ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
07 серпня 2014 року № 826/7875/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Орєст» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у місті Києві про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 164284,00 грн.,
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2014 №0025291501.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідач протиправно зменшив позивачу від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 164284,00 грн.
У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. До суду не надав клопотань про відкладення розгляду справи.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Керуючись ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.
Позивач – Приватне підприємство «Орєст», зареєстровано як юридичну особу 14.05.1996, 09.08.2004 №10651200000000221, ідентифікаційний код юридичної особи 23736152, відповідно до виписки та витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Підприємство здійснює свою діяльність на підставі статуту. (а.с.16)
На час розгляду справи позивача зареєстровано як платник податку на додану вартість з 30.08.2001 року, що підтверджується даними з реєстру платників ПДВ на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів України.
Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено камеральну перевірку ПП «Орєст» з питань правильності за декларування даних у податковій звітності з податку на додану вартість, в результаті чого складено акт перевірки від 17.04.2014 №3456/26-51-15-01-11/23736152. (а.с.32)
Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення пп.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.102.5 ст.102, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.198.3 ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями)
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2014 №0025291501, яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 164284,00 грн. (а.с.38)
На думку органу державної податкової служби, оскільки відповідно до п. 43.3 ст. 43, п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України позивачем протягом 1095 днів не було використано залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 164284,00 грн., яке виникло за період з липня 2009 року по лютий 2010 року., тому він позбавлений права на використання зазначеного від'ємного значення.
Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
З аналізу зазначених норм вбачається, що положення зазначених статей розповсюджуються на суми коштів, які платник податків повинен сплатити до бюджету. При цьому, необхідною умовою для застосування вказаних норм є подання платником податків відповідної заяви, з дня якої починається відлік 1095 денного строку.
Разом з тим, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачені статтею 200 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 зазначеного Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, суд вважає, що положення статей 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюють порядок формування від'ємного значення податку на додану вартість. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.
Обмеження щодо бюджетного відшкодування передбачені положеннями пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, відповідно до якого не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:
- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);
- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Як вбачається з акту перевірки, порушення порядку формування від'ємного значення, окрім пропущення строку, органом державної податкової служби не встановлено.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, доводи відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Таким чином, суд прийшов до висновку що податковим органом протиправно та необґрунтовано було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2014 №0025291501.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ПП «Орєст».
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов Приватного підприємства «Орєст»– задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від16.05.2014 №0025291501.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Орєст» витрати по сплаті судового збору у розмірі 328 грн. 57 коп.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А. Соколова
Судове рішення № 40299704, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 07.08.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 826/7875/14. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: