Постанова № 40292370, 26.08.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/2411/14 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганій С.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

встановив:

Державна податкова інспекція у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - позивач, ДПІ) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1), у якому просить стягнути податковий борг по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 24210,00 грн.

Позивач обґрунтовує вказані вимоги тим, що станом на 26.06.2014р. за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 24210,00 грн., а саме: податковий борг по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 24210,00 грн., який виник 11.10.2013р. в результаті не сплати узгоджених грошових зобов'язань нарахованих згідно акту перевірки від 08.02.2010р. №148/21/22/23/НОМЕР_1 та рішення про застосування штрафних санкцій «форми «С» від 22.02.2010р. №0004632307 на суму 83628,00грн. Грошові зобов'язання узгоджені частково відповідно до ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011р. №2а-2339/10/2170. Таким чином залишок непогашеного податкового боргу становить 24210,00 грн.

Відповідач проти позову надав суду заперечення,у яких зазначає, що в задоволенні позову про стягнення податкового боргу треба відмовити, оскільки минув строк давності для визначення ДПІ податкового зобов'язання.

В судове засідання, призначене на 26.08.2014р., представники сторін не з'явилися, при цьому надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ч.4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований реєстраційною службою Суворовського районного управління юстиції у м.Херсоні 18.11.1997р. та перебуває на обліку ДПІ у м.Херсоні від 18.11.1997р. за №5619, як платник податків.

Згідно розрахунку позивача станом на 26.06.2014р. за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 24210,00 грн., а саме: податковий борг по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 24210,00 грн., який виник 11.10.2013р. в результаті не сплати узгоджених грошових зобов'язань нарахованих згідно акту перевірки від 08.02.2010р. №148/21/22/23/НОМЕР_1 та рішення про застосування штрафних санкцій «форми «С» від 22.02.2010р. №0004632307 на суму 83628,00грн. Грошові зобов'язання узгоджені частково відповідно до ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011р. №2а-2339/10/2170.

Згідно ст.59 ПК України боржнику направлено податкову вимогу від 04.11.2013р. №160-22, яка вручена поштою 07.11.2013р.

Відповідач, зазначає що позовні вимоги є немотивованими, так як позивач обґрунтував позовні вимоги матеріально-правовими підставами, що виникли після настання події. Тобто норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р. не можуть бути застосовані як правове обґрунтування щодо стягнення адміністративного-господарських санкцій 2010р.

Позиція відповідача узгоджується з правовою позицією ВАСУ, викладену в пояснювальному листі від 05.07.2011 №945/11/13-11.

З метою однакового застосування зазначених законодавчих норм, з урахуванням їх дії в часі, судам слід ураховувати таке.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.

При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.

Наприклад, якщо право на звернення з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення виникло у платника податків у період із 30 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно, то строк звернення до адміністративного суду для такої особи (незалежно від того, коли було пред'явлено позов, - до 1 січня 2011 року чи після цієї дати) становить один місяць, безвідносно до того, що з 1 січня 2011 року Податковим кодексом України збільшено тривалість строку звернення до суду для оскарження рішень контролюючих органів. Натомість, якщо право на звернення до адміністративного суду виникло починаючи з 1 січня 2011 року тривалість відповідного строку становить 1095 днів.

Аналогічним чином визначаються строки, протягом яких податковий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення сум податкового боргу з платника податків. Якщо таке право виникло в період із 30 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно, строк звернення становить шість місяців. Якщо відповідне право виникло з 1 січня 2011 року, податковий орган має право звертатися до суду з позовом про стягнення податкового боргу протягом 1095 днів.

Щодо моменту виникнення права на звернення з позовом у справах, що виникають із податкових відносин, судам слід керуватися правовими позиціями Вищого адміністративного суду України, викладеними в інформаційних листах від 24 грудня 2010 року № 1843/11/13-10 та від 10 лютого 2011 року № 203/11/13-11.

Вищий адміністративний суд в своєму роз'яснювальному листі від 10.02.2011 №203/11/13-11 наголошує на наступному: водночас судам слід мати на увазі, шо застосування строків звернення до адміністративного суду, визначених Податковим кодексом України, можливе лише щодо тих правовідносин, шо виникли після набрання чинності Податковим кодексом України. Відповідно нові строки оскарження до суду податкових повідомлень-рішень поширюються на ті податкові повідомлення-рішення. що отримані платником податку починаючи з 1 січня 2011 року. Аналогічно строк тривалістю 1095 днів для звернення контролюючого органу з вимогою, пов'язаною зі стягненням податкового боргу, поширюється лише на податковий борг, який виник починаючи з 1 січня 2011 року.

Твердження позивача, що податковий борг виник у 2011 році не відповідає дійсності.

Виникнення податкового боргу з санкцій за порушення неподаткового законодавства, позивач пов'язує з процедурою узгодження суми грошового зобов'язання з податкового зобов'язання. На підставі норми п. 14.1.175 ПК України, яка надає визначення податкового боргу як узгодженої суми грошового зобов'язання платника податків. Обов'язок узгодження у платника податків виник з набранням чинності ПК України. Тому цю норму не можна застосувати до рішень, які прийняті податковим органом після набуття чинності ПК України з 01.01.2011р.

Узгодженню відповідно до ПК України підлягають суми грошового зобов'язання визначені відповідно до п. 57.3 ПК України.

Згідно п.57.3. у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1. 54.3.2. 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 54.3. ст. 54 ПК України - Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якшо:

54.3.1 платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

54.3.2 дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

54.3.4 рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

54.3.5 дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

54.3.6 результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з п. 14.1.156. ст. 14 ПК України визначено поняття - податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Процедура узгодження суми передбачено лише для сум розрахованих за підставами, визначеними ст. 54 ПК України, адміністративно - господарські санкції не розраховуються контролюючим органом.

Як засіб відповідальності, вони застосовуються у випадку, розмірах і порядку, визначеному законом. Тому застосована сума адміністративно - господарських санкцій повинна відповідати розміру встановленому законом і не потребує узгодження.

На теперішній час ПК України розділяє податкове законодавство, що визначене ст.3 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI та інше неподаткове законодавство, визначаючи його правовий статус як закони, контроль за дотриманням яких віднесено до компетенції податкової служби.

Згідно ст.3 ПК України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Із вищевикладеного слідує, що процедура узгодження стосується лише розрахованих контролюючим органом сум податків і зборів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 12, 17, 18, 19, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

У задоволенні позову Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Циганій С.І.

кат. 8.2.3