Постанова № 40299133, 06.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 травня 2014 року 09 год. 55 хв. № 826/1986/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомПублічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру» (далі - ПАТ «Банк Кіпру», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) з наступними вимогами: 1) визнати протиправною відмову ДПІ у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток за 9-ть місяців 2013 року з додатками, поданих ПАТ «Банк Кіпру»; 2) скасувати лист ДПІ від 06 листопада 2013 року № 13074/10/26-58-15-04-10 «Про податкову звітність»; 3) зобов'язати ДПІ прийняти вказану податкову декларацію з податку на прибуток за 9-ть місяців 2013 року з додатками, та визнати їх такими , що подані у день їх фактичного отримання ДПІ, а саме - 05 листопада 2013 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність і безпідставність рішення відповідача, оформленого листом від 06.11.2013р. № 13074/10/26-58-15-04-10 «Про податкову звітність», щодо невизнання як податкової звітності податкової декларації ПАТ «Банк Кіпру» з податку на прибуток за 9-ть місяців 2013 року з додатками та неприйняття такої Податкової декларації з підстав допущення банком порушень вимог п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України (а саме: з підстави направлення до органу Міндоходів разом з Податковою декларацією додатку ЦП, який не відповідає затвердженій формі). На думку позивача, при поданні 04 листопада 2013 року Податкової декларації з додатками ним було виконані всі вимоги, встановлені п. 48.3 і п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, недотримання яких є підставою для відмови у прийнятті податкової декларації відповідно до п. 49.11 ст. 49 цього ж Кодексу.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 31.03.2014р. б/н. В обґрунтування своїх заперечень податкова інспекція посилається на те, що 04 листопада 2013 року ПАТ «Банк Кіпру» подало податкову декларацію з податку на прибуток за 9-ть місяців 2013 року (реєстр. № 9070337436 від 04.11.2013р.) разом з додатками, в т.ч. додатком ЦП (ресєтр. № 9070038082 від 04.11.2013р.), який не відповідає формі, затвердженій Наказом Міністерства фінансів України від 21.12.2011р. № 1683 для банківських установ (натомість додаток подано за формою передбаченою для підприємств). З урахуванням норм п. 46.1 ст. 46, п. 48.1 і п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України та керуючись нормами п. 49.11 ст. 49 цього Кодексу, подана банком податкова декларація з податку на прибуток за звітний (податковий) період 9-ть місяців 2013р. з додатками не була прийнята, як податкова декларація, про що позивача було повідомлено листом ДПІ від 06.11.2013р. № 13074/10/26-58-15-04-1.

В судовому засіданні по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

14 квітня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що 04 листопада 2013 року ПАТ «Банк Кіпру» (ідентифікаційний код 19358784, зареєстроване як юридична особа 21 жовтня 1991 року та на моменту виникнення спірних правовідносин перебувало на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві як платник податків) надіслано податковому органу податкову декларацію з податку на прибуток банку за звітний період 9-ть місяців 2013 року (звітна) з наступними додатками: додатком ОД до рядка 02 Податкової декларації з податку на прибуток банку; додатком ЦП до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства; додатком ІД до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток банку; додатком ОВ до рядка 05 Податкової декларації з податку на прибуток банку; додатком ІВ до рядка 07 Податкової декларації з податку на прибуток банку; додатком АМ до рядків 07.03-07.05 додатка ІВ до рядка 07 Податкової декларації з податку на прибуток банку; додатком ЗП до рядку 14 Податкової декларації з податку на прибуток банку; додатком ПН до рядка 21 Податкової декларації з податку на прибуток банку, в електронному вигляді, про що отримано підтвердження у вигляді квитанцій № 1, та яка була прийнята на центральному та районному рівнях цього ж дня, що засвідчується квитанціями № 2.

Згідно пояснень позивача, викладених в тексті поданої позовної заяви, останній зазначив, що при поданні вказаної податкової звітності з податку на прибуток в електронному вигляді, ПАТ «Банк Кіпру» дотримувався умов договору про визнання електронних документів від 11.01.2013р. з № 7, укладеного між Банком і ДПІ. Зокрема, у відповідності до п. 1.1 розділу 3 цього Договору Банк зобов'язаний надсилати до органу ДПС податкові документи в електронному вигляді у форматі (стандарті), затвердженому ДПА України. Так, подаючи електронну звітність, позивач користується програмним продуктом ОПЗ «Податкова звітність» виключно у якості користувача. Даний програмний продукт є безкоштовним та розповсюджується на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів України (http://minrd.gov.ua/elektronna-zvitnist/platnikam-podatkivpro /programne-zabezpechennya-/opz-programne-zabezpechennya/).

Разом з Податковою декларацією за 9-ть місяців 2013 року позивачем був поданий в т.ч. додаток ЦП до такої Податкової декларації згідно із діючою на момент подання звітності версією програмного забезпечення ОПЗ. Додаток ЦП в електронному вигляді за формою J0130203 «Додаток ЦП до Податкової декларації з податку на доходи (прибуток) банка» вперше з'явився в оновленій версії ОПЗ 1.30.16 22 квітня 2013 року на виконання вимог, які викладені у листі Міністерства доходів та зборів України від 17.04.2013р. № 1423/7/99-99-19-03-01-17 «Про дотримання положень Закону».

11 листопада 2013 року позивачем отримано лист відповідача від 06.11.2013р. за № 13074/10/26-58-15-04-10, в якому зазначено те, що податкова декларація ПАТ «Банк Кіпру» з податку на прибуток банку за 9-ть місяців 2013 року не відповідає вимогам в. 48.07 ст. 48 Податкового кодексу України, а саме: додаток ЦП до Податкової декларації (реєстр. № 9070038082 від 04.11.2013р.) не відповідає формі, затвердженій Наказом Міністерства фінансів України від 21.12.2011р. № 1683 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток банку», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за № 16/20329, зі змінами та доповненнями, натомість Додаток було подано за формою передбаченою для підприємств. З цих підстав ДПІ відмовилася від прийняття такої Податкової декларації як податкової звітності у відповідності до норм п. 48.7 ст. 48, п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, та запропонувала підприємству подати нову податкову звітність за відповідний звітний період, оформлену належним чином.

Не погоджуючись з даним листом від 06.11.2013р. № 13074/10/26-58-15-04-10 ПАТ «Банк Кіпру» оскаржило рішення податкової інспекції про відмову у прийнятті зазначеної Податкової декларації за 9-ть місяців 2013 року до вищестоящих контролюючих органів.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 09.01.2014р. № 40/10/2615-10-07-15 скаргу платника податків на спірне у даній справі рішенні про відмову у прийнятті зазначеної Податкової декларації за 9-ть місяців 2013 року було залишено без задоволення, а рішення ДПІ від 06.11.2013р. № 13074/10/26-58-15-04-10 - без змін.

Також, позивач звернувся із письмовим запитом від 15.11.2013р. № 2002-4/12987 до Міністерства доходів і зборів України про надання податкової консультації з питання застосування форми звітності в обліку цінних паперів у складі декларації з податку на прибуток.

У відповідь на запит позивача Міністерство доході і зборів України своїм листом від 24.12.2013р. № 18233/6/99-99-22-01-02-15 надало відповідну податкову консультацію, в якій, зокрема, зазначено, що: «…до прийняття нової форми декларації з податку на прибуток банку та додатків до неї, платники податків повинні визначати результати фінансово-господарської діяльності у відповідності до діючої форми декларації з податку на прибуток банку та додатків до неї».

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

У відповідності до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) даний Кодекс врегульовує правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В розумінні норми п. 46.1 ст. 46 ПК України «податкова декларація, розрахунок» (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною. (п. 46.1 ст. 46 ПК України).

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу).

Згідно п. 46.6 ст. 46 ПК України якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Після внесення змін до нормативно-правових актів з питань оподаткування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, повинен здійснити заходи, пов'язані з оприлюдненням та застосуванням таких змін.

При цьому п. 46.4 ст. 46 зазначеного Кодексу передбачено, що якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

В силу приписів норм п. 48.1 і 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання (в даному випадку на момент виникнення спірних правовідносин форма податкової декларації з податку на прибуток банку була затверджена наказом Міністерства фінансів України від 21.12.2011р. № 1683 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток банку», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за № 16/20329). Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Також, в силу вимог п. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 зазначеного Кодексу податкова декларація повинна бути підписана, зокрема, керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. При цьому достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

За приписами норми п. 48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Одночасно нормою п. 49.11 ст. 49 ПК України встановлено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

В свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та підтверджено позивачем в тексті поданої позовної заяви, Банком разом з Податковою декларацією з податку на прибуток банку за 9-ть місяців 2013 року з додатками, до ДПІ, зокрема, був поданий Додаток ЦП заповнений за формою, що не затверджена у встановленому чинним законодавством порядку. Використовуючи нову редакцію Додатку ЦП до Податкової декларації з податку на прибуток позивач керувався листом Міндоходів від 17.04.2013р. № 1423/7/99-99-19-03-01-17.

В цьому листі Міністерства доходів і зборів України зазначено про те, що у зв'язку з внесенням згідно Закону України 06.12.2012р. № 5519-IV «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів» змін до розділу III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України, Міністерством був розроблений проект наказу, яким передбачено приведення у відповідність форм податкових декларацій з податку на прибуток підприємства, банку та страховика у відповідність до положень Закону № 5519, зокрема шляхом викладення додатка ЦП (цінні папери) в новій редакції.

Суд категорично ставиться до даної позиції позивача, оскільки норми Податкового кодексу України мають вищу юридичну силу ніж підзаконні нормативно-правові акти і тим більше листи контролюючого органу. В даному випадку правова позиція Міністерства доходів і зборів України щодо можливості використання платниками податків додатку ЦП до податкової декларації з податку на прибуток банку, форма якого на той час не була затверджена у встановленому законом порядку, не ґрунтується на нормах Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи наявні матеріали справи, суд не вбачає протиправність дій відповідача щодо неприйняття Податкової декларації позивача за податку на прибуток банку за 9-ть місяців 2013 року з додатками як податкову звітності з підстав наведених у спірному Рішенні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ПАТ «Банк Кіпру» в частині вимог про визнання протиправною відмови ДПІ у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток за 9-ть місяців 2013 року з додатками, поданих ПАТ «Банк Кіпру», та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративний позову Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова