невиплати вказаними перестраховиками страхових виплат по страхових випадках перестрахувальнику.

Крім того, перевіркою не встановлено наявності, передбачених статтею 215 Цивільного кодексу України, правових підстав для визнання недійсними укладених між позивачем та ПрАТ "СК "Проргес-Фонд", ТДВ "СК "Відродження", ТДВ "СК "Сяйво" договорів перестрахування, в тому, числі, наявності судових рішень, які набрали законної сили, та якими визнано вказані правочини недійсними.

Посилання відповідача на акти перевірок ПрАТ "СК "Проргес-Фонд", ТДВ "СК "Відродження", ТДВ "СК "Сяйво" і зазначені в них обставини не спростовують наданих позивачем первинних документів та не беруться судом до уваги, оскільки правильність ведення податкового обліку з податку на прибуток має підтверджуватися відповідними засобами доказування, якими в даному випадку є договори перестрахування, які містять усі необхідні відомості щодо змісту та обсягу спірних господарських операцій.

Акти перевірок контрагентів позивача не є належним доказом недійсності всіх правочинів ПрАТ "СК "УкрЕнергоПоліс", оскільки це суперечить вимогам частин другої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України, згідно з якими підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Інших законних підстав вважати правочини ПрАТ "СК "УкрЕнергоПоліс" недійсними чи фіктивними відповідачем не доведено, а судом таких не встановлено.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податків, додержання податкової дисципліни контрагентами платника податків не може негативно впливати на податковий облік такого платника податків. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. Аналогічну правову позицію висловлено також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

За висновком суду, наведені в акті перевірки висновки про проведення позивачем господарських операцій з передачі ризиків (страхування майна від нещасних випадків) у перестрахування з підприємствами-перестраховиками, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний страховий захист прийнятих ризиків, заниження позивачем податку на прибуток є необґрунтованими і безпідставними, оскільки всупереч пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України зазначені відповідачем без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли бути підставою для таких висновків.

За наведених вище обставин суд дійшов висновку, що укладені між ПрАТ "СК "УкрЕнергоПоліс" та ПрАТ "СК "Проргес-Фонд", ТДВ "СК "Відродження", ТДВ "СК "Сяйво" договори перестрахування, які також надавались позивачем до перевірки, а також укладені між ними договори про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії), є належними та достатніми доказами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій позивача з перестрахування з ПрАТ "СК "Проргес-Фонд", ТДВ "СК "Відродження", ТДВ "СК "Сяйво".

Відтак, суми платежів за вказаними договорами підлягали включенню до доходу від страхової діяльності перестраховиків - ПрАТ "СК "Проргес-Фонд", ТДВ "СК "Відродження", ТДВ "СК "Сяйво".

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що висновки відповідача про наявність порушень є необ'єктивними, необґрунтованими і документально непідтвердженими, а також беручи до уваги надані позивачем докази, які підтверджують правомірність не включення позивачем до доходу від страхової діяльності сплачених на користь ПрАТ "СК "Проргес-Фонд", ТДВ "СК "Відродження", ТДВ "СК "Сяйво" платежів за договорами перестрахування, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та про його задоволення.

Щодо строку звернення позивача з даним позовом до суду, то суд зазначає, що позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21.02.2014 №26626552202 в межах строку давності 1095 днів, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З матеріалів справи убачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 189,12 грн. (платіжне доручення від 03.07.2014 №344).

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з частиною першою названої статті судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З урахуванням розміру мінімальної заробітної плати - 1218,00 грн., визначеною згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" станом на 01.01.2014, а також зважаючи на положення частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, а решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги, судовий збір за подання даного адміністративного позову повинен становити 182,70 грн.

Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору відповідно до встановленого розміру в сумі 182,70 грн. Щодо переплати судового збору у розмірі 6,42 грн., то це питання слід вирішувати у окремому порядку, водночас позивач не звертався до суду з заявою про повернення йому надміру сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УкрЕнергоПоліс" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21.02.2014 №26626552202.

Присудити на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УкрЕнергоПоліс" понесені ним судові витрати в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою України (відповідним підрозділом Державної казначейської служби України).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна