Постанова № 40296368, 26.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 серпня 2014 року № 826/11631/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТЕР ГРУП» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТЕР ГРУП» (далі по тексту також – позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту також – відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ГУ Міністерства податків і зборів України у місті Києві, щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТЕР ГРУП» на підставі якої було складено акт від 24.07.2014р. №1675/26-59-22-08/39150925;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ГУ Міністерства податків і зборів України у місті Києві, щодо внесення до бази даних «Податковий блок» інформації на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КОНСТАНТЕР ГРУП» від 24.07.2014р. №1675/26-59-22-08/39150925;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва ГУ Міністерства податків і зборів України у місті Києві відновити в електронній базі даних «Податковий блок» суми податкового кредиту та суми податкових зобов'язань, які товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТЕР ГРУП» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість;

- судові витрати стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТЕР ГРУП».

19.08.2014р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було здійснено заходи щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Константер Груп» щодо підтвердження господарських із платниками податків за період з 01.06.2014 по 30.06.2014рр., за результатами чого складено акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КОНСТАНТЕР ГРУП» від 24.07.2014р. №1675/26-59-22-08/39150925 (надалі – акт).

Позивач категорично не погоджується з відповідністю дій відповідача при здійсненні заходів скерованих на проведення зустрічної звірки імперативним приписам податкового законодавства, оскільки відповідачем порушено процедуру проведення зустрічних звірок; а висновки, викладені в акті №1675/26-59-22-08/39150925 на переконання позивача є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, що у свою чергу призводить до порушення прав та законних інтересів позивача як суб’єкта господарювання. З огляду на вищевикладене позивач оскаржив дії щодо складання акту №1675/26-59-22-08/39150925 до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідач проти задоволення позову заперечував та зазначав, що акт перевірки і дії посадових осіб із включення до такого акта певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для і платника податків, а відтак не можуть бути предметом оскарження у розумінні ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того зазначав, з огляду на вищевикладене задоволенню не підлягають.

Як слідує зі змісту акту про неможливість проведення зустрічної звірки, підставою складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки вказано не знаходження позивача за юридичною адресою.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України визначено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно п. 3.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 року №236 (далі по тексту - Методичні рекомендації) з метою проведення зустрічної звірки орган ДПС, що ініціює проведення такої звірки (далі - орган ДПС - ініціатор) надсилає органу ДПС, на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання (далі - орган ДПС - виконавець), запит про проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, отриманий органом ДПС - виконавцем запит реєструється як вхідна кореспонденція у загальному порядку.

Відповідно до абз. 4 п.3.2 Методичних рекомендацій у разі відсутності в органі ДПС - виконавця запитуваної інформації та її документального підтвердження, такий орган протягом 2-х робочих днів з дня отримання запиту надсилає завірений печаткою Запит про надання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному (уповноваженому) представникові під розписку. Такий запит реєструється як вихідна кореспонденція у загальному порядку.

Пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України визначено, що зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підстави, строки та процедура проведення зустрічних звірок передбачено Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232.

Згідно з п.2 Порядку зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Пункт 3 Порядку визначає, що з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що підставою для проведення зустрічної звірки є запит іншого податкового органу про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. У разі відсутності у податкового органу інформації, необхідної для проведення зустрічної звірки та оформлення її результатів такий орган зобов'язаний направити суб'єкту господарювання письмовий запит про подання пояснень та їх документального підтвердження.

Разом з тим, в акті не зазначено, що відповідач направляв запити про проведення зустрічної звірки поштою на юридичну адресу позивача. При цьому, в ході судового розгляду справи відповідачем не надано доказів виконання імперативних приписів Податкового кодексу України та Порядку проведення органами державної податкової служби звірок щодо інформування позивача про необхідність подання інформації та її документального підтвердження та самої процедури проведення зустрічної звірки.

При цьому, згідно пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ч. 3 ст. 18 Закону).

Суд звертає увагу на те, що доказів внесення до Єдиного державного реєстру інформації про відсутність ТОВ «КОНСТАНТЕР ГРУП» за його місцезнаходженням відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, обумовлюється висновок про безпідставність та документальне не підтвердження доводів відповідача про відсутність позивача за його місцезнаходженням.

Водночас, згідно п. 73.5 Податкового кодексу України та п. 1 Порядку № 1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, метою проведення зустрічної звірки є виключно співставлення даних первинних бухгалтерських документів одного платника податків з іншим.

В силу п. 3 Порядку № 1232 зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно лише у разі, коли суб'єкт господарювання, дані якого підлягають звірці, перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває інший платник податків. В інших випадках зустрічна звірка проводиться на підставі запитів інших органів державної податкової служби (ініціаторів) на проведення зустрічної звірки. Однак, відповідачем не надано доказів вручення/надіслання такого запиту позивачу перед проведенням зустрічної звірки.

Вищевикладене свідчить про відсутність підстав для проведення зустрічної звірки.

Відповідно до пп. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Згідно п. 4.4 Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт).

З акту про неможливість проведення зустрічної звірки вбачається, що відповідачем під час складення вказаного акту не здійснювалося співставлення бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки викладені висновки з приводу обставин здійснення ТОВ «КОНСТАНТЕР ГРУП» господарської діяльності, ЩО свідчать про те, що відповідачем під час здійснення заходів з метою проведення зустрічної звірки позивача фактично вчинено дії по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, за результатами якої і складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Разом з тим, зі змісту акту також вбачається, що відповідач дійшов до висновку про те, що правочини укладені між позивачем та контрагентами не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду про наступне.

При встановленні факту здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідності строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В той час як відповідачем не досліджувалась первинна документація позивача, а відтак доводи відповідача щодо нереальності операцій є необґрунтованими та не носять правового підґрунтя.

Відповідно до ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно ч. 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом.

Крім того, згідно постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову н цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається ні нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися па відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину і повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК Україні вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемною правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства посилаючись на їх нікчемність.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідачем не прийнято до увагу принцип презумпції правомірності правочину, визначеного на законодавчому рівні ст. 204 ЦК України.

Крім того, в силу положень ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідного рішення суду про визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, матеріали справи не містять.

В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що Податковим кодексом України на податкові органи не покладено функцій з контролю за дотриманням платниками податків цивільного законодавства та визнання договорів нікчемними, а отже такі висновки відповідача є такими, що виходять за межі повноважень податкових органів, а відтак є протиправними.

Крім того, в п.1.3 Методичних рекомендацій №165 визначено, що під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти: підсистеми інформаційної системи «Податковий блок» - «Реєстрація ПП», «Обробка податкової звітності та платежів», «Податковий аудит», «Аналітична система», «Облік платежів»; єдиний реєстр податкових накладних; АРМ «Митниця»; підсистема «Реєстрація та облік РРО та книг обліку розрахункових операцій АІС «Реєстри платників податків».

Єдина система «Податковий блок» та її підсистеми є програмними продуктами, створеними для використання органами Державної податкової служби для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.

Як було зазначено позивачем, що не спростовано відповідачем, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було внесено зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів бази даних АІС «Податковий блок» співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту на підставі акту №1675/26-59-22-08/39150925.

З урахуванням того, що висновки акту №1675/26-59-22-08/39150925 не можуть бути підставою для внесення змін до податкової звітності, з огляду на помилковість викладених у ньому висновків, а відтак суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо внесення інформації, відображеної в акті до автоматизованої системи є протиправними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведено правомірність оспорюваних дій.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 128, 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ГУ Міністерства податків і зборів України у місті Києві, щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТЕР ГРУП» на підставі якої було складено акт від 24.07.2014р. №1675/26-59-22-08/39150925.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ГУ Міністерства податків і зборів України у місті Києві, щодо внесення до бази даних «Податковий блок» інформації на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КОНСТАНТЕР ГРУП» від 24.07.2014р. №1675/26-59-22-08/39150925.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва ГУ Міністерства податків і зборів України у місті Києві відновити в електронній базі даних «Податковий блок» суми податкового кредиту та суми податкових зобов'язань, які товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТЕР ГРУП» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість.

Зобов’язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати у розмірі 73, 08 грн. на користь «КОНСТАНТЕР ГРУП» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур