Постанова № 40295333, 27.08.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 року Справа № 922/4541/13

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І. (доповідач),за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача 1 - не з'явився; відповідача 2 - не з'явився; відповідача 3 - не з'явився;розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуХарківського апеляційного господарського суду від10.07.2014та на рішенняГосподарського суду Харківської областівід27.05.2014у справі № 922/4541/13за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доХарківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській областіпростягнення 6 761, 24 грн.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Харкова про стягнення матеріальних збитків на суму 1 892, 55 грн. та моральної шкоди на суму 3 380, 62 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.10.2013 порушено провадження у справі № 922/4541/13 за позовом ФОП ОСОБА_4 до Відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Харкова про стягнення 6 761, 24грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.12.2013 замінено первісного відповідача на Харківське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.02.2014 залучено до участі у справі в якості іншого відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.04.2013 залучено до участі у справі в якості іншого відповідача Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

До прийняття рішення по суті спору ФОП ОСОБА_4 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути солідарно з відповідачів матеріальні збитки в розмірі 4 080, 30 грн., судові витрати у розмірі 2 414, 66 грн. та моральну шкоду в розмірі 6 494, 96 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Шарко Л.В.) від 27.05.2014 в задоволенні позову в частині стягнення матеріальних збитків в розмірі 4 080, 30 грн., моральної шкоди в розмірі 6 494, 96 грн. та судових витрат в розмірі 1 754, 73 грн. до відповідачів відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення судових витрат в розмірі 659, 93 грн., пов'язаних з розглядом справи в Київському районному суді міста Харкова, припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., судді Гетьман Р.А., Лакіза В.В.) від 10.07.2014 рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2014 в частині припинення провадження у справі скасовано та в цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову, в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 та рішенням Господарського суду Харківської області від 27.05.2014, ФОП ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.08.2014 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено на 27.08.2014.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами постановою Київського районного суду м. Харкова від 08.11.2010 у справі №2а-1360/10/11 задоволено адміністративний позов ОСОБА_4; скасовано постанову серії АХ №212458 у справі про адміністративне правопорушення від 31.07.2010, винесену інспектором ІДПС ВДАІ м. Харкова та АТІ при ГУМВСУ в Харківській області Неймириком В.О. про накладення на ОСОБА_4 штрафу у розмірі 260 грн. При розгляді даної справи судом встановлено, що згідно постанови інспектора ІДПС ВДАІ м. Харкова та ІТІ при ГУМВС України в Харківській області Неймирика В.О. 31.07.2010 ОСОБА_4, керуючи автомобілем ДЕУ Сенс, державний НОМЕР_1 по вул. Гв. Широнинців,39/1 в м. Харкові о 08.58 рухався зі швидкістю 70км на год. та порушив Правила дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Київським районним судом м. Харкова також встановлено, що постанова по справі про скоєння адміністративного правопорушення не містить обставин, які б встановлювали порушення ОСОБА_4 вимог дорожніх знаків, перевищення швидкості руху, постанова не містить опис обставин, які підтверджують наявність події скоєння адміністративного правопорушення.

ОСОБА_4 07.12.2010 звернувся до УДАІ ГУМВС України в Харківській області з заявою про притягнення інспектора ДАІ до дисциплінарної відповідальності.

Листом від 17.12.2010 Відділ Державтоінспекції з обслуговування м. Харкова та АТІ ГУМВС України в Харківській області повідомив ОСОБА_4 про відсутність в діях інспектора ДПС БДПС з обслуговування м.Харкова та АТІ ГУМВС України в Харківській області дисциплінарного проступку.

Державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції 02.06.2011 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №26810760 з примусового виконання постанови від 31.07.2010 №ФХ 212458, виданої ВДАІ у Київському районі м. Харкова про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави адміністративного штрафу у розмірі 260 грн. на підставі ст.ст. 49,50 Закону України "Про виконавче провадження".

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ФОП ОСОБА_4 до Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями ДАІ м. Харкова, а саме 4 080, 30 грн. матеріальних збитків, 2 414, 66 грн. судових витрат та 6 494, 96 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогами вирішити публічно-правовий спір, за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК України, а отже даний спір підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства. Свої збитки позивач обґрунтовує такими витратами: оплата послуг заправки картриджу принтера та паперу для друкування документів - 178, 44грн.; оплата послуг поштового зв'язку - 19, 14 грн.; оплата державного мита у розмірі 17 грн. та послуг банку у розмірі 8 грн. за перерахування державного мита; оплата пального - 610, 70 грн. для прибуття в судове засідання до місцевого господарського суду Харківської області до відповідачів, до ДПІ у Київському районі м. Харкова. Окрім того, при спробі відновити свої порушені права було додатково витрачено 17 днів у зв'язку з участю в судових засіданнях місцевого господарського суду та підготовкою відповідних пояснень у справі. Крім того, ФОП ОСОБА_4 зазначає, що розмір моральної шкоди не може бути меншим за 5 мінімальних заробітних плат, а отже, враховуючи розмір встановленої мінімальної заробітної плати на 2014 рік моральна шкода, завдана позивачу, не може бути меншою за 6 090, 00 грн.

У додаткових поясненнях до позовної заяви позивач зазначає, що він оскаржував незаконні дії відповідачів як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа, що підтверджується платіжним дорученням № 9 про сплату судового збору за подання адміністративного позову до Київського районного суду м. Харкова, заявою до прокуратури м. Харкова від 24.06.2011, підписом та печаткою на адміністративному позові до Київського районного суду м. Харкова.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У ч. 2 ст. 1166 ЦК України зазначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно із ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Частиною 1 ст. 11128 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі № 3-72 гс12 викладено правову позицію, згідно з якою за змістом ст. 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, враховуючи положення ст. 1173, 1174 ЦК України, вина не є обов'язковим елементом, передбаченого ними цивільного правопорушення, та не підлягає встановленню, що разом з тим, не виключає необхідність доведення наявності інших елементів складу цивільного правопорушення.

Господарськими судами встановлено, що розмір завданих матеріальних збитків визначається позивачем, як втрачений ним заробіток у зв'язку з витрачанням робочого часу на підготовку і подання документів для оскарження незаконних дій органів ДПС, та розраховує його виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про державний бюджет України на 2014рік" і складає 4080, 30грн.

Відповідно до приписів статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

У п. 3 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" від 14.01.2014 №01-06/20/2014 зазначено, що пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначених приміщень.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди, які базуються на розрахунку можливого прибутку є теоретичними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу та у зв'язку з цим не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для стягнення матеріальної шкоди в частині упущеної вигоди в розмірі 4 080, 30грн. у зв'язку з тим, що як встановлено господарськими судами, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності складу цивільного правопорушення у діях відповідачів, а саме наявності необхідних елементів такого правопорушення, зокрема наявності самої шкоди та її розміру.

Щодо заявлених до стягнення судових витрат у розмірі 2 414, 66 грн. колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції також обґрунтовано відмовлено в повному обсязі в задоволенні позовних вимог в цій частині, з огляду на те, що як встановлено судом апеляційної інстанції адміністративний позов поданий ОСОБА_4 саме як громадянином, а не як фізичною особою-підприємцем і окрім того, витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією прав при розгляді справи в адміністративному суді, відносяться до судових витрат та не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України.

При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про помилкове припинення місцевим господарським судом провадження у справі в частині стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи у Київському районному суді м. Харкова, оскільки дана вимога є складовою у спорі щодо відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, який за своїм суб'єктним складом підпадає під дію статті 1 ГПК України.

П. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем, як встановлень господарськими судами, не доведено належними та допустимими доказами наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідачів, а саме наявності необхідних елементів такого правопорушення, зокрема наявності самої шкоди та її розміру, неправомірних дій відповідачів та причиннового зв'язку між такими діями та шкодою.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ФОП ОСОБА_4, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 у справі № 922/4541/13 - без змін.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.