Постанова № 40299920, 14.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2014 року 14:56 № 826/14030/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна»доМіжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків провизнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

за участю представників сторін:

від позивача - Мацюк Т.В., Беляневич В.Е.,

від відповідача - Мороз О.Г.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Зара Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі по тексту - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 17 червня 2013 року №0000293930 та №0000283930.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 17 червня 2013 року №0000293930.

За наслідками перегляду зазначених судових рішень у касаційному порядку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2014 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року - скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 17 червня 2013 року №0000283930, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі «Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах» справу передано на автоматичний розподіл та передано на розгляд судді Кузьменко А.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2014 року справа прийнята до провадження судді Кузьменко А.І. та призначена до судового розгляду на 11 серпня 2014 року.

У судовому засіданні 11 серпня 2014 року судом оголошувалась перерва до 14 серпня 2014 року для надання представнику відповідача часу подати додаткові заперечення на адміністративний позов.

У судовому засіданні 14 серпня 2014 року представники позивача наполягали на задоволенні позову з викладених у ньому підстав. Представник відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

05 червня 2013 року на підставі направлень від 27 травня 2013 року №540 та №541, згідно з наказом №566 від 27 травня 2013 року, працівниками Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, правонаступником якого є Міжрегіональне Головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків, було проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину «Zara», що розташований за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 23-А, суб'єкта господарювання ТОВ «Зара Україна».

За результатами проведення зазначеної перевірки складено Акт (довідка) фактичної перевірки № 0024/28/10/39/35534116 від 05 червня 2013 року (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР у відповідній редакції (далі по тексту - Закон України від 06.07.1995р. №265/95-ВР) та пункту 2.6. постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» у відповідній редакції (далі по тексту - Положення №637).

Так, в ході проведення перевірки податковим органом виявлено 1124 звітних чека (Z-звіту), які не містять визначення номеру чеку, а відтак, за висновком ОДПС, вказані чеки не можуть вважатися розрахунковими документами у зв'язку з чим позивачем не було забезпечено щоденного друкування фіскальних звітних чеків. Окрім того, під час проведення контрольного заходу працівниками податкового органу встановлено не забезпечення оприбуткування готівкових коштів в книгах ОРО на підставі фіскальних звітних чеків, зокрема: готівкові кошти, які надійшли 22 травня 2011 року в сумі 55 158 грн. на підставі звітного чеку № 1005 від 22 травня 2011 року та 18 березня 2011 року в сумі 2639,95 грн. на підставі звітного чеку № 941 від 18 березня 2011, не оприбутковано в КОРО № 2665006691 р/1; готівкові кошти, які надійшли 26 квітня 2011 року в сумі 79985 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 1064 від 26 квітня 2011 року, не оприбутковано у КОРО № 2665006690 р/1. Загалом встановлено не оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 161 282,95 грн.

У зв'язку з виявленням зазначених порушень, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 червня 2013 року № 0000293930, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 382160 грн. за порушення пункту 9 статті 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР, та № 0000283930, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 806414,75 грн. за порушення п. 2.6 Положення №637.

Не погоджуючись із названими податковими повідомленнями - рішеннями ТОВ «Зара Україна» звернулось з відповідним позовом до суду, за результатами розгляду якого постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 17 червня 2013 року №0000293930.

За наслідками перегляду зазначених судових рішень у касаційному порядку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2014 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року - скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 17 червня 2013 року №0000283930, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже предметом даного судового розгляду є з'ясування правомірності податкового повідомлення - рішення від 17 червня 2013 року №0000283930, під час якого, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2014 року, суд має встановити:

1) коли саме позивачем здійснювались виправлення показників в книзі обліку розрахункових операцій при оприбуткуванні готівки в касі підприємства 18 березня 2011 року, 26 квітня 2011 року та 22 травня 2011 року;

2) чи відповідають суми готівки, які значаться у фіскальних звітних чеках, сумі, яка зазначена в книзі обліку розрахункових операцій.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначив про необхідність дослідження хронології та порядку вклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги обліку розрахункових операцій.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 6 статті 33 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999р. № 679-XIV, з наступними змінами та доповненнями, визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень Національного банку України.

На реалізацію таких повноважень 15.12.2004р. постановою Національного банку України №637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320, затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Відповідно до преамбули названого Положення, воно визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

У пункті 1.2. Положення №637 закріплено визначення термінів, які використовуються у ньому. Так, під книгами обліку слід розуміти касову книгу, книгу обліку доходів і витрат, книгу обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книгу обліку розрахункових операцій.

Крім того, касова книга це документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі, а книга обліку розрахункових операцій (далі по тексту - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Пунктом 2.1. Положення №637 закріплено, що підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Пунктом 2.6. Положення №637 також закріплено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Аналізуючи наведені приписи пункту 2.6 Положення №637, суд приходить до висновку, що ним передбачено два механізми оприбуткування готівки залежно від способу фіксації її надходження в касу: прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки (РК).

Отже, у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення №637, оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність абзацом 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. № 436/95 (далі по тексту - Указ №436/95).

Таким чином, для вирішення питання щодо дотримання порядку оприбуткування готівки слід з'ясовувати, яким чином здійснена фіксація повної суми фактичних надходжень готівки (прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки), а також чи відображено в подальшому такі касові документи у відповідній книзі обліку.

Як вбачається із матеріалів справи у господарській одиниці позивача у період, що перевірявся працівниками податкового органу, використовувалось 2 РРО: фіскальний №26650096691 та фіскальний №26650096690.

На підтвердження проведення оприбуткування всієї суми фактичних надходжень готівки позивачем надано копії наступних документів:

-титульного аркушу КОРО №26650096691/1, зареєстрованої СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків для використання з РРО «ІКС-Е260Т», заводський №10004814, фіскальний №26650096691, Z-звіту №1005 за 22 травня 2011 року, сторінок 36-37 названої КОРО, на яких міститься запис, внесений на підставі Z-звіту №1005, викреслений та напроти продубльований з чітким зазначенням всіх сум, Z-звіту №941 за 18 березня 2011 року, сторінок 12-13 названої КОРО, на яких міститься запис, внесений на підставі Z-звіту №941, викреслений та напроти продубльований з чітким зазначенням всіх сум;

-титульного аркушу КОРО №26650096690/1, зареєстрованої СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків для використання з РРО «ІКС-Е260Т», заводський №10005707, фіскальний №26650096690, Z-звіту №1064 за 26 квітня 2011 року, сторінок 24-25 названої КОРО, на яких міститься запис, внесений на підставі Z-звіту №1064, викреслений та напроти - продубльований.

Як вбачається зі змісту записів, зроблених в КОРО, суд звертає увагу, що первинні записи на підставі Z-звіту №1005, №941 та №1064 зроблені послідовно в календарній черговості. Необхідність викреслювання записів за 22 травня та 18 березня 2011 року зумовлена нечіткістю записів у стовпці 8 та стовпці 6, що підтверджується ідентичністю даних, першочергово занесених у КОРО і зазначених після проведення викреслення.

Так само, порівнюючи записи, внесені у КОРО №26650096690/1 26 квітня 2011 року на підставі Z-звіту №1064, суд приходить до висновку, що виправлення зумовлене помилкою у віднесенні даних, зазначених у Z-звіті, до відповідного стовпчика КОРО.

На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2014 року у судовому засіданні 11 серпня 2014 року судом оглянуто оригінали КОРО №26650096690/1 та №№26650096691/1, в яких всі Z-звіти підклеєні послідовно в хронологічному порядку і так само записи щодо оприбуткування готівки внесені у хронологічному порядку та фіксують суми, вказані в таких звітах.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відображення позивачем повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО, що у своїй сукупності свідчить про дотримання порядку оприбуткування готівки, а отже виключає застосування відповідальності на підставі абзацом 3 статті 1 Указу №436/95.

Посилання відповідача на проведення відповідних виправлень в КОРО із порушенням вимог статті 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, в обґрунтування правомірності оскаржуваного позивачем рішення, суд до уваги не приймає, оскільки як вбачається з наведених вище положень чинного законодавства України, для підтвердження здійснення оприбуткування готівки у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО достатнім є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 01.04.2014р. у справі 21-54а14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Богодухівська Птахофабрика» до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції, третя особа - Державна податкова адміністрація в Харківській області про скасування рішення, від 15.10.2013р. у справі №21-247а13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтова група - Техно-Нафта» до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення, від 15.10.2013р. у справі №21-306а13 за позовом Чутівського районного споживчого товариства до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби України про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, від 02.04.2013р. у справі №21-439а13 за позовом приватного підприємства «Регіон-Юг» до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення, від 26.02.2013р. у справі №21-7а-13 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області та Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 17 червня 2013 року №0000283930.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Кузьменко