Постанова № 40292365, 26.08.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 р. № 820/12350/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання Демченко В.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Рассказова Ю.В.,

відповідача - Калініної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Тріумф" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - ,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Тріумф" з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд: визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000014201 від 04.06.2014 року; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000024201 від 04.06.2014 року.

Позивач вважає винесені податкові повідомлення-рішення № 0000014201 від 04.07.2014 року та № 0000024201 від 04.07. 2014 року незаконними та такими, що підлягають скасуванню як протиправні, у зв'язку з невідповідністю висновків перевірки дійсним обставинам, відсутності з боку позивача фактів порушення вимог податкового законодавства, безпідставним збільшенням грошових зобов'язань та застосуванням фінансових санкцій, оскільки діючим податковим та іншим законодавством не передбачено вимог щодо дотримання однакового рівня цін реалізації товару юридичним особам та/або фізичним особам-підприємцям за господарськими договорами і кінцевим споживачам. Порушення ж позивачем вимог п. 153.2.1 підприємством неможливе через відсутність доходів від продажу товарів пов'язаним особам. Крім того, таких господарських операцій позивач взагалі не здійснював.

В обґрунтування своєї позиції також зазначає, що відповідно ст.ст. 109, 110 Податкового кодексу України, платник податку несе відповідальність за наявності в його діях ознак протиправних діянь, що призвели до невиконання або неналежного виконання, тобто порушення вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, просив їх задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні та наданих до суду письмових запереченнях представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.06.2014 року № 0000014201 та № 0000024201, винесені на підставі висновків акту планової документальної перевірки №169/28-09-42-01-03 від 21.05.2014р., якими, зокрема, встановлені порушення позивачем вимог п.п. 135.4 ст. 135, п.п. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 6357430 грн.; п.п. «а» п. 185.1 ст. 185, п.п. (б) п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 6627718 грн.

Представник відповідача зазначив, що ТОВ «Тріумф» здійснювало реалізацію товарів, а саме: пива. При досліджені умов договорів було з'ясовано, що покупець зобов'язаний повертати Продавцю бутлі, кеги, вуглекислотні балони, ящики, піддони в розмірі 100% від поставленої кількості. Перевіркою встановлено факт передачі кінцевим споживачам кегів без їх оплати. Документальне підтвердження повернення таких кегів цієїю категорією споживачів на підприємстві відсутнє. У період з 01.10.2012р. по 31.12.2013р. кінцевому споживачу безоплатно передано кегів всього у кількості 30044 шт., вартістю 30044 000 грн.

Крім того, відповідачем зазначається, що облік зворотної тари ведеться ТОВ «Тріумф» на позабалансовому рахунку «ТР» у кількісному та вартісному вираженні. Та операції, щодо реалізації пива в кегах кінцевому споживачу та повернення кегів (зворотної тари) від даної категорії споживачів на даному позабалансовому рахунку ТОВ «Тріумф» не відображаються.

Враховуючи викладене, відповідач просив суд в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Тріумф" - відмовити.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ТОВ фірма "Тріумф", пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 30513050, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові була проведена планова документальна перевірка ТОВ фірми «Тріумф», результати якої оформлені відповідним актом № 169/28-09-42-01-03 від 21.05.2014 року «Про результати документальної перевірки ТОВ фірма «Тріумф» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 року» (т. 1 а.с. 6-54).

Висновками зазначеного акту перевірки встановлені порушення позивачем вимог п.п. 135.4 ст. 135, п.п. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 6357430 грн., у тому числі: за 4 квартал 2012 року в сумі 877640 грн., за 2013 рік - 5479790 грн.; п.п. «а» п. 185.1 ст. 185, п.п. (б) п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 6627718 грн., у тому числі: у жовтні 2012р. - у сумі 345662 грн., у листопаді 2012 року - 308313 грн., у грудні 2012 у сумі 205543 грн., у січні 2013 року - у сумі 94200 грн., у лютому 2013 року - у сумі 452400 грн., у березні 2013 року - у сумі 245600 грн., у квітні 2013 року - у сумі 566800 грн., у травні 2013 - у сумі 818000 грн., у червні 2013 року - у сумі 1274400 грн., у липні 2013 року - 1006400 грн., у серпні 2013 року - 840000 грн., у вересні 2013 - у сумі 140000 грн., у жовтні 2013 року - у сумі 20000 грн., у листопаді 2013 року - у сумі 180400 грн., у грудні 2013 року - у сумі 130000 грн.

На підставі висновків акту планової документальної перевірки №169/28-09-42-01-03 від 21.05.2014р., відносно підприємства позивача СДПІ винесені податкові повідомлення- рішення від 04.06.14р. №0000024201 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 8284647,5 грн. в тому числі: за основним платежем 6 627718,0 грн. та штрафними санкціями 1656 929,5 грн. та №0000014201 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9536145,0 грн. в тому числі: за основним платежем 6357430,0 грн. та штрафними санкціями 3178715,0 грн.

Судом встановлено, що фактичною підставою для таких висновків стало встановлення перевіряючи ми податкового органу того факту, що позивачем у період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 року здійснено безоплатну передачу тари - кегів, кінцевому споживачу, що на думку Відповідача, є заниженням доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за рахунок не віднесення до їх складу вартості безоплатно переданих кегів кінцевому споживачу при реалізації пива. Також відповідно п. 3.1.1. Акту перевірки (арк. 10-13 акту) перевіркою встановлено, що ціни реалізації продукції кінцевим споживачам не відповідають рівню звичайних цін реалізації ідентичної продукції юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що на думку Відповідача також є заниженням доходів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу суджень податкового органу, відображених в акті від 21.05.2014 року №169/28-09-42-01-03 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Податковим кодексом України.

Згідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Суд зазначає, що порядок проведення органами державної податкової служби України документальних планових перевірок унормований ст. 77 Податкового кодексу України.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 (далі - Порядок). Згідно п. 3 розділу 1 зазначеного Порядку визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В п. 4-6 розділу 1 Порядку, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом з'ясовано, що основними видами діяльності ТОВ фірми «Тріумф» є оптова та роздрібна торгівля пивом та напоями виробництва ПАТ «Оболонь» та його корпоративних підприємств (далі - Постачальник). Відповідно до укладених з Постачальником договорів, позивач отримував пиво в кегах, які є зворотною тарою, обліковуються на позабалансовому рахунку та підлягають обов'язковому поверненню Постачальнику в повному обсязі від числа отриманих, тобто кегі завжди залишаються власністю Постачальника. Реалізація позивачем пива в кегах кінцевому споживачу здійснюється в магазині позивача через реєстратор розрахункових операцій (РРО), у касовому чеку зазначається про продаж пива з кегою при цьому вартість кегів не включається до вартості продукції.

Позивач є платником податку на прибуток.

Відповідач зазначає, що при досліджені умов договорів було встановлено, що покупець зобов'язаний повертати Продавцю бутлі, кеги, вуглекислотни балони, ящики, піддони в розмірі 100% від поставленої кількості. Вся зворотна тара повинна бути повернена Покупцем Продавцю у термін не більше 30 діб з дня отримання продукції, ящики в термін: 30 днів - на період з вересня по травень, 21 день - на період з червня по серпен, кеги в термін не більше: 18 діб - для літніх місяців (червень - серпень), 21 добу - для весняних та осінніх місяців (березень - травень та вересень - листопад відповідно), 23 доби - для зимових місяців (грудень - лютий), вуглекислотні балони в термін не більше 30 діб. У разі втрати, пошкодження або неповернення кегів в строк, Покупець на вимогу Продавця зобов'язаний відшкодувати їх вартість разом з ПДВ, виходячи з того, що: вартість одного кега 50 літрів або одного кега 30 літрів складає 112 Євро разом з ПДВ або 1200 гривень з ПДВ.

Отже перевіркою встановлено, що тара в якій поставляється пиво, зокрема кеги, є зворотною та її вартість не включається до вартості поставленої продукції (пива). Також, умовами договорів, що укладені з постачальниками, визначена ринкова вартість кег у розмірі 1200 грн. з ПДВ.

СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів листами № 5007/10/28-09-42-01-09 від 13.05.2014р. та № 5180/10/28-09-42-01-09 від 19.05.2013р. зверталося до ТОВ ФІРМА «ТРІУМФ» з проханням надати інформацію та документальне підтвердження, щодо: причин не відображення в первинних документах вартості тари при реалізації пива в кегах кінцевому споживачу; відображення в податковому обліку у складі доходів та податкових зобов'язань операцій з передачі кегів кінцевому споживачу; первинних документів, на підставі яких, операції з передачі кегів кінцевому споживачу відображені в бухгалтерському обліку; документальне підтвердження повернення тари кінцевими споживачами підприємству; обставин стосовно повернення кегів кінцевими споживачами підприємству, яким саме чином здійснюється таке повернення.

Судом з'ясовано, що ТОВ фірмою «Тріумф» на вищенаведені запити було надано листи № б/н від 14.05.2014р. та № б/н від 20.05.2014р., в яких товариство повідомляє, що: 1. ТОВ «Тріумф» реалізує пиво кінцевому споживачу в кегах; 2. кеги, як товар для реалізації споживачам підприємство не отримує, право власності на кеги до ТОВ «Тріумф» не переходить, підприємство не має підстав проводити господарські операції з кегами, а лише передає кеги кінцевому споживачу в якості зворотної тари; 3. в податковому та бухгалтерському обліку у складі доходів передача пива в кегах кінцевому споживачу відображається в частині передачі пива; 4. реалізація пива в кегах кінцевому споживачу відбувається через РРО; 5. під час купівлі пива споживачем, останнім обов'язково здійснюється повернення кег; 6. документальне підтвердження повернення кег ТОВ «Тріумф» не здійснює у зв'язку з неможливістю ідентифікації кінцевого споживача.

Однак, СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів зазначає, що по п'ятому пункту листів як в ході перевірки, так і до листів ТОВ «Тріумф» не отримувала документального підтвердження повернення кег до ТОВ «Тріумф» від кінцевих споживачів.

Підприємством до вищевказаних листів надано лише копії договорів купівлі - продажу продукції, що укладені з підприємствами групи «Оболонь», а саме: договори купівлі - продажу продукції № 15 від 01.04.2012р., № 15 від 01.04.2013р., що укладені з ПАТ «Охтирський пивоварний завод», договори купівлі - продажу продукції № 1386 від 01.03.2012р., № 1470 від 01.03.2013р., що укладені з ДП ПАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта», договори купівлі - продажу продукції № 26 від 01.03.2012р., № 37 від 01.03.2013р., що укладені з ПАТ «Оболонь», код ЄДРПОУ 05391057.

Відповідач зазначає, що будь яких інших належним чином завірених копій документів не надано.

Таким чином, на думку конролюючого органу, перевіркою встановлено факт передачі кінцевим споживачам кегів без їх оплати. Документальне підтвердження повернення таких кегів цієїю категорією споживачів на підприємстві відсутнє.

Щодо зазначених тверджень відповідача судом встановлено наступне.

Згідно діючих у перевіряємий період договорів Позивач отримував пиво в кегах, далі-товар, від ПАТ «Оболонь» (договір № 26 від 01.03.2012 та договір № 37 від 01.03. 2013), ПАТ «Охтирський пивоварний завод» (договір № 15 від 01.04.2012 та договір № 15 від 01.04.2013), ДП ПАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» (договір № 1386 від 01.03.2012 та договір № 1470 від 01.03.2013), далі-Постачальники. Товар від Постачальника приймається на складі Позивача за адресою Харківський р-н, сел.. Мала Данилівка, вул.. Кільцевий Шлях, 3, далі - склад.

Відповідно до умов укладених з Постачальниками договорів, кегі ємністю 30 та 50 літрів, в яких позивач отримує товар, далі-кегі, є зворотною тарою, залишаються власністю Постачальників та підлягають поверненню згідно умов укладених договорів. У випадку неповернення позивачем кегів згідно договорів, підприємство позивача відшкодовує Постачальнику за його вимогою вартість неповернутих кег, яка згідно договорів складає 1200 грн. з ПДВ. за штуку.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України «для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством».

Датою здійснення господарської операції для цілей бухгалтерського обліку вважається дата визначення (тобто прийняття до бухгалтерського обліку і відображення у фінансовій звітності) активів, зобов'язань, статутного та іншого власного капіталу, доходів і витрат.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З пояснень представника позивача судом з'ясовано, що оскільки право власності на кегі до позивача від Постачальників не переходить, отже кегі, які надійшли від Постачальника до ТОВ фірми «Тріумф» з товаром, обліковувались на позабалансовому рахунку «ТР». Зі складу товар відвантажувався за накладними юридичним особам та або фізичним особам - підприємцям, з якими у підприємства позивача укладені відповідні господарські угоди на поставку товару. Такі особи самостійно або під час наступної поставки товару позивачем повертають кегі ТОВ фірмі «Тріумф» за відповідними накладними.

Таким чином, кегі, повернуті відповідно укладених позивачем з юридичними особами або фізичними особами - підприємцями господарських угод на поставку товару, обліковуються на позабалансовому рахунку «ТР».

Судом встановлено, що для здійснення роздрібної торгівлі товар із складу переміщується в магазин за адресою Харків, вул.. Котлова, 185. При переміщенні товару з складу до магазину складається накладна на внутрішнє переміщення товару. Відносини Позивача та кінцевого споживача опосередковуються ст. 698 ЦКУ, яка регламентує роздрібну купівлю-продаж товару, а ст. 685 ЦКУ зобов'язує передати товар у тарі. Пиво в кегах специфічний товар, який без кегі втрачає свої властивості, кега це основний елемент упаковки, що є виробом для розміщення товару, забезпечує збереження товару та його властивостей, але не є товаром, від реалізації якого Позивач отримує доход в розумінні пункту 135.4 ст. 135 ПКУ.

Реалізація пива в кегах кінцевому споживачу здійснюється за готівку, передача товару та розрахунок виконуються одночасно в магазині Позивача, на виконання вимог ст.. 3 Закону № 265/95- ВР видається касовий чек, в якому зазначається про продаж пива з кегою, при цьому компенсація вартості кегі споживачем не передбачена, первинні документи під час роздрібної купівлі-продажу на кегі не складаються з огляду на те, що передача кегі споживачу не є господарською операцією, а через небажання споживача неможливо навіть ідентифікувати особу такого споживача для складання документів. Під час продажу товару кожного споживача повідомляють про необхідність повернення кегів під час наступної купівлі товару. Незважаючи на те, що письмових зобов'язань щодо повернення кегів перед позивачем споживач не має, а повернення кегів споживачем не є обов'язковою передумовою продажу такому споживачу товару, склався звичай ділового обороту, коли споживачі під час наступної купівлі товару самостійно повертають раніш отримані кегі, адже споживач не зацікавлений накопичувати у себе порожні кегі, порожні кегі ніяк неможливо використати для інших цілей. При поверненні кегів споживачами складаються накладні на внутрішнє переміщення, далі кегі, повернуті споживачами через магазин, надходять на склад позивача, (обліковуються на позабалансовому рахунку «ТР»), а після повертаються за накладними одночасно з доставкою товару Постачальникам. Висновки відповідача про «безоплатну передачу кег у власність» документально або іншим шляхом не підтверджуються, оскільки позивач ніяким чином не передає, а споживач не набуває права власності на кегі; товаром, який споживач оплатив та на який набув право власності споживач є тільки пиво. Під час знаходження кегів в розпорядженні споживача кегі залишаються власністю Постачальників, отже здійснення позивачем передачі товару в тарі (в кегах) споживачам, прийом зворотної тари (кегів) від споживачів та повернення зворотньої тари (кегів) Постачальникам не викликає зміни в структурі активів та зобов'язань позивача, такі операції з тарою є допоміжною діяльністю позивача, яка забезпечує реалізацію товару.

Відповідно п. 134.1.1. ст.. 134 ПКУ об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно до приписів п. 135.1. ст.. 135 ПКУ доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті. Відповідно п.п. 135.4., 135.4.1. ст.. 135 ПКУ Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо). Відповідно п. п. 14.1.202 п 14.1. ст.. 14 ПКУ продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до пп. 14.1.191 п 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України «Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду».

Відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України «Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів».

Відповідно п. 135.4. статті 135 ПКУ дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо). Відповідно п. п. 14.1.202 п 14.1. ст.. 14 ПКУ продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Таким чином, оскільки а) вартість кегів не включається до вартості продукції; б) при купівлі пива в кегах, право власності на кегі не переходить ні до Позивача, ні до кінцевого споживача; в) кегі повертаються кінцевим споживачем Позивачу, а Позивачем - Постачальнику в тій же кількості, то має місце не безоплатна передача кегів у власність кінцевому споживачу, а продаж товару з наступним поверненням кінцевим споживачем зворотньої тари - кегів під час наступної купівлі продукції, що не може бути підставою для збільшення розміру доходу від операційної діяльності в розумінні п. 135.4. статті 135 Податкового кодексу України. Звертаємо увагу, що після того, як споживач розпорядиться пивом з кегів, спорожнілі кегі вже не можуть бути в подальшому використані кінцевим споживачем, тому споживачі зацікавлені в поверненні позивачу цього виду зворотньої тари ТОВ фірмі «Тріумф». До цього часу претензій щодо неповернутої тари з боку ПАТ «Оболонь» до підприємства не надходило, компенсація вартості втрачених або пошкоджених кегів передбачена укладеними договорами.

За таких обставин, судом робиться висновок про необґрунтованість викладених в акті перевірки висновків податкового органу, що кінцеві споживачі під час купівлі пива в кегах в магазині ТОВ фірми «Тріумф» одночасно з отриманням продукції передають позивачу такі ж самі кегі, які в свою чергу повертаються підприємством позивача Постачальнику.

Суд також звертає увагу на той факт, що загальна кількість отриманих ТОВ фірмою «Тріумф» від ПАТ «Оболонь» кегів у період з 01.10.2012 по 31.12.2013 року складає 35683 шт. За цей же період підприємством позивача повернуто ПАТ «Оболонь» - 37544 кегі.

Таким чином, загальна кількість отриманих ТОВ фірмою «Тріумф» від ПАТ «Охтирський пивоварний завод» кегів у період з 01.10.2012 по 31.12.2013 року складає 6400 кегів.

Судом з'ясовано, що за цей же період позивачем повернуто ПАТ «Охтирський пивоварний завод» - 6598 кегів.

Таким чином, загальна кількість отриманих позивачем від ДП ПАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» кегів у період з 01.10.2012 по 31.12.2013 року складає 7448 кегів. За цей же період Позивачем повернуто ДП ПАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» - 8112 кегів.

Зазначені обставини підтверджують безпідставність збільшення Відповідачем суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та застосування фінансових санкцій відповідно п. 123.1. ст. 123 ПКУ, оскільки Позивач безоплатно право власності на кегі споживачам не передавав, компенсації вартості кегів у будь-якому вигляді від споживачів не отримував, а в свою чергу повертав кегі в повному обсязі Постачальникам відповідно до умов укладених договорів.

Щодо висновків акту перевірки про порушення підприємством позивача вимог пп. «а» п. 185.1. ст.185, пп. «б» п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПКУ та застосування фінансових санкцій відповідно абз. 2, п. 123.1. ст. 123 ПКУ у зв'язку із невідповідністю ціни реалізації продукції кінцевим споживачам та рівня звичайних цін реалізації ідентичної продукції юридичним особам та фізичним особам-підприємцям суд зазначає наступне.

Як зазначено в Акті перевірки (арк.11 акту) ТОВ фірма «Тріумф» здійснювало продаж пива, напоїв та води кінцевим споживачам за ціною від 20 до 40 відсотків нижчою ніж була ціна реалізації аналогічного товару юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що на думку податкового органу, є заниженням позивачем отриманих доходів.

В обґрунтування такого висновку СДПІ покладено приписи п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо визначення ціни.

Суд зазначає, між іншим, що період, який перевірявся - з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 року, а Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» втратив чинність з 01.01.2013 року.

Відповідно пп. «а», п. 185.1. ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно до приписів п. 189.2. ст. 189 ПКУ, вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі якщо у строк більше ніж 12 календарних місяців з моменту надходження зворотної тари вона не повертається відправнику, вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача». За договором роздрібної купівлі-продажу споживачам, які купують товар в кегах у Позивача, кегі не постачаються, вартість кегів не сплачують, при цьому в подальшому повертають кегі Позивачу, а той у свою чергу повертає кегі Постачальникам, за якими весь час зберігається право власності на кегі, ніякої компенсації вартості тари Позивач від споживачів не отримує, тому вартість зворотної тари не може бути базою оподаткування згідно ст. 188 ПКУ.

Відповідно ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Відповідно ст.ст. 10, 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни; державні регульовані ціни. Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Відповідно п. 14.1.219. ст.. 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах. Таким чином, до товарів Позивача не здійснюється державне регулювання цін, а нормами чинного податкового та іншого законодавства не встановлено обов'язку Позивача щодо додержання відповідності ціни для кінцевих споживачів та ціни для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за укладеними господарськими договорами.

Суд зазначає, що з аналізу вищезазначених норм законодавства, не можна вважати заниженням доходів продаж товару позивачем кінцевим споживачам за ціною від 20 до 40 відсотків нижчою ніж ціна реалізації аналогічного товару юридичним особам та фізичним особам-підприємцям за укладеними господарськими договорами.

Судом також встановлено, що податковим органом не враховані пояснення позивача щодо розбіжностей в цінах через особливості реалізації товарів споживачам на відміну від реалізації товарів юридичним особам та фізичним особам-підприємцям за укладеними господарськими договорами, під час реалізації товарів споживачам: а) розрахунок за товар відбувається одразу та в повному обсязі; б) Позивач не здійснює доставку, завантаження та розвантаження товару; в) збільшується строк реалізації товару; г) здійснюється самостійне повернення зворотної тари споживачами.

Відповідно до пп. (б) п 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України «Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку».

Відповідно до п. 188.1 ст. 188, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін».

До перевірки ТОВ «Тріумф» надано первинні документи стосовно реалізації пива, слабоалкогольних напоїв та води юридичним особам та фізичним особам підприємцям (договори, податкові накладні, видаткові накладні, контрольні стрічки). При дослідженні умов договорів на реалізацію продукції встановлено, що вони мають ідентичні умови, щодо реалізації продукції, а саме: Предмет договору - Постачальник передає у власність Покупця пиво, напої, воду, далі - товар, а Покупець приймає та оплачує такий товар та тару у випадках, передбачених Договором. Поставка товару здійснюється окремими поставками протягом терміну дії Договору. Кожна окрема поставка товару здійснюється на підставі заявки Покупця. В заявці зазначається кількість та асортимент товару, дата та місце поставки. Найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю визначається Сторонами у Специфікаціях. У разі зміни цін та/або найменування товару Сторони підписують нову Специфікацію. Кількість товару кожної окремої поставки визначається в накладній та/або товарно - транспортній накладній. Покупець оплачує поставлений товар по ціні, зазначеній у Специфікації протягом трьох - двадцяти календарних днів від моменту переходу права власності на товар шляхом перерахування оплати на рахунок Постачальника. Приймання товару по кількості та якості здійснюється в момент поставки товару Покупцю. Товар може бути доставлений Покупцю при умовах проїзду транспорту без перешкод до місця поставки. Роботи по розвантаженню товару виконуються Постачальником.

Вчинення платниками податків порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно ст.. 10 Закону України «Про ціни та ціноутворення» суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Відповідно ст.. 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Вимоги п. 1.20.1. ЗУ Про оподаткування прибутку підприємств Позивачем не порушено, оскільки відповідно п. 1.20.3. цього ж Закону «Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні». Оскільки товари, що продаються за прилюдним оголошенням, пропонуються за однаковою для всіх ціною, таку ціну з метою оподаткування можна вважати звичайною. Публічне оголошення умов продажу - це оголошення, призначене для невизначеного кола осіб. Відносини Позивача та кінцевого споживача опосередковуються ст. 698 ЦКУ, яка регулює роздрібну купівлю-продаж. За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. Відповідно ч. 2 ст. 699 ЦКУ виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу. Відповідно ст. 706 ЦКУ покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.

На підтвердження викладеного та з метою повного та всебічного розгляду справи просимо суд залучити до матеріалів справи: 1) копії товарно-транспортних накладних за період з 01.10.2012 по 31.12.2013 року про отримання Позивачем кегів від Постачальників на 192 арк;

2) копії накладних на внутрішнє переміщення товару за період з 01.10.2012 по 31.12.2013 року на 663 арк.;

3) копії накладних про повернення кегів за договорами від юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців за період з 01.10.2012 по 31.12.2013 року на 488 арк.;

4) копії товарно-транспортних накладних за період з 01.10.2012 по 31.12.2013 року про повернення кегів Постачальникам; копія фіскального чеку; копії договорів з ПАТ «Оболонь» № 26 від 01.03.2012 та № 37 від 01.03. 2013, копії договорів з ПАТ «Охтирський пивоварний завод» № 15 від 01.04.2012 та № 15 від 01.04.2013, копії договорів з ДП ПАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» № 1386 від 01.03.2012 та № 1470 від 01.03.2013; копії договорів оренди складського приміщення № 5 від 01.01.2012, № 5 від 01.01.2013, № 5 від 01.01.2013, № 4 від 01.01.2014; копії договору оренди від 30.08.2012 та 30.09.2013, копії оборотно-сальдовой відомості по рахунку «ТР» з контрагентами ПАТ «Оболонь», ПАТ «Охтирський пивоварний завод» , ДП ПАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» за IV квартал 2012 року та за 2013 рік на 123 арк.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за укладеними договорами, податковим органом не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірного договору, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів від іншої особи ніж сторони за правочинами. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти ПВП «Укркожпром» та СП «Агропромм'ясо» є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним договором, вчинений правочин об'єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином було відображено лише в документообігу, а фактично господарські операції не відбувались і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірного правочину - відповідач до суду не подав.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність винесених спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

Відповідно до ч.3 дост.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Тріумф" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 04.06.2014 року № 0000014201, від 04.06.2014 року № 0000024201, винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Тріумф".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 29 серпня 2014 року.

Суддя Заічко О.В.