Постанова № 40299841, 07.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2014 року № 826/6616/14

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом СГД ФОП ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

від 18.02.2014 №0002611701/1182 та визнання протиправними дії,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся СГД ФОП ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення - рішення від 18.02.2014року №0002611701/1182 ДПІ у Дарницькому р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.02.20.14 року №0002611701/1182 ДПІ у Дарницькому р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві;

- визнати протиправними та такими, що не відповідають діючому законодавству, дії ДПІ у Дарницькому р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві щодо призначення та проведення виїзної (невиїзної) документальної позапланової перевірки СГД-фізичної особи ОСОБА_1, (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) по взаємовідносинах з ТОВ «Каліон» (код ЄДРПОУ 38323098), ТОВ «Капеке-буд» (код ЄДРПОУ 38510737) та ТОВ «Фірма «Acia» (код ЄДРПОУ 38203305) за період з 01.01.2013 року по 01.11.2013 року;

- визнати протиправними та такими, що не відповідають діючому законодавству, дії ДПІ у Дарницькому р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві щодо складання Акту перевірки 613/26-51-17-01/НОМЕР_1 від 30.01.2014 року «Про результати виїзної документальної позапланової перевірки СГД-фізичиої особи ОСОБА_1, (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) по взаємовідносинах з ТОВ «Каліон» (код ЄДРПОУ 38323098), ТОВ «Капекс-буд» (код ЄДРПОУ 38510737) та ТОВ «Фірма «Acia» (код ЄДРПОУ 38203305) за період з 01.01.2013 року по 01.11.2013 року»;

- визнати протиправними, необґрунтованими, недоведеними та такими, що не відповідають діючому законодавству, дії ДПІ у Дарницькому р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві які полягають у встановленні порушень п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2013 року в сумі 11849,00 грн., за березень 2013 року в сумі 6333,33 грн., за квітень 2013 року в сумі 5916,67 грн., за травень 2013 року в сумі 9916,66 грн., що призвело до заниження позитивної різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2013 року в сумі 11849,00 грн., за березень 2013 року в сумі 6333,33 грн., за квітень 2013 року в сумі 5916,67 грн., за травень 2013 року в сумі 9916,66 грн.;

- визнати нечинними висновки Акту перевірки 613/26-51-17-01/НОМЕР_1 від 30.01.2014 року ДПІ у Дарницькому р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві, які полягають у встановленні порушень п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2013 року в сумі 11849,00 грн., зя березень 2013 року в сумі 6333,33 грн., за квітень 2013 року в сумі 5916,67 грн., за травень 2013 року в сумі 9916,66 грн., що призвело до заниження позитивної різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2013 року в сумі 11849,00 грн., за березень 2013 року в сумі 6333,33 грн., за квітень 2013 року в сумі 5916,67 грн., за травень 2013 року в сумі 9916,66 грн.;

- визнати нечинними висновки Акту перевірки 613/26-51-17-01/НОМЕР_1 від 30.01.2014 року ДПІ у Дарницькому р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві, які полягають у встановленні порушень п.1, п.5, ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СГД ОСОБА_1 із контрагентами, зазначеним у акті перевірки;

- визнати протиправними, необґрунтованими, недоведеними та такими, що не відповідають діючому законодавству, дії ДПІ у Дарницькому р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві які полягають у встановленні порушень п.1, п.5, ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СГД ОСОБА_1 із контрагентами, зазначеним у акті перевірки;

- визнати протиправним наказ щодо проведення документальної виїзної позапланової перевірки №77-П від 20.01.2014 по 24.01.2014;

- визнати нечинним та скасувати Акт перевірки 613/26-51-17-01/НОМЕР_1 від 30.01.2014 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що результати і висновки, викладені в акті перевірки є незаконними та недоведеними, наголошує, що перевірка була проведена з грубими порушеннями норм чинного законодавства, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 18.02.2014 №0002611701/1182 є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд в судовому засіданні від 13.03.2014 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Позивач - ОСОБА_1, зареєстровано як фізична особа-підприємець 28.01.2003 №20650170000008003, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2.

На час розгляду справи позивача зареєстровано як платник податку на додану вартість з 01.08.2012 року (індивідуальний податковий номер - НОМЕР_1), що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства доходів і зборів України.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Каліон», ТОВ «Капекс-буд», ТОВ «Фірма «Асіа». За наслідками перевірки було складено акт від 30.01.2014 №613/26-51-17-01/НОМЕР_1. (т.1 а.с.13)

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2013 року на суму 11849,00 грн., за березень 2013 року в сумі 6333,33 грн., за квітень 2013 року в сумі 5916,67 грн., за травень 2013 року в сумі 9916,66 грн., що призвело до заниження позитивної різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту;

- п.1,п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629,ст.650,ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СГД ОСОБА_1 із контрагентами, зазначеним у акті перевірки.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.02.2014 №0002611701/1182, яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 42519,58 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 34015,66 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 8503,92 грн.

Суд зазначає, що позовні вимоги щодо правомірності направлення наказу про проведення перевірки, проведення перевірки та підстав для проведення перевірки не підлягають задоволенню, оскільки наказ вже реалізовано, винесено акт перевірки та прийнято повідомлення-рішення.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірним акт про результати перевірки від 30.01.2014 №613/26-51-17-01/НОМЕР_1 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

У відповідності до п. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Суд звертає увагу, що під актом перевірки розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки, чи камеральної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти, висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Згідно ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Підпунктами 4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 22 грудня 2010 року №984 встановлено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд дійшов висновку, що проведення перевірки та оформлення акту з висновками за результатами її проведення є обов'язком відповідача. При цьому, під час складання акту перевірки посадова особа органу податкової служби викладає висновки на підставі наявних матеріалів, які досліджувались під час перевірки та є підставою для висновків згідно ст.83 Податкового кодексу України, щодо порушень законодавства, які, на його думку, мають місце, відображає думку з питань, що входять до об'єкту перевірки, однак, вищенаведене не створює в даному випадку для позивача будь-яких правових наслідків, зокрема, не робить зазначені особою, що здійснювала перевірку, угоди автоматично нікчемними (недійсними) та не покладає на платника податків будь-яких обов'язків (у т.ч. зі сплати податків).

Отже, контролюючий орган зобов'язаний скласти за результатами перевірки акт та не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень. Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

За таких обставин, суд вважає, що оспорюваний позивачем акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, у розмінні статті 17 КАС України, оскільки акт перевірки не встановлює права та обов'язки позивача.

Акт від 30.01.2014 №613/26-51-17-01/НОМЕР_1 про результати позапланової виїзної документальної перевірки позивача не несе ніяких правових наслідків для позивача, та за своєю сутністю є інформаційною довідкою (та висновок, який є невід'ємною частиною акта), то вони не породжують будь-яких юридичних наслідків для позивача. Крім того, сам по собі оспорюваний акт перевірки безпосередньо не тягне для позивача несприятливих наслідків, не є обов'язковим для нього чи його контрагентів.

Отже, акт перевірки є лише засобом документування перевірочних дій і не встановлює відповідальності для осіб, які допустили недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, не встановлює та не змінює правовідносини, акт перевірки є підставою для прийняття рішення суб'єктом владних, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Наведені у позовній заяві доводи не містять обґрунтованих посилань на конкретні блага, які може здобути позивач внаслідок задоволення позову. Акт перевірки не змінює, не породжує та не припиняє правовідносини, які об'єктивно та безпосередньо впливали на позивача як на юридичну особу.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним акту від 30.01.2014 №613/26-51-17-01/НОМЕР_1 задоволенню не підлягають.

