Постанова № 40299939, 15.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 серпня 2014 року № 826/6908/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного суду м. Києва про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень до позову від 19 червня 2014 року просить:

- визнати бездіяльність Голосіївського районного суду м. Києва щодо ненадання копій Правил пропуску осіб до приміщення Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 протиправною;

- зобов'язати Голосіївський районний суд м. Києва надати ОСОБА_1 копію цих правил;

- визнати Правил пропуску осіб до приміщення Голосіївського районного суду м. Києва протиправними, незаконними, нечинними та скасувати;

- визнати Правила поведінки в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва незаконними, нечинними, протиправними та скасувати.

Позов вмотивовано неналежним розглядом Голосіївським районним судом м. Києва запиту позивача ненадання йому запитувану ним інформацію, а саме копії Правил пропуску осіб до приміщення Голосіївського районного суду м. Києва. Крім того, позивач вважає, що відповідач затверджуючи правила не діяв у спосіб, встановлений законодавством.

Відповідач у письмових поясненнях щодо позову заперечив, зазначивши, про його необґрунтованість, також просив проводити судове засідання за відсутності його представника.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись частиною 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Ураховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши та оцінивши докази, що містяться у справі, суд прийшов до таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 30 квітня 2014 року звернувся з інформаційним запитом до Голосіївського районного суду м. Києва про надання копії наказу Голови суду про затвердження Правил пропуску осіб до приміщення Голосіївсього районного суду м. Києва (далі - Правила).

Листом від 12 травня 2014 року № к-20/2014 Голосіївський районний суд м. Києва відмовив позивачу у надані копії наказу Голови суду про затвердження Правил пропуску осіб до приміщення Голосіївського районного суду м. Києва та правил пропуску осіб до приміщення Голосіївського районного суду м. Києва, мотивуючи тим, що наказ та розпорядження голови суду, яким затверджено ці правила становлять службову інформацію та є обмеженими у доступі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач фактично оскаржує відповідь Голосіївського районного суду м. Києва, якою відмовлено йому у надані копії наказу голови суду про затвердження Правил пропуску осіб до приміщення Голосіївського районного суду м. Києва.

Водночас, аналізуючи зміст відповіді відповідача, суд прийшов до висновку, що позивач просив надати йому саме накази Голови суду про затвердження цих правил, а не самі Правила, як то зазначено позивачем в позовній заяві. Позивачем ані до позову, ані в судовому засіданні запит, з яким звертався до відповідача, не надано.

Вирішуючи цю справу суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон), який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Доступ до інформації, поміж іншого, забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (стаття 5 Закону).

За змістом статті 5 Закону доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації та надання інформації за запитами на інформацію.

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (стаття 19 Закону).

Інформацією з обмеженим доступом є, зокрема, службова інформація.

Службова інформація є інформацією з обмеженим доступом та надається запитувачу інформації в порядку та способом, встановленим статтею 6 Закону.

Відповідно до частини 7 статті 6 Закону якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Згідно зі статтею 13 Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1)суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2)юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3)особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4)суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відтак, аналіз змісту листа Голосіївського районного суду м.Києва від 12 травня 2014 року, за висновком суду, свідчить про те, що відповідачем належним чином та у відповідності до норм чинного законодавства розглянуто скаргу позивача та надано обґрунтовану відповідь.

Таким чином, звернувшись до відповідача, позивач реалізував надане йому законодавством право як на звернення, так і на одержання письмової відповіді про результати розгляду його скарги.

Крім того, судом встановлено, що Правила розміщені на офіційному веб-сайті Голосіївського районного суду м. Києва офіційного веб-порталу Судової влади України та на інформаційних стендах суду, а тому це є загальновідома інформація, з якою позивач міг вільно ознайомитися.

Також, не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання Правил пропуску осіб до приміщення Голосіївського районного суду м. Києва та Правил поведінки в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва незаконними, нечинними, протиправними та їх скасування, з огляду на таке.

На виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про міліцію», у відповідності до спільного наказу Державної судової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 12 вересня 2005 року № 102/765 «Про затвердження Правил пропуску осіб до приміщень судів та на їх територію транспортних засобів», з метою вжиття заходів до забезпечення належних умов роботи суду та працівників апарату суду, забезпечення їх особистої безпеки, безпеки осіб, які перебувають у приміщенні суду, виявлення та припинення порушень громадського порядку в приміщенні суду, керуючись частиною 2 статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», наказом голови Голосіївського районного суду міста Києва №54 від 18 липня 2013 року затверджено Правила пропуску осіб до приміщення Голосіївського районного суду міста Києва.

Правила пропуску осіб до приміщення Голосіївського районного суду міста Києва розроблені на основі Правил пропуску осіб до приміщень судів та на їх територію транспортних засобів, затверджених спільним наказом Державної судової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 12 вересня 2005 року № 102/765 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 2 листопада 2005 року за № 1322/11602), які є нормативно-правовим актом, зареєстрованим та оприлюдненим у ЗМІ відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 3 жовтня 1992 року № 493/92.

Станом на час розгляду справи судом спільний наказ Державної судової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 12 вересня 2005 року № 102/765 «Про затвердження Правил пропуску осіб до приміщення судів та на їх територію транспортних засобів» чинний, у встановленому законом порядку не скасований, тому відсутні й підстави для визнання незаконними, нечинними, протиправними Правил пропуску осіб до приміщення Голосіївського районного суду міста Києва, які розроблені згідно з цим нормативно-правовим актом.

В розумінні КАС України, відповідно до приписів п.8 ч.1 ст.3, позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду. Отже, адміністративний позов подається собою для відновлення її прав, свобод та інтересів.

Зі змісту позову не вбачається яким чином порушені права, свободи та інтереси позивача Правила пропуску осіб до приміщення Голосіївського районного суду м. Києва та Правила поведінки в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва.

За відсутності зазначених доказів та обставин суд позбавлений можливості встановити наявність порушених прав, свобод та інтересів позивача, які потребують захисту.

Відтак, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 158-163 КАС України, суд ,-

постановив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Соколова