Ухвала суду № 40292431, 28.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6913/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

28 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Романчук О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.14р. у справі №826/6913/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллтоп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.04.14р. №58826552210.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.14р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що при проведенні зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «АТП-2010» останнім не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з позивачем.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин із платником податків ТОВ «АТП-2010» за період з 01.10.13р. по 31.10.13р., за результатами якої складено акт від 15.04.14р. №340/26-55-22-10/36087018.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 25.04.14р. №58826552210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 359 819 грн., в т.ч. основний платіж - 239 879 грн., штрафні (фінансові) санкції - 119 940 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що ТОВ «АТП-2010» має стан - « 3» - прийнято рішення про припинення (розпочату ліквідаційну процедуру), свідоцтво платника ПДВ анульовано 25.03.14р. При проведенні зустрічної звірки ТОВ «АТП-2010» щодо документального підтвердження господарських відносин, зокрема, з позивачем за період жовтень 2013 року, оформленої довідкою ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 31.01.14р. №38/14-03-22-08/36955600 встановлено, що товарно-транспортні накладні оформлені за результатами господарських відносин ТОВ «АТП-2010» з позивачем не відповідають вимогам законодавства, зокрема не містять всіх необхідних реквізитів; при аналізі первинних документів за результатами господарських відносин ТОВ «АТП-2010» встановлено, що номенклатура, зазначена у договорі не відповідає найменуванню вантажу, який доставлявся вантажоодержувачу; ТОВ «АТП-2010» не відображено у податковому обліку за жовтень 2013 року господарських операцій та розрахунків з позивачем.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання послуг з перевезення вантажу в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості послуг, правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі первинних та інших документів бухгалтерського обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Так, між позивачем та ТОВ «АТП-2010» було укладено договір про надання транспортних послуг № 01 від 17.06.13р., за умовами якого перевізник зобов'язується надавати послуги з перевезення в обсязі та за маршрутами, передбаченими заявками на перевезення вантажу, а замовник - прийняти та оплатити відповідні послуги.

В підтвердження придбання транспортних послуг матеріали справи містять податкові накладні, товарно-транспортні накладні, заявки на надання транспортних послуг, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV.

Оплата вартості приданих послуг здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок контрагента позивача.

Транспортований позивачем через ТОВ «АТП-2010» товар був придбаний у постачальників згідно: договорів № С-02 від 09.10.13р. (ТОВ «Агро-Млин), № С-25 від 25.10.13р. (ТОВ «Подільський бройлер»), № С-13 від 18.10.13р. (Науково-виробнича корпорація «Агро-Центр»), № С-12 від 18.10.13р. (Фермерське господарство»Степ»), № С-07 від 16.10.13р. (ПП «Югро»), № С-14 від 18.10.13р. (ТОВ «Зеніт»), № С-16 від 21.10.13р. (ТОВ «Ропа-Агросервіс», № с-08 від 16.10.13р., № С-22 від 22.10.13р. (ТОВ «Агро край»), № С-18 від 21.10.13р. (ТОВ «Софія « 7»), № С-19 від 21.10.13р. (Фермерське господарство «Олександр-С7»), № П-06 від 22.10.13р. (Сільськогосподарське агропромислове підприємство «Колос»), № П-03 від 20.08.13р. (Селянське (фермерське) господарсько «Конкурент»,) № П-2 від 16.08.13р. (ТОВ «Сонячний»).

Транспортні послуги придбавались позивачем у зв'язку з необхідністю перевезення придбаного у вищевказаних постачальників товару до ТОВ «Відродження» для переробки сировини в готову продукцію, згідно умов договору на переробку давальницької сировини № 005Д13 від 01.09.13р., ТОВ «Таір-Трейд» для накопичення та зберігання на складах ТОВ «Таір-Трейд», а в подальшому для відвантаження на автотранспорт позивача, згідно договору транспортно-експедиційного обслуговування № 2/6 від 21.06.13р.

На момент здійснення господарських операцій, ТОВ «АТП-2010» було належним чином зареєстроване як суб'єкт господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечується податковим органом. Свідоцтво платника податку анульоване 25.03.14р., тобто після здійснення господарської операції.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Відповідальність за сплату ПДВ до бюджету несе кожна конкретна особа - платник податку, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Така позиція колегії суддів узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Також необґрунтованими є доводи апелянта щодо ненадання позивачем до перевірки заявок на надання транспортних послуг, з огляду на те, що перевірка була невиїзною, тобто здійснювалась посадовими особами відповідача у приміщенні податкового органу; заявки були надіслані на адресу податкового органу разом із запереченнями на акт перевірки, а відтак в силу ст. 44 Податкового кодексу України мали б бути враховані при прийнятті спірного податкового повідомлення - рішення.

Окрім того, необґрунтованими також є покликання апелянта на наявність певних недоліків у оформленні первинної документації, як на підставу безтоварності господарських операцій з огляду на те, що наявність у первинній документації суто формальних порушень самі по собі не можуть бути підставою для визнання укладених правочинів нікчемними, у випадку наявності інших первинних документів, які розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.14р. у справі №826/6913/14 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.14р. у справі №826/6913/14 - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особами, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Романчук О.М.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Глущенко Я.Б.