Що стосується висновків акту перевірки та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарської операції між ФОП ОСОБА_1 та спірними кортагентами, мету придбання товару та робіт, обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (нілєнт) та ТОВ «Каліон» (експедитор) укладено договір транспортного експедирування від 19.03.2013 №48/03, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором експедитор бере на себе зобов'язання за плату від свого імені здійснити для клієнта допоміжні операції, а саме: пошук вантажів до перевезення клієнтом, оформлення накладних на вантаж, що відправляється, оформлення одержання вантажу, що прибуває, доставка вантажу перевізникові зі складу вантажовідправника і від перевізника на склад вантажоодержувача, додаткові послуги. (т.1 а.с.33)

До цього договору надано податкова накладна від 31.05.2013 №377, від 30.04.2013 №364 акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2013 №КА-49/5, від 30.04.2013 №381.

Між позивачем (клієнт) та ТОВ «Капексбуд» (експедитор) укладено договір транспортного експедирування від 01.03.2013 №01/03, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором експедитор бере на себе зобов'язання за плату від свого імені здійснити для клієнта допоміжні операції, а саме: пошук вантажів до перевезення клієнтом, оформлення накладних на вантаж, що відправляється, оформлення одержання вантажу, що прибуває, доставка вантажу перевізникові зі складу вантажовідправника і від перевізника на склад вантажоодержувача, додаткові послуги. (т.1 а.с.38)

До цього договору до матеріалів справи надано податкова накладна від 31.03.2013 №153, від 31.05.2013 №216, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2013 №ОУ-0000153, від 31.05.2013 №ОУ-0000216.

Між позивачем (клієнт) та ТОВ «Фрма «АСІА» (експедитор) укладено договір транспортного експедирування від21.10.2012 №224/10, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором експедитор бере на себе зобов'язання за плату від свого імені здійснити для клієнта допоміжні операції, а саме: пошук вантажів до перевезення клієнтом, оформлення накладних на вантаж, що відправляється, оформлення одержання вантажу, що прибуває, доставка вантажу перевізникові зі складу вантажовідправника і від перевізника на склад вантажоодержувача, додаткові послуги. (т.1 а.с.43)

До цього договору надано податкова накладна від 23.01.2013 №625, від 31.01.2013 №965, від 30.11.2012 №696, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2013 №69, від 30.11.2012 №4019, від 23.01.2013 №37, заявки на експедирування вантажу від 01.01.2013 №1, від 01.11.2012 №1.

Відповідач на спростування господарських операцій позивача із спірними контрагентами вказує:

- на висновки акту ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.10.2013 року №607/26-54-22-16-38323098 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Каліон», відповідно до якого вказано на незнаходження спірного контрагента за місцезнаходженням;

- на висновки акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.03.2013 №693/2220 про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ «Фірма «АСІА», яким встановлено, що підприємство за місцезнаходженням не знаходиться;

- на висновки акту перевірки ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.10.2013 №557/26-54-22-2/38510737 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Капес-буд», згідно з яким підприємство не знаходиться за податковою адресою.

При цьому, жодних первинних документів по господарським взаємовідносинам цього товариства із контрагентами, як вбачається із названого акту перевірки, органом державної податкової служби не досліджувалось.

Окрім того, під час перевірки спірних контрагентів податковими перевіряючими не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між позивачем та спірними контрагентами необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання тим вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Суд звертає увагу, що аналізуючи первинні документи та пояснення представників сторін, суд встановлено наступне.

Відповідно до частини 1-3 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини 11 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

На підтвердження дійсного постачання товарів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні, з яких вбачається, що поставка товару здійснювалась спірними контрагентами ООО «АТБ-маркет», Підприємство з 100% інвестиціями «Білла-Україна», ООО «Биотрейд». (т.2 а.с.2-177)

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та спірними контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2014 №0002611701/1182 підлягають задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18.02.2014 №0002611701/1182 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочинів з спірними контрагентами не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов СГД фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18.02.2014 №0002611701/1182.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова