Рішення № 40296056, 27.05.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/5118/14-ц

н/п 2/640/1641/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Якуші Н.В.

при секретарі - Пічугіної А.Г.

за участі:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Брагілевської Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» про стягнення страхових виплат та відшкодування моральної шкоди ,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до НАЦ СК «ОРАНТА» з вимогами про стягнення сум страхового відшкодування у розмірі 4127 грн. 15 коп., пені у розмірі 926 грн. 16 коп., 3% річних у розмірі 185 грн. 21 коп., втрати від інфляції у розмірі 261 грн. 93 коп. та суми завданої йому моральної шкоди, яку він оцінив у 15000 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 20 травня 2012 року о 16 годині 00 хв. він потрапив у дорожньо-транспортну пригоду за участю водія ОСОБА_4, якого в подальшому постановою Київського районного суду м. Харкова від 18 червня 2012 року було визнано винним по 124 КУпАП.

Вказував, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 була застрахована у Харківській обласній дирекції НАСК «ОРАНТА» відповідно до договору страхування №АА7635165 від 21 вересня 2011 року.

Дану дорожньо-транспортну пригоду було визнано страховим випадком і відповідач повинен був виплатити йому розмір страхового відшкодування, який був визначений згідно страхового акту у сумі 4127 грн. 15 коп., протягом строку, встановленого законодавством.

Проте, на теперішній час цього виконано не було, у зв'язку з чим просив суд стягнути суму страхового відшкодування, пеню за 546 днів прострочення, 3% річних, інфляційні витрати та моральну шкоду у розмірі 15000 грн., оскільки бездіяльність відповідача щодо проведення своєчасної виплати страхового відшкодування призвела до його моральних страждань, душевних хвилювань, виникнення дратівливості, погіршення стосунків у родині та на роботі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2, діючий на підставі договору про надання безоплатної, благодійної правової допомоги у цивільній справі від 25.04.2014 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1444 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення на підтвердження позовних вимог, які співпадають з викладеними у позові, додатково зауважив, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань є підтвердженням їх неналежної роботи, у зв'язку з чим у людей втрачається довіра до страхових компаній.

Представник відповідач Брагілевська Г.В. у судовому засіданні не заперечувала проти

задоволення позовних вимог в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 4127 грн. 15 коп. Щодо нарахованої у позові пені, то просила суд застосувати її в межах річного строку, оскільки це передбачено у ЦК України. Відносно вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат просила суд прийняти рішення не свій розсуд. Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, то просила суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на відсутність правових підстав для цього та недоведеність моральних страждань позивача.

Допитана в якості свідка ОСОБА_5 суду показала, що вона є рідною сестрою позивача і може підтвердити, що позивч та вонаособисто неодноразово звертались до відповідача по справі для отримання страхового відшкодування. Через неналежне виконання страховою компанією своїх обов'язків, ОСОБА_1 став дуже дратівливий, пізно повертався з роботи, не міг заробляти гроші на погашення кредиту за придбаний автомобіль.

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача та свідка, дослідивши матеріали справи і надані докази, у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) встановив наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що 20.05.2012 року о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_4, керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS» д/н НОМЕР_1 по вул. Ак. Павлова в районі будинку №323 у м. Харків, рухався заднім ходом та не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на нерухомий автомобіль позивач «CHERRY AMULET» д/н НОМЕР_2, заподіявши при цьому матеріальну шкоду.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи постанови Київського районного суду м. Харкова від 18 червня 2012 року ОСОБА_4 був визнаний винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП і йому було призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.7).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справи, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дії особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у НАСК «ОРАНТА», про що свідчить поліс №АА/7635165 від 21.09.2011 року.

Згідно зазначеного Полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю складав 100 000 грн., майну - 50 000 грн.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 21.08.2012 року та дослідження №АХ6559ВН-30.05/5 від 30.05.2012 року розмір страхового відшкодування за наслідками дорожньо - транспортної пригоди, яка мала місце 20.05.2012 року складає 4127 грн. 15 коп., тобто є в межах встановленого страховою компанією ліміту.

Правовідносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , що спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю та майну постраждалої особи.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи 22.05.2012 року відповідача було повідомлено про страховий випадок та останнім було прийнято рішення про здійснення відповідних виплат на користь позивача у розмірі 4127 грн. 15 коп. найближчим часом.

Згідно ст. 37 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Проте, як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, НАСК «ОРАНТА» не виконала свої зобов'язання перед ОСОБА_1

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

В судовому засіданні представник відповідача визнала позов в частині стягнення суми страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 4127 грн. 15 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідачі - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Згідно ч. 4 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову ,яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь невиплаченої йому суму страхового відшкодування в розмірі 4127 грн. 15 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог відносно стягнення з відповідача нарахованої пені у зв'язку з несвоєчасністю виплати страхового відшкодування, розмір якої становить 926 грн. 16 коп., суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 36.5 ст. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на час дорожньо-транспортної пригоди - за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до складеного позивачем розрахунку пені вбачається, що він її розраховує виходячи з 546 днів прострочення виплати, а саме з серпня 2012 року по лютий 2014 року, проте з цим суд не погоджується, оскільки відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу)застосовується спеціальна позовна давність у один рік.

Виходячи з цього, суд розраховує розмір пені наступним чином: 4127,15 (сума заборгованості) х 0,0356144 (подвійна облікова ставка НБУ за день прострочення виходячи з

того, що ставка НБУ у період з березня 2013 року по березень 2014 року становить 6,50% ) х 365 (кількість днів прострочення) :100 = 536 грн. 53 коп.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме про стягнення з відповідача пені за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 536 грн. 53 коп.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 3% річних та витрат від інфляційних процесів, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4 при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

У зв'язку з вищевикладеним суд вважає вимоги ОСОБА_1 в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, проте при цьому суд проводить власний розрахунок цих сум і визначає наступне.

3% річних підрахована позивачем вірно: 4127,15 (сума заборгованості)х3х546 (кількість днів прострочення):365:100 = 185 грн. 21 коп.

Згідно відомостей Державної служби статистики України рівень інфляції за період за 2013 рік складав 100,5% , тобто сума індексу інфляції за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 4127,15 грн. складає 20,64 грн. (4127,15 х 100,5% - 4127,15), а сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції складає 4147,79 грн.

Тобто, позивач невірно провів розрахунок сум втрати від інфляції, оскільки по перше помножував індекс інфляції за 2013 рік не на суму основного боргу, а на суму боргу у сукупності з пенею та 3% річних, що не є вірним. По - друге, не зрозуміло, чому позивач перевів індекс інфляції 100,5 % у 0,005%.

У зв'язку з наведеним, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині і стягує з відповідача 3% річних, що дорівнює 185 грн. 21 коп. та втрати від інфляції у розмірі 20 грн.64 коп.

При вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням страховиком зобов'язань за договором страхування, суд виходить з того, що правовідносини сторін за договором страхування є зобов'язальними. У випадку порушення зобов'язання моральна шкода може бути відшкодована лише тоді, коли це встановлено договором або законом (стаття 611 ЦК України). Норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містять положень про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням страховиком зобов'язань ( а саме з цих підстав позивач просив стягнути моральну шкоду зі страховика), тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині позову є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно

до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в розмірі 215,63 грн. (88,52 % від загальної суми позову, який було заявлено) за ставками для позову майнового характеру, проте суд не стягує з відповідача 243,60 грн., що були сплачені позивачем за позовні вимоги немайнового характеру, оскільки в їх задоволенні ОСОБА_1 було відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 611, 992 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» про стягнення страхових виплат та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» (адреса: вул. Здолбунівська 7Д, м. Київ, 02081) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, суму страхового відшкодування у розмірі 4127 грн. (чотири тисячі сто двадцять сім грн.) 15 коп., пеню у розмірі 536 грн., 3% річних у сумі 185 грн. 21 коп. та втрати від інфляції у розмірі 20 грн. 64 коп.

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» (юридична адреса: вул. Здолбунівська 7Д, м. Київ, 02081) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, витрати понесенні за сплату судового збору у розмірі 215 грн. 63 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення складено в єдиному екземплярі в нарадчий кімнаті.

Суддя Н.В. Якуша