Вирок № 40296063, 30.05.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/7002/14-к

н/п 1-кп/640/324/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2014 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Якуші Н.В.

при секретарі Шабановій С.О. , Пічугіної А.Г.

за участю:

прокурора Пєскової Ю.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.01.2014 року за № 12014220490000368 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, який має неповну вищу освіту, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого за ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді штрафу розміром 850 грн. Штраф сплачено 28.04.2014 року,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 222 ч. 1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2013 року, у денний час, більш точного часу під час досудового слідства та судового розгляду встановити не представилось можливим, ОСОБА_1, знаходячись у приміщенні відділення №329 ПАТ «ІмексБанк», що розташоване за адресою: м. Харків, вул.. Короленко, 25, достовірно знаючи про те, що він ніде не працює та немає ніяких офіційно підтверджених доходів, діючи умисно, з метою незаконного отримання кредиту у вищезазначеній банківській установі, надав співробітникам банку підроблену довідку про доходи на своє ім'я за номером вих. №12 від 01 липня 2013 року, що містила у собі завідомо неправдиву інформацію відносно того, що начебто ОСОБА_1 працює у ПП «ПРОМТЕХСЕРВІС», де займає посаду менеджера та йому начебто була сплачена заробітна плата за шість місяців (з січня 2013 року по червень 2013 року) на загальну суму 27548 грн. 98 коп. Крім того, ОСОБА_1 підтвердив вказану недостовірну інформацію, підписавши попередню заяву на видачу кредиту. На підставі наданої ОСОБА_1 співробітнику «ІмексБанк» підробленої довідки про доходи, керівництвом відділення 3329 ПАТ «ІмексБанк» було укладено з ОСОБА_1 договір про надання кредиту №999-00065104/1 від 11 липня 2013 року та надано кредит на суму 11000 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у висунутому обвинуваченні визнав повністю, у вчиненому розкаявся, та суду пояснив, що на початку липня 2013 року він вирішив отримати кредит на суму 11000 грн. для ремонту орендованого ним автомобіля ДЄУ Ланос, який був пошкоджений після дорожньо-транспортної пригоди. Він звернувся до відділення «ІмексБанк» та співробітники банку

йому пояснили, що для отримання кредиту на вказану суму, йому необхідно надати довідку про доходи за останні шість місяців. Вказував, що оскільки він офіційно працевлаштований не був, він звернувся до свого батька, який працював директором ПП «ПРОМТЕХСЕРВІС», з проханням виписати на його ім'я довідку із зазначенням сум доходів, яка б свідчила, що він нібито працює на даному підприємстві. Зазначив, що згодом батько надав йому необхідну довідку з відтиском печатки ПП «ПРОМТЕХСЕРВІС», де було зазначено, що ОСОБА_1 займає посаду менеджера і отримує на цьому підприємстві заробітну плату. 11 липня 2013 року він знову звернувся до співробітника «ІмексБанк» з проханням видати кредит, надавши йому всі необхідні документи, в тому числі і недостовірну довідку. У той же день, він отримав кредит у розмірі 11000 грн., який в подальшому він мав намір повернути, проте через матеріальні труднощі у нього виникла заборгованість.

Дуже шкодує, що так сталось. Просив суд суворо не карати та призначити мінімальне покарання.

Показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Під час судового розгляду відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження тих обставин, які ніким не оспорювалися. Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з'ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз'яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Крім повного визнання своєї провини, вина обвинуваченого також підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з даними попередньої заявки на видачу кредиту вбачається, що ОСОБА_1 серед особистих відомостей зазначив місце своєї праці, а саме: ПП «ПРОМТЕХСЕРВІС», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Руставелі, 11, к.2, посаду - менеджер (а.с.25).

Згідно з даними довідки про доходи вих.№12 від 01 липня 2013 року вбачається, що дана довідка видана гр. ОСОБА_1 і зображує інформацію про те, що ОСОБА_1 працює у ПП «ПРОМТЕХСЕРВІС» на посаді менеджер та за період з січня 2013 року по червень 2013 року отримав загальну суму доходів у розмірі 27548 грн. 98 коп.(а.с.27,69).

Згідно з даними інформації, що була накопичена в системі персоніфікованого обліку про трудові відносини та нарахування заробітної плати найманих працівників страхувальника «ПРОМТЕХСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 22628087) за 2013 рік, яка була надана головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, вбачається, що за звітний рік на підприємстві «ПРОМТЕХСЕРВІС» працювало та отримувало заробітну плату п'ять осіб, серед яких обвинувачений ОСОБА_1 відсутній (а.с.38-39 ).

Крім того, згідно листа №1498-08/20 від 04 лютого 2014 року головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області вбачається, що інформація в системі персоніфікованого обліку про трудові відносини та нарахування заробітної плати застрахованої особи гр. ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) - відсутня (а.с.40), що в свою чергу дає підстави для суду стверджувати, що довідка вих.№12 від 01 липня 2013 року, яку обвинувачений надав у банківську установу для отримання кредиту, дійсно містить неправдиві відомості про отриману останнім заробітну плату.

Також, ці обставини підтверджує інформація, яка міститься у листі №873/9/20-38-17-01-23 від 11 лютого 2014 року Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова про те, що відповідно до звітності за формою 1-ДФ по ТОВ «Промтехсервіс»(22628087) наданих у 2013 році гр. ОСОБА_1 (НОМЕР_1) дохід не нараховувся та не виплачувався. Крім того, відповідно до відомостей в БД Державного реєстру фізичних осіб Міністерства доходів і зборів України про суми виплачених доходів інформація відсутня (а.с.41).

Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами, а саме надання завідомо неправдивої інформації банку з метою одержання кредиту, і його дії правильно кваліфіковані за ст. 222 ч. 1 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до злочину невеликої тяжкості, особу винного, який є раніше судимим (а.с.108, 119-120), за місцем мешкання характеризується з задовільного боку (а.с.132), у лікаря психіатра та лікаря нарколога на обліку не перебуває (а.с.124,126,128,130).

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд відносить щире каяття обвинуваченого у вчиненому.

Обставин, згідно з положеннями статті 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

З урахуванням вищезазначених обставин суд вважає, що по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_1 можливо обрати покарання за ст. 222 ч. 1 КК України у вигляді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті 222 ч.1 КК України, оскільки вважає, що саме таке покарання буде сприяти його виправленню і бути необхідним і достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів.

Крім того, як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 вчинив даний злочин до постановлення іншого вироку щодо нього - вироку Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 березня 2014 року, за яким ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України у виді штрафу у розмірі 850 грн., тому остаточне покарання в такому випадку належить призначити з урахуванням правил ч. 4 ст. 70 КК України шляхом повного складання призначених покарань, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Крім того, суд вважає за необхідне зарахувати розмір вже сплаченого штрафу ОСОБА_1 за вироком суду від 21 березня 2014 року (а.с.136) в рахунок остаточно призначеного розміру штрафу за сукупністю злочинів. Також, відповідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року за № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише у тих випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з посадою підсудного або із зайняттям ним певною діяльністю.

При призначенні покарання суд вважає недоцільним застосовувати позбавлення права займати певні посади та займатися певною діяльністю, оскільки обвинувачений на посадах, пов'язаних з матеріальною відповідальністю не перебував та діяльністю, пов'язану з матеріальними ресурсами не займався.

Крім того, з урахуванням, що обвинувачений не працює суд вважає за можливе відповідно до положень ч. 3 ст. 53 КК України розстрочити виплату призначеного розміру штрафу рівними частинами строком на один рік.

Речових по справі не має.

Відповідно до ст. 124 КК України, суд стягує з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України і призначити йому покарання

за цією статтею кримінального закону у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 17000 грн.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, з урахуванням покарання призначеного за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 березня 2014 року шляхом повного складання призначених покарань, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді штрафу у розмірі 17850 (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. в дохід держави.

Зарахувати як відбуте покарання - 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, сплачених ОСОБА_1 по квитанції №11 від 28.04.2014 року за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 березня 2014 року.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 53 КК України розстрочити виплату призначеного ОСОБА_1 штрафу рівними частинами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення:

· судової технічної експертизи документу від 27.03.2014 року №129 у сумі 884 грн. 52 коп. на р/р 31419544700005, код доходів 24060300, МФО 851011, установа банку УДСК України в Комінтернівському районі м. Харкова;

· судової почеркознавчої експертизи від 27.03.2014 року №130 у сумі 884 грн. 52 коп. на р/р 31419544700005, код доходів 24060300, МФО 851011, установа банку УДСК України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Захід забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 не обирався.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя Якуша Н.В.