Постанова № 40299891, 04.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

04 серпня 2014 року № 826/5163/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2провизнання незаконним та скасування наказу,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказу директора Національного інституту стратегічних досліджень від 11.09.2013 №183к "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1"

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05.03.2014 справу передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2014 справу прийнято до провадження суддею Саніним Б.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2014 справу прийнято до провадження суддею Маруліною Л.О.

На підставі ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2014 провадження у справі зупинялось.

У судове засідання, 09.07.2014, прибули позивач та третя особа.

Відповідач участі повноважного представника у судовому засіданні, 09.07.2014, не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що оголошення їй оскаржуваним наказом дисциплінарного стягнення у вигляді догани вчинено з порушенням трудового законодавства, законодавства, яке визначає порядок проходження державної служби, а також з порушенням порядку застосування дисциплінарних стягнень, оскільки позивачу не було надано для ознайомлення акт про відсутність її на робочому місці, не надано на ознайомлення матеріали дисциплінарного провадження, що є порушенням права позивача, встановленого статтею 11 Закону України "Про державну службу", як державного службовця, безперешкодно ознайомлюватися з матеріалами, що стосуються проходження ними державної служби, та в необхідних випадках давати пояснення. Також, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її не було запрошено на нараду, на якій розглядалось питання про неналежне виконання позивачем службових обов'язків, що, на думку позивача, вплинуло на обрання відносно неї дисциплінарного стягнення, оскільки позивач була позбавлена можливості особисто пояснити причину своєї відсутності та повідомити обставини, за яких виникла така потреба. Крім того, за висновком позивача, відповідачем порушено вимоги статті 148 Кодексу законів про працю України, оскільки дисциплінарне стягнення у вигляді догани до неї було застосовано у період перебування її на лікарняному у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначається, що ОСОБА_1,05.09.2013, була відсутня на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, про що комісією складено відповідний акт. Після появи позивача на робочому місці їй було запропоновано ознайомитись із зазначеним актом та надати пояснення щодо причин своєї відсутності, водночас позивач відмовилась підписувати акт та надавати будь-які пояснення. В зв'язку з цим, комісією до зазначеного акта внесено відповідне застереження щодо відмови ОСОБА_1 від підпису акта та складено акт про відмову позивача підписати акт про відсутність на робочому місці та надання письмових пояснень. Також, у письмових запереченнях зазначено, що керівництво Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України неодноразово зверталось до ОСОБА_1 щодо надання пояснень по факту допущеного нею порушення трудової дисципліни, повідомляло її про необхідність прибути на нараду, натомість всі звернення керівництва позивачем були проігноровані.

Третя особа - ОСОБА_2 проти позову заперечив, та вважав, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем правомірно.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що наказом Національного інституту стратегічних досліджень від 17.07.2007 №118-К ОСОБА_1 призначено на посаду старшого консультанта відділу етнополітики 17.07.2007, присвоєно 7 ранг державного службовця.

Присягу державного службовця позивачем прийнято 17.07.2007, що убачається з особової картки ОСОБА_1 №121 форми №П-2ДС.

На підставі наказу Національного інституту стратегічних досліджень від 03.09.2012 №198-К ОСОБА_1 переведено на посаду заступника завідувача відділу зовнішньої політики.

Наказом Національного інституту стратегічних досліджень від 11.09.2013 №183-К "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1" за порушення трудової дисципліни та неналежне виконання службових обов'язків ОСОБА_1, заступнику завідувача відділу зовнішньої політики, оголошено догану. Підстава: акт про відсутність працівника на робочому місці від 05.09.2013; службова записка завідувача відділу; стаття 14 Закону України "Про державну службу"; стаття 147 КЗпП України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII основними обов'язками державних службовців є, в тому числі, додержання Конституції України та інших актів законодавства України.

Статтею 139 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до статті 140 Кодексу законів про працю України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю (частина перша). У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу (частина друга).

Частиною першою статті 142 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

Згідно з Правилами внутрішнього трудового розпорядку в Національному інституті стратегічних досліджень, затверджених трудовим колективом інституту, протокол загальних зборів від 08.04.1997 №1, та наказом директора інституту від 17.04.1997 №20, тривалість робочого часу для співробітників інституту відповідно до чинного законодавства становить 40 годин на тиждень. Робочий тиждень - п'ятиденний, робочі дні: понеділок, вівторок, середа, четвер, п'ятниця, вихідні: субота і неділя (абзац перший пункту 3.1).

Робочий день у понеділок, вівторок, середу, четвер починається о 9 годині 00 хвилин і закінчується о 18 годині 00 хвилин, а у п'ятницю з 9 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин за київським часом з перервою для відпочинку і харчування з 13 години 00 хвилин до 13 години 48 хвилин кожного робочого дня за винятком окремих працівників експлуатаційно-технічного сектору, для яких робочий час може бути зміщений за вказівкою директора інституту чи його заступників, а також відповідно до графіка (абзац другий пункту 3.1).

В робочі дні всі співробітники інституту о 9-00 повинні бути на своїх робочих місцях. Відбуття у місцеві відрядження здійснювати о 10-00, давати вказівки на місцеві відрядження мають право: - директор інституту - всім співробітникам інституту; - заступники директора інституту - завідувачам відділів, секторів та інших підрозділів інституту; - завідувачі відділів, секторів та інших підрозділів - співробітникам інституту, які їм підпорядковані.

Як убачається з матеріалів справи, комісією у складі завідувача відділу зовнішньої політики ОСОБА_2 (голова комісії), головного консультанта відділу зовнішньої політики ОСОБА_3 (член комісії) та головного спеціаліста відділу стратегій реформування сектору безпеки ОСОБА_4 (член комісії) складено акт від 05.09.2013 (час складання акту - 17:30 год.) про відсутність на робочому місці заступника завідувача відділу зовнішньої політики Національного інституту стратегічних досліджень ОСОБА_1, згідно з яким заступник завідувача відділу зовнішньої політики Національного інституту стратегічних досліджень ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці у приміщенні Національного інституту стратегічних досліджень за адресою Чоколівський бульвар, 13 з 09:50 до 13:00 05.09.2013. Усього за робочий день 05.09.2013 на момент складання акту ОСОБА_1 була відсутня 3 год. 10 хв. Будь-які відомості щодо наявності поважних причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці відсутні.

Акт підписаний усіма членами комісії. Крім того, в акті здійснено застереження, що ОСОБА_1 від підтвердження факту відсутності на робочому місці та підпису акта відмовилась, причину відмови не вказала.

Під час судового розгляду позивач пояснила, що отримала від свого керівника - завідувача відділу зовнішньої політики ОСОБА_2 завдання написати на 05.09.2013 аналітичну записку "Сирія: поточна ситуація та сценарії її розвитку", водночас згідно з дипломом, виданим Інститутом міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка, позивач є фахівцем в галузі європейської політики, а саме: інтеграційних процесів в Європейському Союзі та, останнім часом, на пострадянському просторі. Тому позивач вважає, що завдання з аналізу поточних подій на Близькому Сході навмисне дано їй, щоб максимально ускладнити його виконання, оскільки позивач не є фахівцем з даної проблематики. На думку позивача, це обумовлене недружнім ставленням та особистою неприязню до неї завідувача відділу зовнішньої політики ОСОБА_2, який постійно погрожував звільненням та заявляв, що в інституті позивач не буде працювати за будь-яких умов.

Позивач зазначила, що оскільки не є фахівцем з проблем Близькосхідного регіону, виконання завдання з зазначеної проблематики вимагало від неї значно більше часу та зусиль, ніж від фахівця, який спеціалізується на даній темі, тому крім робочих днів вівторка 3 вересня та середи 4 вересня 2013 року позивач всю ніч з 4 на 5 вересня 2013 року з власної ініціативи провела на робочому місці в приміщенні інституту на Чоколівському бульварі, 13 виконуючи завдання. О 9:45 годині ранку позивач відправила виконане завдання на службову електронну пошту керівництва і мала поїхати додому хоча б прийняти ванну та перевдягнутися. О 10:45 годині вийшла з будівлі інституту, попередньо повідомивши співробітника відділу ОСОБА_3, що повернеться в обідню перерву. На робоче місце повернулась о 14:15 годині, після чого керівництво повідомило позивачу, що на неї складено акт про відсутність на робочому місці. При цьому, як зазначила позивач, вказаний акт їй для ознайомлення не надавався, про що свідчить відсутність її підпису у цьому акті.

Разом з тим, комісією у складі завідувача відділу зовнішньої політики ОСОБА_2 (голова комісії), головного консультанта відділу зовнішньої політики ОСОБА_3 (член комісії) та головного спеціаліста відділу стратегій реформування сектору безпеки ОСОБА_4 (член комісії) складено акт щодо відмови заступника завідувача відділу зовнішньої політики ОСОБА_1 підписати Акт про відсутність на робочому місці та надати письмові пояснення, відповідно до якого заступник завідувача відділу зовнішньої політики ОСОБА_1 відмовилась підписувати складений 05.09.2013 акт про її відсутність на робочому місці та надати письмові пояснення щодо цього.

Допитаний під час судового розгляду в якості свідка ОСОБА_3 показав, що працює в Національному інституті стратегічних досліджень при Президентові України на посаді головного консультанта відділу зовнішньої політики. Свідок пригадує, як 05.09.2013 він прибув на роботу до інституту та зранку, приблизно о 9:45-9:52 годині зустрів на виході інституту ОСОБА_1, яка у розмові повідомила, що працювала цілу ніч та просила передати керівнику, що їде додому переодягнутися. Свідок передав відповідну інформацію керівнику - ОСОБА_2 Також свідок пригадує, як у складі комісії підписував акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці та акт про відмову ОСОБА_1 від підпису акта про відсутність на робочому місці. Свідок підтвердив, що ОСОБА_1 у присутності комісії відмовилась підписувати акт про її відсутність на робочому місці та сказала, що підпише його пізніше, а також відмовилась надавати пояснення щодо причин своєї відсутності.

За висновком суду, акт щодо відмови заступника завідувача відділу зовнішньої політики ОСОБА_1 підписати Акт про відсутність на робочому місці та надати письмові пояснення, а також покази свідка ОСОБА_3 є достатніми та належними доказами для спростування твердження позивача про те, що їй не було надано на ознайомлення акт про відсутність на робочому місці заступника завідувача відділу зовнішньої політики Національного інституту стратегічних досліджень ОСОБА_1 При цьому, суд зауважує, що відсутність підпису особи, стосовно якої складено акт про відсутність її на робочому місці, у такому акті не може бути достатнім доказом на підтвердження факту ненадання цій особі такого акта для ознайомлення.

Крім того, наведеними вище доказами підтверджується та обставина, що заступник завідувача відділу зовнішньої політики Національного інституту стратегічних досліджень ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 05.09.2013 з 09:50 до 13:00, тобто більше ніж протягом трьох годин.

Суд не бере до уваги наявні у матеріалах справи письмові пояснення охоронця Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України ОСОБА_5, надані ним представнику позивача - адвокату ОСОБА_6, в яких зазначено, що ОСОБА_1 05.09.2013 о 10:20 годині передала йому ключі на посту охорони і після цього попрямувала на вихід до ліфта, оскільки та обставина, що ОСОБА_1 покинула приміщення інституту о 09:50 годині не заперечувалась власне позивачем, а також підтверджується показами свідка ОСОБА_3 та актом про відсутність на робочому місці заступника завідувача відділу зовнішньої політики Національного інституту стратегічних досліджень ОСОБА_1

Одним із видів порушення працівником трудової дисципліни є прогул, зміст якого розкривається у пункті 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, згідно з яким прогулом є відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Оцінюючи поважність причин відсутності заступника завідувача відділу зовнішньої політики Національного інституту стратегічних досліджень ОСОБА_1 на робочому місці 05.09.2013 з 09:50 до 13:00, суд виходить з того, що перебування позивача в ніч з 04.09.2013 на 05.09.2013 на робочому місці з метою своєчасного виконання поставленого керівництвом завдання не було зумовлене об'єктивною виробничою необхідністю, яка виникла внаслідок специфіки діяльності установи, де працює позивач, не узгоджувалось із керівництвом, відповідно позивач не виконувала надурочних робіт. При цьому, за змістом частини четвертої статті 106 Кодексу законів про працю України компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Також, судом не встановлено наявності у позивача об'єктивних причин бути відсутньою протягом робочого дня 05.09.2013 з 09:50 до 13:00, оскільки відсутні будь-які докази того, що вихід позивача на роботу за наявності таких причин міг би заподіяти їй або іншим особам шкоду, що значно перевищує ту шкоду, що заподіяна власникові невиходом на роботу.

Крім того, судом взято до уваги й ту обставину, що позивач, перед тим як залишити робоче місце 05.09.2013, не поставила до відома свого безпосереднього керівника про таку необхідність, а лише попросила головного консультанта відділу зовнішньої політики ОСОБА_3 повідомити начальника відділу про її відсутність, не зважаючи на те, що робочий день в інституті розпочався о 09:00 год., а позивач покинула приміщення інституту о 09:50 год. та перед цим особисто здійснила відправку на службову почту свого керівника листа із виконаною роботою.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача про те, що відсутність заступника завідувача відділу зовнішньої політики Національного інституту стратегічних досліджень ОСОБА_1 на робочому місці 05.09.2013 з 09:50 до 13:00 є прогулом.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про державну службу" дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює (частина перша). До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду (частина друга).

Відповідно до статті 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення (частина перша). Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (частина друга).

Статтею 148 Кодексу законів про працю України встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці (частина перша). Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (частина друга).

Відповідно до статті 149 Кодексу законів про працю України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (частина перша). При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (частина третя). Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (частина четверта).

Як уже зазначалось, на підставі акта про відсутність працівника на робочому місці від 05.09.2013, службової записки завідувача відділу наказом Національного інституту стратегічних досліджень від 11.09.2013 №183-К "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1" за порушення трудової дисципліни та неналежне виконання службових обов'язків ОСОБА_1, заступнику завідувача відділу зовнішньої політики, оголошено догану.

Враховуючи те, що позивачем було допущено проступок у вигляді прогулу та виявлено його відповідачем 05.09.2013, останнім дотримано встановленого статтею 148 Кодексу законів про працю України строку для застосування дисциплінарного стягнення, оскільки наказ про оголошення позивачу догани відповідачем прийнято 11.09.2013.

При цьому, суд вважає безпідставним твердження позивача про порушення відповідачем вимог статті 148 Кодексу законів про працю України, в частині накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани у період перебування на лікарняному у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю, оскільки ні Закон України "Про державну службу", ні Кодекс законів про працю України не містять обмежень, пов'язаних із накладенням дисциплінарного стягнення у вигляді догани у період звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Також, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем порядку застосування дисциплінарного стягнення та про обрання ним до позивача відповідного виду дисциплінарного стягнення, оскільки, під час судового розгляду судом було встановлено, що відповідачем пропонувалось позивачу надати письмові пояснення щодо причин відсутності її на робочому місці, водночас, позивач відмовилась надати такі пояснення, що підтверджується відповідним актом та показами свідка, а дисциплінарне стягнення у вигляді догани є найменшим.

Щодо строку звернення до адміністративного суду, то суд вважає, що позивачем дотримано встановленого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України місячного строку, оскільки про порушене право позивач дізналась після ознайомлення 18.09.2013 з оскаржуваним наказом, водночас з даним позовом звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва у жовтні 2013 року.

Водночас, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03.12.2013 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України про визнання незаконним наказу про застосування дисциплінарного стягнення закрито у зв'язку з тим, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Після цього позивач звернулась з даним позовом до Дніпровського районного суду міста Києва. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16.12.2013 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України про визнання незаконним наказу про застосування дисциплінарного стягнення. Ухвалю Дніпровського районного суду міста Києва від 05.03.2014 вказану справу було передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, позивач звільнена від сплати судового збору. Крім того, відповідач не надав доказів понесення ним судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно зі статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна