Рішення № 40296030, 21.05.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/6295/14-ц

н/п 2/640/1868/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Якуші Н.В.

при секретарі - Шабановій С.О., Пічугіній А.Г.

за участі:

представника позивача - Донської К.Д.

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду з уточненим в ході розгляду позовом, в якому просила стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги з утримання будинків, споруд, та прибудинкових територій в розмірі 2934 грн. 25 коп. за період з 01.05.2011 року по 01.05.2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог вказував, що відповідачі зареєстровані та фактично проживають у квартирі АДРЕСА_1, яка знаходиться в багатоквартирному житловому будинку комунального житлового фонду, утримання та експлуатацію якого здійснює КП «Жилкомсервіс». Також позивач зазначив, що КП «Жилкомсервіс» надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та згідно ст. 68 Житлового Кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 14, 17, 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою КМУ від 8.10.1992р. № 572, Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою КМУ від 20.05.009р. № 529, утримує будинки та прибудинкову територію, надає житлово-комунальні послуги власнику квартири, а власник квартири отримує ці послуги та повинен вчасно щомісяця сплачувати за це кошти. Відповідно до п. 4 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями», затвердженими постановою КМУ від 08.10.1992 року №572, власник (наймач) житла за рахунок власних коштів повинен оплачувати всі витрати, пов'язані з утриманням житлового будинку і закріпленої прибудинкової території. Вказував, що відповідачі письмово не повідомляли, що вони бажають розірвати або переглянути договір, тому між сторонами по справі встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг. Протягом зазначеного в позові періоду скарг з приводу ненадання чи залежного надання послуг від відповідачів на адресу позивача не надходило. Проте, відповідачами не виконуються обов'язки щодо оплати усіх витрат, пов'язаних з утриманням житлового будинку і закріпленої прибудинкової території, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем, яка до цього часу не погашена.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності №2-254/2013 від 15 липня 2013 року, підтримала уточнений позов в повному обсязі та просила суд його задовольнити. Посилалась на безпідставність доводів відповідача про неналежний рівень надання послуг КП «Жилкомсервіс» мешканцям будинку АДРЕСА_1.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, про дату, місце та час судового засідання були повідомлені належним чином, надали заяви, в якій просять розглядати справу без їхньої участі (а.с.75-78) та надіслали поштою письмові заперечення проти позову, просили у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.45-58).

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на те, що відповідно до довідок з місця проживання про склад сім'ї та прописку, а також копій форм А та Б, наданих КП «Жилкомсервіс», відповідачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 лише з 23 грудня 2009 року, а первісні розрахунки заборгованості за надані послуги заявлені позивачем за період з 01.03.2007 року по 01.04.2014 року. Також відповідач наполягав, що позивач не надає послуги у передбаченому Договором про надання про житлово-комунальних послуг обсязі, а на неодноразові звернення мешканців будинку з нагадуванням про зобов'язання, які повинен виконувати, позивач не реагує. Свої заперечення проти позову виклала у письмовому вигляді та долучила до матеріалів справи. Також просила суд застосувати строки позовної давності до первісних вимог позивача.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Як встановлено судом і не оспорюється сторонами по справі, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 зареєстровані та фактично проживають у АДРЕСА_1, що підтверджується Довідкою з місця проживання про склад сім'ї та прописку за № 464 (а.с.9).

Вказана квартира знаходиться в багатоквартирному житловому будинку комунального житлового фонду, управління яким здійснює КП «Жилкомсервіс».

Відповідно до п.п. 2, 4, 7 ч. 1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, визначення виконавця житлово-комунальних послуг, а також встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону належить до повноважень органів місцевого самоврядування.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками (ч. 1 ст. 42 ЗК України).

Проживаючи у багатоквартирному будинку, відповідач користується житлово-комунальними послугами, які надаються позивачем.

КП «Жилкомсервіс» надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій згідно ст. 68 Житлового Кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 14, 17, 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою КМУ від 8.10.1992 року № 572, Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою КМУ від 20.05.2009 року № 529, утримує будинки та прибудинкову територію, надає житлово-комунальні послуги власнику квартири, а власник квартири отримує ці послуги та повинен вчасно щомісяця сплачувати за це кошти.

Рішеннями Харківської міської ради від 20.02.2009 року № 72, від 20.12.2011 року № 893, від 27.01.2012 року № 39 встановлено тарифи на послуги з утримання споруд та

прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території санітарно-технічне обслуговування, обслуговування, внутрішньобдинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів, тощо) відноситься до житлово-комунальних послуг.

У відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 20 вказаного Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 32 цього Закону передбачається, що плата за житлово-комунальні послуги нараховуються щомісячно.

Відповідно до п. 4 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями», затвердженими постановою КМУ від 08.10.1992 року №572, власник (наймач) житла за рахунок власних коштів оплачує всі витрати, пов'язані з утриманням житлового будинку і закріпленої прибудинкової території.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачами не виконуються передбачені вищевказаними нормами обов'язки, у зв'язку з чим за розрахунками КП «Жилкомсервіс», проведеними на підставі затверджених Харківською міською радою тарифів від 20.02.2009 року № 72, від 20.12.2011 року № 893, від 27.01.2012 року № 39, заборгованість відповідачів за надані позивачем послуги за період з 01.05.2011 року по 01.05.2014 року становить 2934 грн. 25 коп.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 визнала факт несплати КП «Жилкомсервіс» коштів за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, та не заперечував, що такі послуги від позивача вони фактично отримували, проте зазначала, що вони надавались не у повному обсязі, як то передбачав договір.

Разом з цим, 05.05.2014 року відповідач ОСОБА_2 надала до суду заперечення проти позову разом із клопотанням про застосування позовної давності у три роки до нарахованої заборгованості за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій (а.с.36-44). Крім того, зазначала, що взагалі договірні відносини на її думку між ними та позивачем фактично настали з моменту реєстрації їх у спірній квартирі, тобто з 23.12.2009 року.

Проте, суд в повній мірі не може погодитися з доводами відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення.. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно ОСОБА_3, відповідач по справі, придбав у ОСОБА_5 у власність квартиру АДРЕСА_1, 23.11.2009 року, про що свідчить нотаріально завірений договір купівлі продажу квартири від 23.11.2009 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, 26.11.2009 року квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована у комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (а.с.38 зворотна сторона).

Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. Якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві власності стягується за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Аналізуючи чинне законодавство, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 був зобов'язаний як власник квартири, з часу державної реєстрації за ним права власності,

тобто з 26.11.2009 року, за рахунок власних коштів оплачувати всі витрати, пов'язані з утриманням житлового будинку і закріпленої прибудинкової території.

Посилання відповідачів на пропуск строку за вимоги позивача, які виникли у період з 2007 року по 2011 рік, суд не розглядає як підставні заперечення, оскільки у процесі розгляду справи, а саме 16.05.2014 року представник позивача у судовому засіданні уточнила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідачів заборгованість з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.05.2011 року по 01.05.2014 року у розмірі 2934 грн. 25 коп., що відповідає три річному строку звернення до суду.

За приписами ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність позовних вимог позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за період з 01.05.2011 по 01.05.2014 роки та про наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Щодо посилань відповідача про не надання КП «Жилкомсервіс» на неналежному рівні всіх послуг, передбачених Договором, а тому на її думку існують підстави для отримання перерахунку розміру оплати за ненадані позивачем послуги, то суд зазначає наступне.

Права споживачів житлово-комунальних послуг визначені у ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV. Споживач має право на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг; на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством;

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Виклик представника виконавця має здійснюватися у спосіб, обумовлений у договорі між споживачем і виконавцем.

Найбільш зручним і надійним є направлення письмової заяви, яку необхідно зареєструвати у канцелярії виконавця із одержанням вхідного номера виконавця та підписом особи, яка прийняла заяву. Зразок такої заяви наводиться у Додатку 9 Закону.

Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Зразок акта-претензії наводиться у Додатку 10 та Додатку 11. Акт-претензію необхідно зареєструвати у канцелярії виконавця із одержанням вхідного номера виконавця та підписом особи, яка прийняла акт-претензію. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Однак відповідачами у спірний період не було належним чином оформлено актів-претензій, заяв в погоджений умовами договору строк, що не дає підстав вважати їх доводи щодо неналежного надання послуг у спірний період доведеними.

Згідно ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Правомірність долученого до матеріалів справи відповідачем ОСОБА_2 акта - претензії від 21 січня 2014 року, яка підписана споживачами послуг КП «Жилкомсервіс» з АДРЕСА_2 (а.с.70) спростовується актом від 21.05.2014 року, затвердженим начальником дільниці №64 Київського району КП «Жилкомсервіс» за підписом інженера дільниці та майстра КСП «Харківгорліфт» та довідкою №65 від 16.05.2014 року, які свідчить, що заявка №853, мова про яку йдеться у акті-претензії і взагалі будь-які інші звернення на дільницю №64 КП «Жилкомсервіс» від відповідачів не надходили (а.с.61,74)

Крім того, наявна в матеріалах справи заява від мешканців будинку по АДРЕСА_1, яка була звернута на ім'я директора КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_6 (а.с.44), на думку суду не є належним доказом, який свідчить про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків по наданню послуг відповідачам, оскільки по - перше, з самого звернення не вбачається які саме мешканці будинку були задіяні у його складані; по - друге, відсутні докази отримання цієї заяви уповноваженою особою КП «Жилкомсервіс», бо відсутній штамп канцелярії із зображенням одержанням вхідного номера та підписом особи або корінець поштового відправлення зі штампом про отримання листа поштою.

Згідно з положеннями ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відносно посилання відповідача на долучений до матеріалів справи договір №759 від 12.10.2010 року про надання послуг з виготовлення вікон та відливів, укладеного між виконавцем ФОП ОСОБА_7 та замовником ОСОБА_3 (а.с.40-43), як на доказ неналежного виконання умов Договору КП «Жилкомсервіс», суд ставиться критично, з огляду на те, що вищевказаний договір, так і його складові, жодним чином не доводять, що відповідачі зверталися з вимогою до позивача щодо ремонтних робіт по заміні вікон у під'їзді та те, що їм було у цьому необґрунтовано відмовлено, бо доказів цього відповідачами надано не було.

Посилання відповідача ОСОБА_2 щодо відсутності належного освітлення біля її будинку спростовується долученим до матеріалом справи актом від 21.05.2014 року, з якого вбачається, що освітлення у містах загального користування при будинку АДРЕСА_1 знаходяться у належному стані, а тому наполягання відповідача ОСОБА_2 зробити перерахунок наявної заборгованості з урахуванням неналежного рівня надання послуг за договором є безпідставним.

Таким чином, суд вважає, що в ході судового розгляду цієї справи не знайшли своє підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які посилалися відповідачі в обґрунтування своїх заперечень та останніми не доведено, що вони як споживачі не в повному обсязі одержували належні послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1.

Щодо посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що нею та її родиною особисто не підписувався договір про надання житлово - комунальних послуг з КП «Жилкомсервіс», а тому обов'язку по сплаті по квитанціям у неї не виник, суд зазначає наступне.

Так, 28 листопада 2006 року в офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради газеті «Слобода» 95/1 був опублікований Договір про надання житлово-комунальних послуг м. Харкова, укладений між КП «Жилкомсервіс»(виконавцем) та власниками (наймачами, орендарями) квартири, інших житлових та/або нежитлових приміщень (споживачами), пунктом 1 якого встановлено, що предметом договору є забезпечення Виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарне-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів, тощо) у будинку, який знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, а Споживачем своєчасної оплати цих послуг за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором (а.с.65). Цей договір, відповідно до ст. 633 ЦК України, є публічним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і висловлювати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

За приписом ч. 1 ст. 643 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір , у межах строку для відповіді вчинила дію відповідну до вказаних в пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Пунктом 22 договору було визначено, що договір укладений згідно з п. 3 ст. 205, ст..ст. 642, 643 Цивільного кодексу України та набирає чинності з 01 січня 2007 р. строком на 3 роки, якщо про інше не буде заявлено споживачем в письмовій формі, та вважається продовженим на той же самий термін, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання договору або необхідність його перегляду. Суду не надано доказів з боку відповідачів, що вони в письмовій формі, як це встановлено умовами договору, відмовились від його укладення, що свідчить про прийняття пропозиції з боку відповідачів на укладення договору згідно з ч.3 ст. 205 ЦК України, за правилами якої, у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно до ч.3 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», процедура погодження умов договору відбувається протягом 1 місяця з дня внесення проекту договору однією зі сторін.

При цьому, слід зазначити, що заперечень відповідачів щодо тексту публічного договору та внесених до нього змін, протягом місяця з дня внесення проекту до відповідача не надходило, оскільки доказів цього відповідачі не надали.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення уточненого позову КП «Жилкомсервіс» в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з відповідачів у частковому порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 5,7,10,11,57,60,88,208,209,212-215 ЦПК України, ст. ст. 254-264, 319, 322, 334 Цивільного кодексу України, ст. 162 ЖК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги, «Правила користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, (ІНФОРМАЦІЯ_4), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_5) які мешкають за адресою: АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства "Жилкомсервіс", яке знаходиться за адресою: м. Харків, пл. Конституції, б. 7 (р/р 260005593, банк одержувача: ПАТ «Мегабанк», МФО 351629, код 34467793) суму заборгованості за отримані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі - 2934 грн. 25 коп.

Стягнути в частковому порядку з ОСОБА_3, (ІНФОРМАЦІЯ_4), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_5) які мешкають за адресою: АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства "Жилкомсервіс", яке знаходиться за адресою: м. Харків, пл. Конституції, б. 7 (р/р 260005593, банк одержувача: ПАТ «Мегабанк», МФО 351629, код 34467793) судовий збір у розмірі 81 грн. 20 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Київський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 22 травня 2014 року.

Суддя Н.В. Якуша