Рішення № 40299505, 07.08.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2014 р. Справа № 914/2109/14

За позовом:Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів;до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів;про:стягнення 145976,32 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М.Представники сторін: від позивача:Вук У.І. - представник (довіреність №07-166 від 10.01.2014р.);від відповідача:не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

16.06.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (надалі - Позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення 145976,32 грн.

Ухвалою господарського суду від 17.06.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 03.07.2014р.

03.07.2014р. розгляд справи було відкладено на 07.08.2014р. у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про час, дату та місце судового розгляду, про що судом винесено відповідну ухвалу.

Представник позивача в судове засідання 07.08.2014р. з'явився, через канцелярію суду подав письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог та клопотання про долучення до матеріалів справи документів. Позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивує тим, що 31.12.2012р. між позивачем та відповідачем укладено Договір №2013/ТП-ПР-01 на постачання природного газу за регульованим тарифом та 30.12.2013р. укладено Договір №2014/ТП-ПР к047 на постачання природного газу за регульованим тарифом, відповідно до положень яких постачальник (позивач) зобов'язувався в обсягах та порядку, передбаченими умовами цих Договорів поставляти споживачу (відповідачу) природний газ, а споживач зобов'язувався оплачувати поставлений газ авансовими платежами до 25 числа місяця, що передує розрахунковому, в розмірі 100% із розрахунку договірного обсягу постачання газу відповідно до додатка 2 до Договору, у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого (5) числа місяця, наступного за розрахунковим. Однак, всупереч умовам укладених Договорів, одержаний відповідачем природний газ оплачений в повному обсязі не був, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 122797,82 грн. Крім цього, у зв'язку з простроченням оплати за поставлений природний газ, позивач просить суд стягнути з відповідача 8636,37 грн. інфляційних втрат, 11988,80 грн. пені та 2553,33 грн. три відсотки річних.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 07.08.2014р. не забезпечив, вимог ухвали суду від 17.06.2014р. та від 03.07.2014р. не виконав.

Поштова кореспонденція з ухвалами про порушення провадження у справі повернулися на адресу суду 23.07.2014р. та 25.07.2014р. з відміткою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується відміткою на поштових конвертах, які знаходяться в матеріалах справи. Докази вручення відповідачу ухвали суду про відкладення розгляду справи від 03.07.2014р., в матеріалах справи відсутні. Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилалися на адресу, за якою зареєстрований ФОП ОСОБА_1, а саме: АДРЕСА_1, яка вказана у Договорі на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/ТП-ПР-01 від 31.12.2012р. та витязі з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії, який знаходиться в матеріалах справи. Крім цього, вказані ухвали суду надсилались також і на фактичну адресу відповідача, яка була зазначена у позовній заяві: АДРЕСА_2.

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір №2013/ТП-ПР-01 на постачання природного газу за регульованим тарифом (надалі - Договір №2013/ТП-ПР-01) та 30.12.2013р. Договір №2014/ТП-ПР к047 на постачання природного газу за регульованим тарифом (надалі - Договір №2014/ТП-ПР к047).

Відповідно до положень розділу І вказаних Договорів, постачальник (позивач) зобов'язувався постачати споживачу (відповідачу) природний газ в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачувати постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку, передбачених Договором. Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування.

Договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до Договору (п. 2.1. Договорів).

В п. 2.6. Договорів сторони погодили, що постачання газу оформляються та підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу.

На виконання зобов'язань за Договорами, позивачем в період з червня 2013р. по лютий 2014р. включно, було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ в кількості 84590 м3 на загальну суму 392371,81 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами прийому-передачі природного газу за вказаний період.

Згідно п. 4.6. Договорів оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовим платежами до 25 числа місяця, що передує розрахунковому, в розмірі 100% із розрахунку договірного обсягу постачання газу відповідно до додатка 2 до договору. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період, споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як свідчить наявна в матеріалах справи Довідка ПАТ «Львівгаз», заборгованість відповідача перед позивачем, станом на 01.07.2014р. складає 122797,82 грн.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що жодних грошових коштів за поставлений природний газ після 01.07.2014р. відповідачем не перераховувалося, розмір заборгованості, станом на день слухання справи судом не змінився.

Отже, судом встановлено, що поставлений природний газ у встановлений Договорами строк відповідачем оплачений не був.

Станом на день розгляду справи судом, докази сплати заборгованості відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовим платежами до 25 числа місяця, що передує розрахунковому, в розмірі 100% із розрахунку договірного обсягу постачання газу відповідно до додатка 2 до договору. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період, споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.6. Договорів).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, банківських виписок по рахунку, відповідачем у встановлений в п. 4.6. Договорів термін кошти за одержаний природний газ сплачені в повному обсязі не були, відтак ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 122797,82 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

В п. 6.2.2. Договорів сторони погодили, що в разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з позовної заяви, позивач крім суми основного боргу, просить суд стягнути з відповідача 11988,80 грн. пені, 8636,37 грн. інфляційних втрат та 2553,33 грн. три відсотки річних.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

З розрахунку пені прослідковується, що нарахування пені проводилося позивачем всупереч вимогам встановленим ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме понад шість місяців (180 днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені, суд прийшов до висновку, що така підлягає стягненню з відповідача частково, в розмірі 6340,03 грн. В решті цих вимог слід відмовити.

Натомість, перерахувавши інфляційні втрати, суд зазначає, що такий розрахунок проведений у відповідності до вимог Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», а відтак інфляційні втрати в розмірі 8636,37 грн. підлягають стягненню з відповідача повністю.

Проаналізувавши розрахунок трьох відсотків річних, суд прийшов до висновку, що такий проведений позивачем арифметично правильно, а тому 2553,33 грн. три відсотків річних підлягають стягненню з відповідача повністю.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому, підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42; код ЄДРПОУ 03349039) 122797,82 грн. боргу, 6340,03 грн. пені, 8636,37 грн. інфляційних втрат, 2553,33 грн. три відсотки річних.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42; код ЄДРПОУ 03349039) 2806,54 грн. судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2014 р.

Суддя Крупник Р.В.