Постанова № 40291466, 19.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1054/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Романчук О.М., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича Компанія «Де Груп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича Компанія «Де Груп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Виробнича Компанія «Де Груп» звернулось у суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №48126552207 від 12.09.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача щодо відсутності реального виконання угод, укладених позивачем з його контрагентами, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Проте, з такими висновками суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Альянс-ІСТ» за періоди з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року та з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, а також з ТОВ «Ангстрем Континенталь» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, за підсумками якої складено акт №274/26-55-22-07/37449342 від 28.08.2013 року та виявлено порушення п. 185.1, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого заниженого податок на додану вартість за період, що перевірявся, в загальному розмірі на 778735 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.09.2013 року №48126552207, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 973419,00 грн., в тому числі 778735,00 грн. - за основним платежем та 194684,00 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із правомірністю такого податкового повідомлення-рішення, а також із результатами його адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення - рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача його взаємовідносин з ТОВ «Ангстрем Континенталь» та ТОВ «Альянс-Іст» за домовленостями, які, на переконання податкового органу, не створюють юридичних наслідків, ними обумовлених.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на використаних в ході перевірки позивача актах ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ДПС від 21.12.2012 року №7208/224/33906299 та від 18.04.2013 року №1318/153/38113780, складених за результатами невиїзних документальних перевірок ТОВ «Ангстрем Континенталь» та ТОВ «Альянс-Іст», якими не підтверджено реальність здійснення господарських відносин цими підприємствами з іншими контрагентами, з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків, оскільки перевірками не встановлено наявності у названих підприємств основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Зважаючи на що, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Ангстрем Континенталь» та ТОВ «Альянс-Іст» вели діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам, в тому числі й позивачу.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, 04.06.2012 року між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Альянс-Іст», як продавцем, укладено договір купівлі-продажу №04/6-1, згідно з яким продавець зобов'язувався передати у власність покупця металопрокат, а покупець - прийняти та оплатити його в строки, на умовах та в розмірах, вказаних у цьому договорі та специфікації до нього. Згідно пункту 2.1 договору найменування, кількість, асортимент та якість товару в кожному окремому випадку зазначається у специфікаціях до договору, які, після їх підписання сторонами, стають обов'язковими і невід'ємними його частинами. Згідно 3 розділу договору, яким визначені порядок, умови та строки передачі товару, товар передається на умовах CIP м. Київ, вул. Автозаводська, 18 згідно Інкотермс 2000. Також, договором передбачено, що покупець надає транспорт для перевезення, або рекомендує експедитора, що буде здійснювати таке. Витрати, пов'язані з перевезенням товару здійснює покупець. На товар продавець повинен надати покупцеві оригінал рахунку-фактури, видаткову та податкову накладні. Згідно розділу 4 цього договору ціна за одиницю товару і загальна його вартість погоджуються сторонами і вказуються в специфікаціях. Загальна сума договору становить 3000000,00 грн.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано специфікації №№ 1- 4 від 27.06.2012 року, видаткові накладні від 27.06.2012 року №РН-062703, №РН-62704, №РН-62706, від 31.07.2012 року №РН-73117, №РН-73118, від 31.10.2012 року №РН-103115, №РН-103116, за якими позивачу було поставлено металопрокат та технічне обладнання, назви, кількість та вартість якого визначена у цих накладних. Видаткові накладні підписані директорами позивача та ТОВ «Альянс-Іст», скріплені печатками підприємств. Названі накладні містять усі необхідні реквізити первинних документів, передбачені частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За фактом поставки контрагентом виписано позивачу податкові накладні від 27.06.2012 року №384, №385, №390, від 31.07.2012 року №541, №542, від 31.10.2012 року №667, №668. За формою названі податкові накладні відповідають вимогам, установленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Розрахунки за поставлений товар проведені між позивачем та ТОВ «Альянс-Іст» у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями по рахунку позивача в ПАТ КБ «ПриватБанк», копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, із матеріалів справи слідує, що 01.08.2012 року між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Ангстрем Континенталь», як продавцем, укладено договір купівлі-продажу №01/08-1, згідно з яким продавець зобов'язувався передати у власність покупця металопрокат, а покупець - прийняти та оплатити його в строки, на умовах та в розмірах, вказаних у цьому договорі та специфікації до нього. Умови цього договору є аналогічними з вище дослідженим договором купівлі-продажу, укладеним позивачем з ТОВ «Альянс-Іст».

На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано видаткові накладні № РН-003584 від 10.08.2012 року, №РН-0003905 від 29.08.2012 року, №РН-0003906 від 30.08.2012 року, за якими позивачу було поставлено металопрокат та технічне обладнання, назви, кількість та вартість якого визначена у цих накладних. Видаткові накладні підписані директорами позивача та ТОВ «Ангстрем Континенталь», скріплені печатками підприємств. Названі накладні містять усі необхідні реквізити первинних документів, передбачені частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За фактом поставки контрагентом виписано позивачу податкові накладні від 10.08.2012 року №176, від 29.08.2012 року №432, від 30.08.2012 року №433, які за формою відповідають вимогам, установленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Розрахунки за поставлений товар проведені між позивачем та ТОВ «Ангстрем Континенталь» у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями по рахунку позивача в ПАТ КБ «ПриватБанк», копії яких наявні в матеріалах справи.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції, внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні ТОВ «Альянс-Іст» і ТОВ «Ангстрем Континенталь», підтверджуються належними первинними документами.

Із матеріалів справи слідує, що господарська діяльність позивача полягає у виробництві металевих виробів, духових шаф, печей і пічних пальників, промислового холодильного та вентиляційного устаткування, кухонних меблів тощо. Зазначені обставини підтверджуються як довідковою інформацією щодо видів діяльності згідно КВЕД з ЄДРПОУ, так і сертифікатами відповідності, виданими позивачу, як виробнику продукції: столів холодильних, плит електричних, вітрин холодильних, копії яких наявні в матеріалах справи, а також висновком державної санітарно-епідеміологічної служби щодо вироблених позивачем металевих меблів для підприємств громадського харчування.

Як свідчать матеріали справи, у складі ТОВ «ВК «Де Груп» працює понад 50 працівників згідно штатного розпису від 01.04.2012 року, товариство орендує у ТОВ «КУП «Нерухомість-Капітал» (договір від 20.01.2012 року №03/12) нежитлове приміщення площею 727,98 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 18. Згідно пояснень представника позивача, в ході виробництва підприємством використовується технологічне устаткування, зокрема: прес гідравлічний листозгинальний, прес для гнуття, станки лазерного розкрою, заточний та кутовисічний.

Вищеназвані обставини дають підстави стверджувати про реальну можливість позивача виконати умови договорів, укладених з ТОВ «Альянс-Іст» і ТОВ «Ангстрем Континенталь», а також про спрямованість обумовлених ними поставок металопрокату та технічного обладнання на ведення звичайної для підприємства господарської діяльності. Тобто, в даному випадку, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується ділова мета спірних господарських операцій.

На підтвердження факту використання у власній господарській діяльності придбаних у названих підприємств товарів, позивачем надано первинні документи, які опосередковували реалізацію виробленого технічного обладнання іншим підприємствам, зокрема, ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», ТОВ «Гранд Квізін», ТОВ «Алнаир», ПрАТ «Нео Віта», ТОВ «Руф Енд Ко» та ін.

Доводи ж податкового органу щодо відсутності у ТОВ «Альянс-Іст» і ТОВ «Ангстрем Континенталь» можливості виконати умови договорів купівлі-продажу металопрокату ґрунтуються виклично на висновках невиїзних податкових перевірок останніх, які проведені без належного дослідження первинних документів. Зазначене випливає, зокрема, з того, що податкові перевірки, за наслідками яких ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ДПС складено акти від 21.12.2012 року №7208/224/33906299 та від 18.04.2013 року №1318/153/38113780, які покладені в основу результатів податкової перевірки позивача, визнано протиправними постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 березня 2013 року у справі №804/1260/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року, та постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі №804/7415/13-а. Зазначеними судовими рішенням, зокрема, визнано протиправними дії податкового органу щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Альянс-Іст» і ТОВ «Ангстрем Континенталь» з податку на додану вартість, які проведені необґрунтовано та всупереч вимогам податкового законодавства.

Окрім того, у матеріалах справи містяться докази, які спростовують доводи відповідача про відсутність у названих суб'єктів господарювання основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Так, наявність у користуванні ТОВ «Ангстрем Континенталь» складських приміщень загальною площею 300 кв. м, що знаходяться на вул. Набережна Заводська, 9 у м. Дніпропетровську, підтверджується договором оренди від 01.01.2012 року, укладеним останнім з ТОВ «Товариство освіти ім. М.С. Грушевського», а наявність вантажних транспортних засобів підтверджується договором оренди, укладеним з ТОВ «Атма-Преса». Згідно з умовами цього договору ТОВ «Ангстрем Континенталь» отримав на 2012 рік у платне користування вантажні автомобілі марок Daimler-Chrysler, DAF та Mercedes-Benz. Згідно податкової звітності, у штаті ТОВ «Ангстрем Континенталь» протягом І та ІІ кварталів 2012 року працювало 13 осіб, у третьому кварталі - 14.

Також, матеріали справи свідчать про наявність у користуванні контрагента ТОВ «Альянс-Іст» вантажних транспортних засобів марок ЗІЛ 130 СПГ, КАМАЗ 5511, ЗІЛ 431410 за договором оренди №0101-12 від 01.01.2012 року, а також про те, що в штаті цього підприємства працювало 5 осіб, в тому числі, кладовщик і водій (згідно штатного розкладу).

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів зауважує, що у вищезгаданих договорах від 04.06.2012 року №04/6-1 та від 01.08.2012 року №01/08-1 позивачем та його контрагентами було визначено, що передача товару здійснюється на умовах CIP м. Київ, вул. Автозаводська, 18 згідно Інкотермс 2000. Зазначені умови передбачають покладення на продавця витрат, пов'язаних з перевезення товару до названого пункту призначення.

Вищевикладене узгоджується з поясненнями позивача про те, що поставка товару могла бути здійснена та фактично здійснювалась зусиллями його контрагентів, що, зокрема, підтверджується листом ТОВ «Альянс-Іст» від 15.05.2013 року, у відповідь на запит позивача.

Зважаючи на встановлені обставини, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про не підтвердження здійснення господарських операцій товарно-транспортними накладними, складання яких передбачено Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, оскільки ці Правила поширюються на власників автомобільного транспорту (перевізників), натомість, як було з'ясовано судом, позивач не користувався послугами перевізників при придбанні товарів у ТОВ «Ангстрем Континенталь» та ТОВ «Альянс-Іст». До того ж, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

У контексті наведеного, аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні ТОВ «Ангстрем Континенталь» та ТОВ «Альянс-Іст», колегія суддів також зважає на наступне.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 названого Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 цього Кодексу встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, судова колегія зазначає, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, відповідність зазначених податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1. статті 201 ПК України стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, відповідачем не заперечується.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі необґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Альянс-ІСТ» за періоди з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року та з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, а також з ТОВ «Ангстрем Континенталь» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року.

При цьому, колегія суддів не приймає покликання представника відповідача на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 05.02.2014 року у справі №569/14958/13-к, в якому згадується ТОВ «Ангстрем Континенталь», оскільки зі змісту зазначеного судового рішення не вбачається, що судом перевірялась реальність господарських операцій між названим контрагентом та ТОВ «Виробнича Компанія «Де Груп», про яке у самому вироку взагалі не йдеться.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з ухвалення нового рішення задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 202, 206, 212, 254, КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича Компанія «Де Груп» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2014 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича Компанія «Де Груп» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12.09.2013 року №48126552207.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Романчук суддяС.Б. Шелест

Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.