Ухвала суду № 40291524, 27.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19857/13-а (в 4-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Літвіної Н.М.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу приватного підприємства «Медео» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Медео» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Медео» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 05 грудня 2013 року № 0005492220.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 28 лютого 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у період із 13 по 30 травня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 05 червня 2013 року складено акт № 9/22-221-30002164 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року (далі - акт перевірки).

За результатами розгляду заперечень в адміністративному порядку, висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі акту перевірки, 25 червня 2013 року відповідачем складено податкове повідомлення-рішення № 0003672220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 812419,00 грн. за основним платежем та у розмірі 11848,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, вказане рішення скасовано.

05 грудня 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 358 232, 00 грн. за основним платежем та у розмірі 53 049,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді позивач мав фінансово-господарські відносини з наступними суб'єктами господарювання:

- фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, якою позивачу надано бухгалтерські та консультаційні послуги у загальному розмірі 332 000,00 грн.;

- фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, якою позивачу надано послуги з пакування та розпакування товарів у загальному розмірі 330 300,00 грн.;

- фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, якою позивачу надано послуги з дослідження кон'юнктури ринку у загальному розмірі 387 600,00 грн.;

- фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, яким позивачу надано юридичні послуги у загальному розмірі 210 000,00 грн.;

- фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, якою позивачу надано юридичні послуги у загальному розмірі 281 900,00 грн.;

- фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, якою позивачу надано послуги з підготовки документів для реєстрації фармацевтичних засобів у загальному розмірі 42000,00 грн.;

- фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, якою позивачу надано бухгалтерські послуги у загальному розмірі 22 000,00 грн.;

- товариством з обмеженою відповідальністю «Флагман Мотор Плюс», яким позивачу надано клірингові послуги у загальному розмірі 61 602,00 грн.

Під час перевірки позивачем надано відповідачу акти наданих послуг, у яких або інших документах відсутні звіти про отримання позивачем зазначених послуг.

Крім того, позивачем не надано доказів, які б підтвердили наявність зв'язку між витратами від отриманих послуг та господарською діяльністю позивача.

Відповідно до підпунктів п. 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Представниками позивача на підтвердження правомірності формування позивачем валових витрат надано суду копії: договорів, укладених між позивачем та його контрагентами; заявок на пакування товарів медичного призначення; заявок на дослідження кон'юнктури ринку фармацевтичних препаратів (медичних товарів); платіжних доручень; банківських виписок з рахунку позивача; актів виконаних робіт (наданих послуг); реєстраційних посвідчень на лікарські засоби; оборотно-сальдових відомостей; податкової звітності.

Однак, представниками позивача не надано доказів, які б підтвердили факт отримання послуг та використання їх у господарській діяльності позивача, а саме, доказів щодо результатів отримання відповідних послуг.

Таким чином, враховуючи викладені положення та обставини, а також зважаючи на факт не підтвердження письмовими доказами правової позиції позивача щодо оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання рішення відповідача нечинним (протиправним), а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Медео» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 27.08.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Літвіна Н. М.