Постанова № 40299340, 05.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2014 року 10 год. 10 хв. № 826/7848/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного підприємства «Київська фасувально-картонажна фабрика» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 грудня 2013 року № 0008882208 і від 18 березня 2014 року № 0002482208, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне підприємство «Київська фасувально-картонажна фабрика» (далі - позивач, ПрАТ «КФКФ») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 грудня 2013 року № 0008882208 і від 18 березня 2014 року № 0002482208.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.12.2013р. № 2682/26-58-22-08-11/02132384, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «КФКФ» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з певними контрагентами, в тому числі з ТОВ «Украрго-тек» (ідентифікаційний код 36689634), за період з 01.01.2011р. по 31.08.2013р., документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, на думку позивача, відсутні жодні правові підстави вважати письмові договори підряду на виконання певних робіт від 08.11.2010р. № 08/11/10 і від 15.01.2011р. № 16/3, що були укладені між ПрАТ «КФКФ» та контрагентом-підрядником (ТОВ «Украрго-тек») нереальними, бо за таким правочинами в дійсності вчинені господарські операції, обов'язки за якими були виконані обома сторонами, що, в свою чергу, підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами. Однак працівниками відповідача безпідставно не було надано належної оцінки наданим до перевірки первинним і розрахунковим документам по спірним операціям, натомість перевага надана неналежним доказам - матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню 32013110080000071 (протокол допиту гр. ОСОБА_1 від 13.07.2013р.) Також, при укладенні та виконанні вказаних правочинів всі сторони мали достатній обсяг правосуб'єктності та були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що документально підтверджується.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 24.06.2014р. б/н та додаткові документи (в тому числі копію протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 13.07.2013р., проведеного старшим оперуповноваженим з ОВС УПМ ДПС в м. Києві майором податкової міліції Хомовим С.М. в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32013110080000071). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «КФКФ» (ідентифікаційний код 02132384) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з рядом контрагентів, в тому числі з ТОВ «Украрго-тек» (ідентифікаційний код 36689634), при здійсненні операцій з купівлі та продажу товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2011р. по 31.08.2013р., за результатами якої складений Акт від 11.12.2013р. № 2682/26-58-22-08-11/02132384. Згідно висновків цього Акта перевірки ПрАТ «КФКФ» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, п. 138.2 ст. 138 і пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Підприємством податку на прибуток за весь 2011 рік на загальну суму 182 111, 00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 153 996, 00 грн. внаслідок формування валових витрат і податкового кредиту за рахунок контрагента-постачальника робіт - фіктивно створеного підприємства ТОВ «Украрго-тек» (ідентифікаційний код 36689634). На думку відповідача, висновки Акта перевірки позивача являються правомірними та ґрунтуються на належних і достовірних доказах, а саме: матеріалах досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32013110080000071. За наслідками проведення вказаної документальної перевірки позивача та в ході процедури адміністративного узгодження ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013р. № 0008882208 і від 18.03.2014р. № 0002482208, що повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

В судових засіданнях призначених у даній справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

14 липня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 28.11.2013р. по 04.12.2013р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 28.11.2013р. № 933, працівником ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «КФКФ» (ідентифікаційний код 02132384) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з рядом контрагентів, в тому числі з ТОВ «Украрго-тек» (ідентифікаційний код 36689634), при здійсненні операцій з купівлі та продажу товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2011р. по 31.08.2013р., за результатами якої складений Акт від 11.12.2013р. № 2682/26-58-22-08-11/02132384 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлено, що протягом перевіряємого періоду ПрАТ «КФКФ» мало фінансово-господарські взаємовідносини з суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Украрго-тек» (ідентифікаційний код 36689634) на підставі договору поставки товарів від 05.05.2011р. № 05/05 (на суму 96 931, 50 грн. (з ПДВ) згідно наданих до перевірки видаткових накладних), де ПрАТ «КФКФ» виступало в якості Постачальника, та договору підряду від 15.01.2011р. № 16/3 (на суму 923 976, 00 грн. (з ПДВ) згідно наданих до перевірки актів виконаних робіт), де ПрАТ «КФКФ» виступало в якості Замовника. В рахунок оплати вартості виконаних підрядних робіт ПрАТ «КФКФ» перерахувала на користь ТОВ «Украрго-тек» безготівкові кошти в сумі 90 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 15 000, 00 грн.).

Також на підставі протоколу заліку зустрічних однорідних вимог за № 1 від 31.08.2011р. вказані сторони домовилися про залік зустрічних зобов'язань (заборгованостей сторін по договору від 05.05.2011р. № 05/05 та договору підряду від 15.01.2011р. № 16/3) на суму 89 896, 00 грн.

Крім того, згідно наданого перевіряємим підприємством акта приймання передачі векселя від 31.08.2011р. встановлено, що ПрАТ «КФКФ» виписано на адресу ТОВ «Украрго-тек» простий вексель серії АА № 2157078 від 31.08.2011р. (за пред'явленням) на загальну суму заборгованості 494 040, 00 грн., що виникла по договору від 15.01.2011р. № 16/3.

Всього за результатами вказаних господарських операцій з ТОВ «Украрго-тек» перевіряєме підприємство віднесло до складу валових витрат суму коштів у розмірі 769 980, 00 грн., а згідно додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди лютий-березень, липень-серпень і жовтень 2011 року ПрАТ «КФКФ» задекларувало податковий кредит за рахунок вказаного контрагента в сумі 153 996, 00 грн.

При цьому в ході дослідження економіко-правового статусу контрагента перевіряємого підприємства працівником відповідача з'ясовано наступне: станом на день складання Акта перевірки та протягом періоду укладення спірних правочинів ТОВ «Украрго-тек» було зареєстроване Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією як юридична особа (запис № 10701020000047016 від 10.09.2009р.), директором підприємства значився ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3); стан платника податків - 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

При цьому до ДПІ від СУФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов лист від 25.09.2013р. № 1072/7/26-57-09-01 з доданою до нього копією протоколу допиту гр. ОСОБА_1 від 13.07.2013р., проведеного старшим оперуповноваженим з ОВС УПМ ДПС в м. Києві майором податкової міліції Хомовим С.М. в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32013110080000071. В цьому протоколі допиту ОСОБА_1, зокрема, пояснив, що він не являється ні директором, ні засновником підприємства ТОВ «Украгро-тек», вказане підприємство в органах державної реєстрації не реєстрував та жодних рахунків у банківських установах для цього підприємства не відкривав. Також останній вказав, що жодних документів від імені названого підприємства не підписував та не має причетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Украгро-тек».

З урахуванням вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ПрАТ «КФКФ» правових підстав для формування ним сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за звітні періоди лютий-березень, липень-серпень і жовтень 2011 року на підставі первинних документів, підписаних від імені ТОВ «Украгро-тек».

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 18.11.2013р. № 2331/26-58-22-08-11/01736938 перевіряючий встановив порушення ПрАТ «КФКФ» наступних норм законодавства України: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, п. 138.2 ст. 138 і пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Підприємством податку на прибуток за 1 - 4-ий квартали 2011 року на загальну суму 182 111, 00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 153 996, 00 грн. (в тому числі за лютий 2011 року на суму 38 456, 00 грн., за березень 2011 року - 11 700, 00 грн., за липень 2011 року - 26 000, 00 грн., за серпень 2011 року - 30 000, 00 грн., за жовтень 2011 року - 47 840, 00 грн.).

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав 19.12.2013р. до канцелярії ДПІ письмові заперечення від 19.12.2013р. на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 25.12.2013р. № 18401/10/26-58-22-08-09 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ПрАТ «КФКФ» - без задоволення.

30 грудня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 11.12.2013р. № 2682/26-58-22-08-11/02132384 прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0008872208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, п. 138.2 ст. 138 і пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ПрАТ «КФКФ» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 197 785, 00 грн., в т.ч. 182 111, 00 грн. - основний платіж, 15 674, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0008882208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ПрАТ «КФКФ» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 179 957, 00 грн., в т.ч. 153 996, 00 грн. - основний платіж, 25 961, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21.02.2014р. № 1764/10/26-15-10-04-04, винесеним за результатом розгляду первинної скарги ПрАТ «КФКФ» на вказані вище податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013р., дана скарга позивача була частково задоволена, а саме: скасоване податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013р. № 0008872280 в частині застосованої штрафної санкції у розмірі 15 673, 00 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 0.12.2013р. № 0008882280 були залишені без змін.

18 березня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 11.12.2013р. № 2682/26-58-22-08-11/02132384 та з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.02.2014р. № 1764/10/26-15-10-04-04 прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 0002482208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 7 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу, за порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, п. 138.2 ст. 138 і пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ПрАТ «КФКФ» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 182 112, 00 грн., в т.ч. 182 111, 00 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надалі рішенням Міністерства доходів і зборів України від 28.04.2014р. № 7580/6/99-99-10-01-15, винесеним за результатом розгляду скарги ПрАТ «КФКФ» на вказані вище податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013р. і від 18.03.2014р., дана скарга позивача була залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідно - без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 квітня 2011 року) (далі - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічна норма містяться в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що в 2010 році та 2011 році між ПрАТ «КФКФ» (Замовник, Постачальник), в особі директорів Трасковського І.В (в 2010 році) і Стаднюка О.М. (в 2011 році), та ТОВ «Украгро-тек» (Виконавець, Покупець), в особі директора ОСОБА_1, були укладені наступні письмові договори:

- договір підряду на виконання робіт, послуг від 08.11.2010р. № 08/11/10, за умовами якого Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника на власний ризик, із застосуванням власної або найманої техніки/техніки Замовника, виконати роботи з ремонту приміщення котельної, а Замовник, в свою чергу, - прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього Договору. Орієнтовна вартість вказаних робіт за Договором складає 370 000, 00 грн., та в кінцевому порядку визначатиметься згідно кошторису на роботи та підписаних сторонами актів приймання-передавання виконаних робіт. Розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті Україні та в безготівковій формі (платіжними дорученнями). Також допускається розрахунок у вексельній формі шляхом видачі Замовником Виконавцю простих безпроцентних векселів на суму, що дорівнює заборгованості за цим Договором. Здача-приймання результатів виконаних робіт здійснюється згідно актів приймання-передавання, які складаються протягом 3-х днів з моменту повідомлення Виконавцем про готовність робіт до приймання;

- договір підряду на виконання робіт, послуг від 15.01.2011р. № 16/3, за умовами якого Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника на власний ризик, із застосуванням власної або найманої техніки/техніки Замовника, виконати роботи з ремонту адміністративних і виробничих приміщень, та роботи по ремонту, наладці, технічному обслуговуванню обладнання котельні Замовника (з урахуванням додаткової угоди від 31.08.2011р. № 2 до цього Договору), а Замовник, в свою чергу, - прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього Договору. Погоджена вартість вказаних робіт за Договором складає 923 976, 00 грн., в т.ч. ПДВ (з урахуванням додаткової угоди від 31.08.2011р. № 2 до цього Договору). Розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті Україні та в безготівковій формі (платіжними дорученнями). Також допускається розрахунок у вексельній формі шляхом видачі Замовником Виконавцю простих безпроцентних векселів на суму, що дорівнює заборгованості за цим Договором. Здача-приймання результатів виконаних робіт здійснюється згідно актів приймання-передавання, які складаються протягом 3-х днів з моменту повідомлення Виконавцем про готовність робіт до приймання.

Крім того, 05 травня 2011 року між вказаними підприємствами був укладений договір поставки товарів за № 05/05, за умовами якого Постачальник (позивач) зобов'язується поставити на адресу Покупця (ТОВ «Украгро-тек») товар (скляні банки, папір туалетний, папір обгортковий).

Відповідно до письмових пояснень позивача від 12.05.2014р. № 11, поданих до канцелярії суду 13 травня 2014 року, спірні ремонтні роботи приміщень та обладнання були використанні ПрАТ «КФКФ» безпосередньо у своїй господарській діяльності. Так, починаючи з 2003 року ПрАТ «КФКФ» являється власником цілісного майнового комплексу загальною площею 6030,10 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Волинська, буд. 40, до складу якого входить 11 будівель і споруд (в т.ч. котельня, цех КПВ (літера «В») загальною площею 523,70 кв.м.). Обладнання котельні позивача включає в себе котел водогрійний КВ-0,4 БТ, який, в свою чергу, складається з певного обладнання (розширюючий бачок, система розподілу підігрітої води (теплоносія), система видалення диму (вентилятор-димосос) з електронним двигуном, 2 циркуляційні насоси для теплоносія, димохід), та використовувався для обігріву приміщень цілісного комплексу. Зазначений котел водогрійний був придбаний ПрАТ «КФКФ» в жовтні 2010 року у досить зношеному стані, а тому необхідно було здійснити його ремонт. Крім того, протягом 2010-2011 pоків ПрАТ «КФКФ» здебільшого здійснювало господарську діяльність з виготовленням картонних упаковок, заготівлі вторсировини (макулатури, полімерної плівки), а також з надання послуг зі здавання в оренду власного нерухомого майна. Відповідно до акта обстеження будівель та споруд цілісного майнового комплексу ПрАТ «КФКФ», затвердженого 15.10.2010р. спеціально призначеною комісією підприємства, було встановлено також незадовільний стан деяких приміщень (адміністративних, виробничих і складських) та частин цілісного майнового комплексу (покрівля та ін.). Як наслідок було вирішено про здійснення ремонтних робіт обладнання та приміщень цілісного майнового комплексу до виконання яких залучено будівельна компанія, що має відповідну ліцензію, а саме - ТОВ «Украгро-тек».

На підтвердження фактів виконання ТОВ «Украгро-тек» ремонтних робіт на підставі зазначених вище Договорів позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- актів приймання-здавання виконаних робіт від 14.10.2011р. № 62 на суму 97 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 300, 00 грн.) та від 28.10.2011р. № 65 на суму 189 240, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 31 540, 00 грн.), складених за результатами виконання ТОВ «Украгро-тек» з ремонту, наладки, технічного обслуговування обладнання котельної за договором від 15.01.2011р. № 16/3;

- акта приймання виконаних будівельних робіт від 14.12.2010р. № 37 (за грудень 2010 року) на суму 37 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 166,67 грн.), складеного за результатами виконання ТОВ «Украгро-тек» ремонтних та оздоблювальних робіт на Об'єкті за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 40 (без конкретизації приміщень в межах майнового комплексу, щодо яких виконувалися певні роботи), та довідки про вартість виконаних будівельних робіт згідно договору від 08.11.2010р. № 08/11/10;

- локальних кошторисів на ремонтні та оздоблювальні роботи, втому числі приміщень складу, роботи з ремонту покрівлі на Об'єкті за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 40; довідок про вартість виконаних будівельних робіт від 25.02.2011р., від 29.03.2011р., від 27.07.2011р. та від 31.08.2011р. (форми № КБ-3) та актів приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) від 25.02.2011р. № 10 на суму 192 244, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 18 460, 00 грн.), від 25.02.2011р. № 11 на суму 38 492, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 755, 00 грн.), від 29.03.2011р.№ 14 на суму 70 200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 700, 00 грн.), від 27.07.2011р. № 6 на суму 156 001, 20 грн. ( в т.ч. ПДВ 26 000, 00 грн.), від 31.08.2011р. № 48 на суму 180 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 30 000,00 грн.), складених за результатами виконання ТОВ «Украгро-тек» ремонтних та оздоблювальних робіт на Об'єкті за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 40 (без конкретизації приміщень в межах майнового комплексу, щодо яких виконувалися певні роботи), згідно договору від 15.01.2011р. № 16/3;

- податкових накладних від 28.10.2011р. № 15 на суму 189 240, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 31 540, 00 грн.), від 14.12.2010р. № 9 на суму 37 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 166, 67 грн.), від 25.02.2011р. № 5 на суму 230 736, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 38 456, 00 грн.), від 29.03.2011р. № 10 на суму 70 200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 700, 00 грн.), від 27.06.2011р. № 10 на суму 156 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 26 000, 00 грн.), від 31.08.2011р. № 13 на суму 180 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 30 000, 00 грн.) та від 14.10.2011р. № 8 на суму 97 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 300, 00 грн.), виписаних ТОВ «Украгро-тек» на користь позивача на підставі договорів від 08.11.2010р. № 08/11/10 і від 15.01.2011р. № 16/3. В ході візуального огляду яких судом виявлено, що такі податкові накладні містять різні зразки підписів невідомої особи (оскільки реквізити про П.І.П. особи, яка підписала такі податкові накладні не заповнені), та скріплені печаткою ТОВ «Украгро-тек»;

- платіжних доручень від 13.04.2011р. № 280 на суму 20 000, 00 грн., від 15.04.2011р. № 20 000, 00 грн., від 18.04.2011р. № 308 на суму 20 000, 00 грн. та від 27.07.2011р. № 5801 на суму 30 000, 00 грн. щодо часткового перерахування позивачем коштів за ремонту роботи (в т.ч. по договору від 08.11.2010р. № 08/11/10 в сумі 20 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 333, 33 грн., по договору від 15.01.2011р. № 16/3 на загальну суму 70 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 666,66 грн.);

- протоколу заліку взаємних зобов'язань від 31.08.2011р. № 1, згідно якого сторони погодилися зарахувати зустрічні однорідні вимоги в сумі 89 896, 00 грн., що обліковувалися за ПрАТ «КФКФ» на підставі договорів від 08.11.2010р. № 08/11/10 і від 15.01.2011р. № 16/3 (всього заборгованість станом на 31.08.2011р. на суму 583 936, 00 грн.) та обліковувалася за ТОВ «Украгро-тек» на підставі договору від 05.05.2011р. № 05/05 всього в сумі 89 896, 00 грн. Також позивачем були надані копії договору поставки від 05.05.2011р. № 05/05 та оформлені на якого виконання податкові і видаткові накладні на загальну суму 96 931, 50 грн. (при цьому в останніх відсутні реквізити щодо П.І.П. і посад осіб, безпосередньо відповідальних за отримання товарів та складання первинних документів з боку Покупця (ТОВ «Украгро-тек»). Довіреності ТОВ «Украгро-тек» на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПрАТ «КФКФ», а також документів щодо обліку та списання за наслідками реалізації продукції суду не надані);

- актів прийому-передавання простого векселя ПрАТ «КФКФ» серії АА № 3426805 номінальною вартістю 287 040, 00 грн., термін платежу - за пред'явленням (вих. від 07.12.2011р.), і серії АА № 2157078 номінальною вартістю 494 040, 00 грн., термін платежу - за пред'явленням (вих. від 31.08.2011р.). Без надання копій таких векселів, що в свою чергу не дозволяє суду перевірити правильність оформлення реквізитів векселів. Відповідно до письмових пояснень позивача від 01.08.2014р. б/н, факт видачі позивачем векселів на користь ТОВ «Украгро-Тек» був належним чином відображений в бухгалтерському обліку ПрАТ «КФКФ», а саме: в оборотно-сальдовій відомості по рахунку бухгалтерського обліку 62 «Цінні папери». Наразі заборгованість позивача перед ТОВ «Украгро-Тек» за виконані роботи (надані послуги) згідно договору підряду від 15.01.2011р. № 16/3 вважається такою, що погашена. При цьому як зазначає позивач грошові зобов'язання щодо здійснення платежу за виданими векселями на користь ТОВ «Украгро-Тек» досі не настали, оскільки, до цього часу вказані векселі не були пред'явлені позивачу до платежу.

