Ухвала суду № 40296508, 11.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2014 р. м. Київ К/800/57951/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Горголь І.С.

за участю представника позивача - Візір О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного Управління Міндоходів у Полтавській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2013

у справі № 816/3500/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіб-Агро»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіб-Агро» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного Управління Міндоходів у Полтавській області, від 28.03.2013 № 0000392301, № 0000402301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01 по 31.12.2012, складено акт № 1476/22.2-18/32257135 від 14.03.2013, в якому зафіксовані порушення: п. п. 135.1, 135.2, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 485 104 грн, у т.ч. за: ІІІ квартал 2012 року в сумі 347 966 грн, ІV квартал 2012 року в сумі 137 138 грн; п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість (р.24), який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду всього на суму 385 003 грн, в т.ч.: за серпень 2012 року в розмірі 26 665 грн, за вересень 2012 року в розмірі 249 498 грн, за жовтень 2012 року в розмірі 108 840 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 28.03.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000392301 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 606 380 грн., в т.ч.: 485 104 грн. основного платежу та 121 276 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000402301 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 385 003 грн, в т.ч.: за серпень 2012 року на 26 665 грн, за вересень 2012 року на 249 498 грн, за жовтень 2012 року на 108 840 грн.

Як встановлено матеріалами справи, в перевіряємому періоді позивач (покупець) мав господарські правовідносини з ПП «Сворог» (постачальник) щодо поставки товару на підставі договору від 21.08.2012 № 21/08, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця, а покупець зобов'язується на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити сою. Поставка товару здійснюється партіями в узгоджені сторонами терміни на умовах СРТ Україна, Полтавська область, Полтавський район, с. Божково, вул. Заводська 7, склад ТОВ «Божківський комбікормовий завод», згідно правил Інкотермс у редакції 2010 року. Сплата за Товар здійснюється покупцем в розмірі 100% вартості кожної окремої партії товару протягом 90 банківських днів з моменту передачі товару покупцю у повному обсязі даної партії товару.

Факт виконання умов зазначеного договору судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: накладними на товар, витягом з журналу довіреностей на підставі яких було отримано товар, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Товар, який придбавався позивачем у ПП «Сворог» відповідно до умов договору передавався на складі ТОВ «Божківський комбікормовий завод», оскільки на момент його купівлі позивачем він вже знаходився там, на підтвердження чого ним надано листи ПП «Сворог», адресовані ТОВ «Божківський комбікормовий завод» про підтвердження переходу права власності на товар до нового власника - ТОВ «Сіб-Агро», які ним направлялися після купівлі позивачем кожної окремої партії товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснює господарську діяльність в межах своєї статутної діяльності. Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля зерном (46.21), необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

В судовому порядку встановлено, що товар, який поставлявся позивачеві спірним контрагентом у подальшому був використаний в межах господарської діяльності, а саме: передавався по договору підряду на виконання робіт по виготовленню продукції № 30/12Б від 20.12.2011, який укладений між ТОВ «Сіб-Агро» (замовник) та ТОВ «Божківський комбікормовий завод» (підрядник). Відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується виконати роботи по виготовленню комбікорму та екструдату соєвого по завданню замовника із сировини (компонентів), наданих підрядником та/або замовником, а замовник зобов'язується прийняти виготовлену підрядником продукцію і оплатити роботи по її виготовленню.

Виконання вказаного договору підтверджено дослідженими судами попередніх інстанцій актами прийняття-передачі.

В подальшому, отриманий позивачем комбікорм в межах основних видів своєї господарської діяльності позивачем реалізовувався іншим контрагентам на підставі договорів поставки з ПП «Амарант-агро» № 30/12К від 30.12.2011, з ТОВ «Авіс-Україна» № 1008/12 від 10.08.2012, з ПАТ «Агро-союз» № 30/07 від 30.07.2012, з ТОВ «ТД «Богодухівська птахофабрика» № 12/11 від 01.12.2011, з ТОВ «Бєлгранкорм-Полтавщина» № 120712 від 12.07.2012.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вихдили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 201.4, 201.8, 201.10 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у своїй господарській діяльності, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. п. 200.1-200.3 ст. 200 ПК України).

Згідно з пп. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Сворог», не проводилась інвентаризація основних фондів, коштів, товарно-матеріальних цінностей, зокрема, відповідачем не надано оцінку первинним документам, складеним у ході та за результатами його фінансово-господарської діяльності, не надано доказів нікчемності укладених правочинів.

Наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не може бути самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

За встановлення наявності у позивача документального підтвердження розміру сплаченого у ціні придбання сої податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем та відсутності доказів порушення позивачем вимог чинного законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування суми від'ємного значення з податку на додану вартість, судовий висновок про відсутність у відповідача правових підстав для зменшення позивачу розміру від'ємного значення з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 00000402301 від 28.03.2013 є обґрунтованим.

Щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000392301 від 28.03.2013, слід зазначити наступне.

За результатами проведеної перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення ТОВ «Сіб-Агро» п. п. 135.1, 135.2, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, дохід, який враховується при визначенні об'єкта оподаткування по ТОВ «Сіб-Агро» підлягає збільшенню на суму отриманої безоплатно сільськогосподарської продукції, оскільки по бухгалтерському обліку ТОВ «Сіб-Агро» вартість придбаної сої без фактичного здійснення господарської операції складає (з ПДВ) - 2 310 019 грн., в т.ч. ПДВ - 385 003 грн., то дохід товариства має бути збільшений на суму 2 310 019 грн. (вартість сільськогосподарської продукції з ПДВ, отриманої безоплатно від невстановленої особи за відсутності документального підтвердження оплати за нього).

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 135.2 ст. 135 ПК України).

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 цього Кодексу інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

В судовому порядку встановлено, що товар був придбаний позивачем в межах господарських відносин з ПП «Сворог», що мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача з підтвердженням документами первинного бухгалтерського обліку, що не підпадає під визначення безповоротної або поворотної фінансової допомоги в розумінні пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Доводи відповідача стосовно того, що у ПП «Сворог» не має власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, спростовані в судовому порядку доказами, наявними в матеріалах справи та дослідженими судами попередніх інстанцій.

Висновок про порушення ТОВ «Сіб-Агро» вимог чинного законодавства в акті перевірки також обґрунтований аналізом характеру господарської діяльності контрагента позивача - ПП «Сворог».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу фінансової діяльності спірного контрагента, та такі не можуть бути беззаперечним доказом безтоварності операцій позивача з таким контрагентом, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагента відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставою для висновків в частині податкового обліку позивача.

За таких обставин, судовий висновок про неправомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000392301 від 28.03.2013 є обґрунтованим.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та має документальне підтвердження їх розміру.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного Управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний