Ухвала суду № 40296501, 07.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2014 року м. Київ К/9991/78934/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Костенка М.І.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кохавинка» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011

у справі № 2-а-14835/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кохавинка»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кохавинка» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації відповідача посилаючись на те, що підприємство було зареєстровано на особу, яка не має жодного відношення до діяльності підприємства, а саме підприємство використовувалося іншими особами з метою прикриття незаконної господарської діяльності, ухилення від сплати податків, легалізації коштів та іншого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Кохавинка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 1042/23-2/32345451 від 26.022010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7, «Про податок на додану вартість».

На підставі вищевказаного акта відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000832301/0 від 15.03.2010, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 57408, 00 грн. та № 0000842301/0 від 15.03.2010 року, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 51246,00 грн..

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Агентство мерчандайзингу» та ТОВ «ТД «Кохавинка»було укладено договір про надання маркетингових послуг № АДог-0498 від 01 червня 2008 року.

Згідно умов вказаного договору ТОВ «Агентство мерчандайзингу» (виконавець) зобов'язувалося забезпечити комплекс заходів, спрямованих на стимулювання збуту продукції, а ТОВ «ТД «Кохавинка» (замовник) здійснити оплату наданих послуг.

На виконання даного договору позивачем було перераховано виконавцю за період з II кварталу 2008 року по III квартал 2009 року грошові кошти в розмірі 170821 грн. 85 коп.

Витрати, понесені у зв'язку з оплатою договору № АДог-0498 від 01 червня 2008 року, позивачем були віднесені до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість, що були сплачені у ціні придбаних послуг, до податкового кредиту.

Приймаюче спірне рішення податковий орган виходив з того, що придбані ТОВ «ТД «Кохавинка» у ТОВ «Агентство мерчандайзингу» послуги не пов'язані із здійсненням позивачем господарської діяльності.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пунктом 5.3 ст. 5 Закону зазначені випадки, коли витрати не відносяться до складу валових витрат. У вказаному пункті відсутні випадки про заборону включення до складу валових витрат вартості придбаних послуг позивачем.

Отже, за своїм змістом наведені норми № 334/94-ВР передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених будь-якими документами взагалі.

При цьому, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів, що продаються (надаються) такими платниками податку.

Правила формування податкового кредиту визначені п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість".

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є подальше використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

При цьому в обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

В розумінні пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вказані послуги придбавались позивачем на підставі угоди, укладеної із суб'єктом підприємницької діяльності. Предметом цього договору було розміщення продукції замовника в місцях продажу на полках магазинів і торгових мереж, яким замовник поставляє продукцію, таким чином, щоб продукція замовника була більш привабливою для покупців у порівнянні з аналогічною продукцією інших постачальників, а також відслідковування і оперативне поповнення товарних позицій замовника, кількість яких та складі та на полицях відповідного магазину закінчується.

Суди попередніх інстанцій встановили, що в матеріалах справи відстутні докази настання обставин, у зв'язку з виникненням яких у ТОВ «ТД «Кохавинка», згідно договорів поставки, укладених із ДП «Продмережа», ДП «Сеть-Маркет», ДП «Терра-Трейд», ДП «Мережа-Трейд», виникає обов'язок щодо здійснення заходів по стимулюванню збуту товарів.

З матеріалів справи вбачається, що умовами договорів поставки, укладеними з ТОВ «Окей Україна», ТОВ Ріал Істейт Ф.К.А.У.», ТОВ «Метро Кеш енл Кері Україна», ТОВ «Епіцентр К», ПП «ЗЕРК», ТОВ «Квіза-Трейд», ПП «Комільфо», ПП «Войд», ТОВ «Караван» зобовязання позивача обмежувалися необхідністю поставити товар відповідно до специфікації.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджує висновок судів попередніх інстанцій, про те що відсутні належні докази того, що позивачем понесені витрати на оплату договору № АДог-0498 від 01.06.2008, а також того що реалізація вказаного договору пов'язана з господарською діяльністю позивача, а тому підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кохавинка» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 у справі № 2-а-14835/10/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кохавинка» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 у справі № 2-а-14835/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді М.І. Костенко С.Е. Острович