Разом з тим судом враховується те, що відповідно до ст.ст. 34, 76 і 77 Положення про переказний та простий вексель, затвердженого Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР і Радою народних комісарів СРСР від 07.08.1937р. (в чинного в період виникнення спірних правовідносин), простий вексель, строком платежу за яким не вказано, вважається таким, що підлягає оплаті по пред'явленні, тобто - протягом одного року від дати його видачі.

Таким чином, станом на відповідні дати 2012 року строк пред'явлення простих векселів, виданих позивачем на загальну суму 781 080, 00 грн. в якості оплати за спірним договором підряду, для ТОВ «Украгро-тек» сплив, що свідчить про відсутність в діях такого підприємства ділової мети (зокрема, на отримання економічної вигоди) та відсутність спрямованості на настання реальних правових наслідків за результатами спірних господарських операцій з позивачем.

- ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції серії АГ № 573329 від 11.02.2011р. виданої ТОВ «Украгро-тек» на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Інших первинних документів на підтвердження виконання контрагентом ремонтних робіт, як то: документів на підтвердження руху матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) між Замовником (позивачем) і Виконавцем; документів на підтвердження передачі Виконавцю фронту робіт та обладнання (щодо останнього під матеріальну відповідальність) позивачем суду надано не було.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ПрАТ «КФКФ» надало суду наступні документи, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копій свого статуту, довідки органу статистики відносно ПрАТ «КФКФ» станом 15.10.2012р., акта прийому-передачі майна цілісного майнового комплексу Київської фасувально-картонажної фабрики, складеного 21.04.1997р. між ТОВ «Шарм» і ЗАТ «Київська фасувально-картонажна фабрика»; реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ від 23.07.2003р. щодо реєстрації за ЗАТ «КФКФ» майнового комплексу, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 40; свідоцтва про право власності на майновий комплекс серії МК № 010006859 від 14.07.2003р.; наказу від 01.10.2010р. № 01-вн «Про створення комісії для обстеження будівель та споруд» та акта обстеження будівель та споруд ПрАТ «КФКФ», затвердженого 15.10.2010р.; накладної ТОВ «Металіст» від 29.10.2010р. № 89 на відпуск котла водогрійного типу КВ-0,4 БТ і технічного опису та інструкції до такого котла; відомостей бухгалтерського обліку щодо нарахування амортизації на основні засоби та нематеріальні активи за травень 2014 року (в яких результати ремонтних робіт певних частин майнового комплексу (в т.ч. ідентифіковані за літерами) та певного обладнання обліковуються як окремі об'єкти амортизації); оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 62 «Цінні папери» за період з 01.01.2011р. по 30.06.2014р.; договорів оренди, укладених позивачем з суб'єктами господарювання протягом 2011 року щодо здавання в оренду частин майнового комплексу, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 40.

Однак, суд критично ставиться до даних документів, оскільки зі змісту таких документів не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між спірними правочинами і наведеними первинними та іншими документами, оформленими (отриманими) ПрАТ «КФКФ» в ході здійснення господарської діяльності, оскільки такі документи не містять жодних відомостей про виконання спірних робіт саме підприємством ТОВ «Украгро-тек», або його участі в такому процесі.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема первинні та розрахункові, які б підтверджували як факти дійсного виконання ТОВ «Украгро-тек» ремонтних робіт на об'єктах позивача та обладнання останнього.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом (ТОВ «Украгро-тек») належними первинними і розрахунковими документами, суд дійшов висновку про правомірність донарахування контролюючим органом позивачу сум податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість із застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 30.12.2013р. і від 18.03.2014р.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного підприємства «Київська фасувально-картонажна фабрика» відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова