Постанова № 40299566, 27.08.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2014 р. Справа№ 910/14970/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: Князєв Г.М. - представник, дов. № 90 від 03.02.2014,

Савченко А.В. - представник, дов. № 82 від 03.02.2014,

Рибчак С.П. - представник, дов. № 873 від 08.08.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Київстар"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2014

винесену за результатом розгляду заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

про забезпечення позову

у справі № 910/14970/14 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

до Приватного акціонерного товариства "Київстар"

про визнання недійсним пункту 10.1 договору оренди № 2 від 01.08.2013 в частині

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2014 у справі № 910/14970/14 заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково; з метою забезпечення позову заборонено Приватному акціонерному товариству "Київстар" вчиняти дії, спрямовані на звільнення Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, 1-й поверх, кімнати №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11 та частини кімнати № НОМЕР_12 загальною площею 181,97 кв.м, яке є предметом договору оренди № 2 від 01.08.2013; заборонено Приватному акціонерному товариству "Київстар" створювати перешкоди у використанні Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, 1-й поверх, кімнати №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11 та частини кімнати № НОМЕР_12 загальною площею 181,97 кв.м, яке є предметом договору оренди № 2 від 01.08.2013.

В апеляційній скарзі відповідач просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2014 у справі № 910/14970/14 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права і відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не врахував вимог ст.66 ГПК України та не обґрунтував наявність обставин, які унеможливлюють чи перешкоджатимуть у майбутньому виконанню судового рішення.

На думку скаржника, позивач не надав жодних належних доказів неправомірної поведінки відповідача; суд не оцінив адекватність вимог про забезпечення позову, виконання яких порушує як положення договору оренди, так і відповідно права відповідача за цим договором; ухвалене рішення є одностороннім, порушує принцип свободи договору, презумпцію його правомірності тощо.

Скаржник зазначає, що наявні у матеріалах справи акти позивача фактично не складались, є безпідставними, не відповідають дійсним обставинам справи.

Як зазначає скаржник, заходи забезпечення позову фактично зобов'язують відповідача продовжувати договірні відносини щодо надання у користування майна позивачеві, який є припиненим з 01.08.2014, що є обмеженням конституційних прав і свобод.

26.08.2014 через відділ документального забезпечення суду, електронною поштою надійшло клопотання від позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, після 15.09.2014, у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання та надати пояснення по суті позовних вимог.

У зв'язку із зазначеним, 26.08.2014 електронною поштою надіслано позивачу повідомлення суду про те, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 у справі № 910/14970/14 представники сторін не викликались, згідно із ст.102 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду - 15 днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, суд може продовжити строк розгляду скарги лише за клопотанням сторони не більше як на 15 днів.

27.08.2014 у судовому засіданні представники скаржника заперечували проти задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги на дату, після 15.09.2014, враховуючи те, що встановлений статтею 102 ГПК України п'ятнадцятиденний строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду не надає можливості відкласти розгляд апеляційної скарги на дату, після 15.09.2014; позивачем не подано клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги, а відповідач заперечує проти відкладення розгляду апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами процесуального права, для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Слід зазначити, що позивач не позбавлений був права, за наявності, надати пояснення разом із поданим 26.08.2014 клопотанням.

26.08.2014 відповідачем надані документи для залучення до матеріалів справи.

Однак, оскільки на момент винесення ухвали про забезпечення позову листи від 15.08.2012 № 13165/0/03/07/01 відповідача та від 18.08.2014 № 01/18/08-2014 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Куб", копії яких надано скаржником, ще не існували, то відсутні підстави для врахування їх змісту в оцінці обґрунтованості оскаржуваної ухвали.

27.08.2014 представниками відповідача надані пояснення у засіданні суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подано до суду першої інстанції позовну заяву, у якій позивач, зокрема, просить визнати недійсним пункт 10.4 договору оренди № 2 від 01.08.2013 в частині, що орендодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір, направивши орендареві повідомлення про розірвання не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати розірвання цього договору.

Також позивачем до суду першої інстанції подана заява про забезпечення позову, у якій позивач просив, керуючись ст.ст.66, 67 ГПК України, заборонити відповідачу вчиняти дії, спрямовані на примушування позивача підписувати акт приймання-передачі нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, 1-й поверх, кімнати №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11 та частина кімнати № НОМЕР_12 загальною площею 181,97 кв.м, який є предметом договору оренди № 2 від 01.08.2013; заборонити вчиняти дії, спрямовані на звільнення позивачем зазначеного нежитлового приміщення; заборонити відповідачу створювати перешкоди у використанні позивачем зазначеного приміщення; заборонити відповідачу укладати договори оренди згаданого нежитлового приміщення.

Статтею 66 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову; забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст.67 ГПК України позов забезпечується, у тому числі й забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Також статтею 67 ГПК України передбачено, що види забезпечення повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається із матеріалів скарги, відповідачем було направлено позивачу лист від 04.06.2014 за № 6708/0/09/06/02/01 "Відносно дострокового припинення договору", у якому відповідач, пославшись на неможливість подальшої передачі в оренду приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на підставі п.10.4 договору оренди нежитлового приміщення № 2 від 01.08.2013, укладеного між позивачем та відповідачем, інформував позивача про дострокове припинення дії вищезазначеного договору з 01.08.2014; останнім днем оренди - днем підписання акту приймання-передачі відповідач просить вважати 31.07.2014.

Позивач у заяві про забезпечення позову посилався на те, що листом за № 16-1717/14 від 16.07.2014 повідомив відповідачу про категоричну незгоду щодо припинення дії договору оренди № 2 від 01.08.2013; що пункт 10.4 не відповідає умовам ч.1 ст.203 ЦК України, суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання пункту 10.4 договору недійсним в частині, що орендодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір, направивши орендареві повідомлення про розірвання не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати розірвання цього договору; що позивач, отримавши листа відповідача за № 6708/0/09/06/02/01, вважає, що існує реальна загроза в період з 01.08.2014 перешкоджання позивачу з боку відповідача у використанні нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який є предметом договору оренди № 2 від 01.08.2013; що позивача було запрошено на приватну розмову до відповідача, на якій останньому було запропоновано звільнити орендоване приміщення та продати обладнання за залишковою вартістю; позивач звертає увагу суду на те, що в орендованому приміщенні наявне та використовується дороговартісне майно, об'єкт оренди використовується під кафе; що позивач, в силу наявності правил внутрішнього трудового розпорядку відповідача, позбавлений можливості забезпечити схоронність обладнання та позивач наголошує на тому, що не обрання заходів до забезпечення позову можуть мати наслідком припинення господарської діяльності позивача.

Згідно із п.2.1 договору оренди № 2 від 01.08.2013 об'єкт оренди надається орендарю з метою розміщення закладу громадського харчування і роздрібної торгівлі.

Відповідно до п.3.2 договору оренди № 2 від 01.08.2013 за актом приймання-передачі від 01.08.2013 відповідачем передано, а позивачем прийнято в строкове платне користування нежитлове приміщення, зазначене у договорі оренди № 2 від 01.08.2013.

Як вже зазначалось, відповідачем було направлено позивачу лист від 04.06.2014 за № 6708/0/09/06/02/01 на підставі п.10.4, укладеного між сторонами договору оренди № 2 від 01.08.2013.

Інші документи відповідача щодо наслідків направлення зазначеного листа відповідачу, або якимось чином пов'язаних із користуванням відповідачем орендованим приміщенням, у матеріалах справи відсутні та про існування таких не зазначається у заяві позивача.

Відповідач заперечує надання позивачу вимог, що суперечать умовам договору оренди.

Також у судовому засіданні 27.08.2014 представниками відповідача повідомлено про те, що позивач не звертався до відповідача із заявами про перешкоджання користування орендованим майном, у тому числі й іншими особами, крім відповідача.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Оскільки відповідачем заперечується вжиття ним заходів щодо перешкоджання користування позивачем орендованим приміщенням, то усні пропозиції, у тому числі й звільнити орендоване приміщення, про наявність яких зазначається позивачем у заяві, не можуть бути визнані належними доказами.

У матеріалах скарги відсутні докази того, що на момент прийняття оскаржуваної ухвали, прийнято рішення у справі № 910/14970/14 за результатами розгляду господарського спору між сторонами про визнання недійсним пункту 10.4 договору оренди № 2 від 01.08.2013 та це рішення набрало законної сили.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, провинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову; у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти; господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (п.п. 1, 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" із змінами і доповненнями).

Однак, наявні матеріали справи, на момент прийняття оскаржуваної ухвали, не підтверджують того, що невжиття зазначених в оскаржуваній ухвалі заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду; не доведено того, що існують фактичні обставини, з якими пов'язується застосування заходу до забезпечення позову; при забезпеченні позову не враховано відсутність обґрунтування адекватності вимог щодо забезпечення позову; в матеріалах справи відсутнє обґрунтування імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів до забезпечення позову; в оскаржуваній ухвалі не визначено точно, які саме дії забороняється вчиняти.

Таким чином, матеріалами справи не доведено наявності обставин, встановлених підставами забезпечення позову відповідно до ст.ст.66, 67 ГПК України.

Апеляційна інстанція не погоджується із висновком суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 24.07.2014 у справі № 910/14970/14 про обґрунтованість заяви щодо вжиття заходів до забезпечення позову в частині другого та третього пунктів прохальної частини заяви, як із таким, що зроблений без оцінки конкретних доказів наявності обставин, які є підставою для застосування норм ст.ст.66, 67 ГПК України.

Згідно із ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами процесуального права та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та часткового скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 99, 101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2014 у справі № 910/14970/14 скасувати частково, у частині задоволення заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про вжиття запобіжних заходів забезпечення позову.

У задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про забезпечення позову у справі № 910/14970/14 відмовити повністю.

3. Матеріали оскарження ухвали від 24.07.2014 у справі № 910/14970/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.Г. Сітайло

В.І. Рябуха