Постанова № 40291403, 12.08.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2014 р. № 820/12488/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

при секретарі судового засідання - Арустамові А.А.,

за участю представника позивача - Василенко А.В.,

представника відповідача - Ємець О.А. за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Харківгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Харківгаз» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.03.2014 року № 0000134800, № 0000144800.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки від 06.03.2014 року № 64/28-09-48-13/03359500.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що при проведенні перевірки позивача контролюючий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі (т. 4 а.с. 5-8).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство «Харківгаз», ідентифікаційний код юридичної особи 03359500, зареєстровано як юридична особа 26.12.1994 року (т. 1 а.с. 45).

Фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Харківгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2011 рік, 2012 рік та з податку на додану вартість по правовим відносинам з ТОВ «Євролізинг» за період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року, ТОВ «Торгові логістичні системи» за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року, ТОВ «Центргаз» за період з 01.01.2011 року по 14.11.2012 року, ТОВ «Грань» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, ПрАТ «Енергооблік» за період з 01.01.2012 року по 31.05.2012 року, ТОВ «Інтекс.М» за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року, ПП «Експресавтолюкс» за період з 01.05.2011 року по 31.07.2012 року, ТОВ «ЕТЛ-Енерго» за період з 01.03.2012 року по 31.12.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом від 06.03.2014 року № 64/28-09-48-13/03359500, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено витрати за 2-4 квартали 2011 року на 67308 грн., за 2012 рік на 47631 грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ «Євролізинг», ТОВ «Торгові логістичні системи», ТОВ «Центргаз», ТОВ «Грань», ПрАТ «Енергооблік», ТОВ «Інтекс.М», ПП «Експресавтолюкс», ТОВ «ЕТЛ-Енерго» товарів (робіт, послуг) на загальну суму 28357 грн. (т. 1 а.с. 7-31).

На підставі висновків акту перевірки від 06.03.2014 року № 64/28-09-48-13/03359500, контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 27.03.2014 року № 0000134800, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 30485,50 грн., з яких: основний платіж - 25484 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 5001,50 грн., № 0000144800, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 41917,50 грн., з яких: основний платіж - 28357 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 13560,50 грн. (т. 1 а.с. 35, 37).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Міністерства доходів і зборів України зі скаргою на податкові повідомлення-рішення від 27.03.2014 року № 0000134800, № 0000144800.

Рішенням про результати розгляду скарги від 20.06.2014 року за вих. № 11077/6/99-99-10-01-15, Міністерство доходів і зборів України податкові повідомлення-рішення від 27.03.2014 року № 0000134800, № 0000144800 залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення (т. 1 а.с. 40-44).

Висновок про порушення позивачем норм Податкового кодексу України ґрунтується на підставі відсутності факту реального вчинення господарських відносин з контрагентами, у зв'язку з отриманням численних актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача.

З такою позицією контролюючого органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно до пункту 138.2 статті 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Між ПАТ «Харківгаз» (Лізингоодержувач) та ТОВ «Євро Лізинг» (Лізингодавець) укладено договір фінансового лізингу № 108/1014 від 11.09.2006 року (т. 1 а.с. 62-69).

Відповідно до предмету договору Лізінгодавець передає в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб Лізінгоодержувачу у відповідності до замовлення.

Згідно пункту 5.1. розділу 5 договору, За переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізінгові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в «Плані Лізингу» та інших додатках.

В підтвердження підтверджує права власності ТОВ «Євро Лізинг» на службові автомобілі, передані у користування ПАТ «Харківгаз» за договором фінансового лізингу, Лізінгодавець надав Лізінгоодержувачу свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (т. 1 а.с. 76-87).

Факт виконання умов договору фінансового лізингу підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними № 1503019 від 15.03.2013 року, № 2803006 від 28.03.2013 року, актами виконаних робіт, наданих послуг № ЕЛ-00002861 від 28.03.2013 року та № ЕЛ-00002212 від 15.03.2013 року (т. 1 а.с. 72-75).

Оплата відповідно до умов договору здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 5613 від 28.03.2013 року та № 5386 від 15.03.2013 року (т. 1 а.с. 69-70).

Щодо взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгові логістичні системи», суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгові логістичні системи» виконувало для позивача роботи по монтажу, обслуговуванню кондиціонерів та технічне обслуговування кондиціонерів з дозаправкою фреоном та бактеріальною обробкою.

Факт реальності здійснення господарських операцій підтверджується залученими до матеріалів справи податковими накладними № 90 від 11.07.2013 року, № 91 від 11.07.2013 року, № 116 від 17.07.2013 року, № 218 від 30.07.2013 року, № 217 від 30.07.2013 року (т. 1 а.с. 88-92).

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 7189 від 11.07.2013 року, № 7190 від 11.07.2013 року, № 7433 від 30.07.2013 року, № 7226 від 17.07.2013 року, № 7434 від 30.07.2013 року (т. 1 а.с. 93-100).

Щодо взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Центргаз», суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центргаз» проводило монтаж та обслуговування кондиціонерів для ПАТ «Харківгаз» на об'єкті Замовника за адресою ул. Безлюдівська, 1, м. Харків.

Факт реальності здійснення господарських операцій підтверджується залученими до матеріалів справи податковими накладними № 8 від 05.07.2011 року, № 10 від 04.08.2011 року, № 19 від 11.08.2011 року та актами приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 102-104, 106-112).

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 87 від 05.07.2011 року, № 1759 від 04.08.2011 року та випискою з банківського рахунку позивача (т. 1 а.с. 105, 113-115).

Щодо взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Грань», суд зазначає наступне.

ПАТ «Харківгаз» придбано у ТОВ «Грань» мобільний термінал «GSМ 4S 16 Гб black».

Факт реальності здійснення господарських операцій підтверджується залученими до матеріалів справи податковою накладною від 18.11.2011 року № 58 та видатковою накладною від 18.11.2011 року № 1158 (т. 1 а.с. 116, 117).

Оплата за товар здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 18.11.2011 року № 3251 та випискою з банківського рахунку позивача (а.с. 118, 119).

Щодо взаємовідносин позивача з ПрАТ «Енергооблік», суд зазначає наступне.

ПАТ «Харківгаз» (Замовник) укладено з ПрАТ «Енергооблік» (Виконавець) договір № 350 від 01.09.2011 року (т. 1 а.с. 120-122).

Відповідно до предмету договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується здійснити поставку обладнання відповідно до Специфікацій № 1-4 (додатки № 1-4 до договору) для встановлення дублюючих вузлів обліку природного газу на базі ГУВР-011 на ГРС «Андріївка», ГРС «Сніжкове», ПВГ «Руська Лозова», ГРС «Бірки».

Пунктом 2.6. зазначеного договору передбачено, що Замовник проводить передоплату шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця в розмірі 50 % від вартості обладнання, а остаточний розрахунок проводиться протягом 30 календарних днів.

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковою накладною № 10 від 16.01.2012 року та видатковою накладною № 11 від 16.01.2012 року.

Щодо взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтекс», суд зазначає наступне.

26 січня 2012 року між ПАТ «Харківгаз» (Замовник) та ТОВ «Інтекс.М» (Виконавець) укладено договір про виконання роботи № 5 (т. 1 а.с. 125-126).

Відповідно до предмету договору, Виконавець зобов'язувався провести для ПАТ «Харківгаз» лабораторне випробування високовольтного електрообладнання трансформаторних підстанцій.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що оплата виконаної роботи проводиться замовником у повному обсязі шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом трьох банківських днів з моменту надання Замовнику рахунку на оплату виконаних робіт.

Факт реальності здійснення господарських операцій підтверджується залученими до матеріалів справи податковою накладною № 23 від 31.01.2012 року та актом приймання виконаних робіт (т. 1 а.с. 134, 139-142).

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (т. 1 а.с. 135-136).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Експресавтолюкс», суд зазначає наступне.

Між ПАТ «Харківгаз» (Покупець) та ПП «Експресавтолюкс» (Постачальник) укладено договори постачання № 19 від 05.01.2011 року та № 345 від 02.03.2012 року.

Відповідно до умов зазначених договорів постачання, Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити запчастини для автомобільного транспорту Дергачівської філії ПАТ «Харківгаз».

Факт виконання умов договорів постачання підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними, актами приймання, актами ремонту, приймальними актами, приходними ордерами, журналами обліку довіреностей, подорожніми листами.

Оплата за товар здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача та платіжними дорученнями.

Отриманий товар використаний у господарській діяльності позивача для ремонту транспортних засобів, що підтверджується актами на списання матеріалів, що містяться в матеріалах справи. (т. 1 а.с. 149 - т. 3 а.с. 143).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ЕТЛ-ЕНЕРГО», суд зазначає наступне.

Між ПАТ «Харківгаз» (Замовник) та ТОВ «ЕТЛ-ЕНЕРГО» (Виконавець) укладено договір про виконання робіт № 16 від 13.02.2012 року (т. 3 а.с. 159-160).

Відповідно до предмету договору Замовник дає завдання виконавцю, а Виконавець зобов'язується на свій ризик виконати роботи по випробування блискавкозахисту ШРП с. Липковатівка Нововодолазького району та технічного обслуговування трансформаторних підстанцій.

Відповідно до пункту 2.2. договору, оплата вартості виконаної роботи проводиться Замовником у повному обсязі шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом трьох банківських днів з моменту надання рахунку на оплату.

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними № 15 від 15.03.2012 року, № 5 від 07.06.2012 року, № 21 від 21.02.2012 року, № 31 від 18.10.2012 року, № 18 від 15.11.2012 року та актами виконаних будівельних робіт.

Оплата за договором здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача та платіжним дорученням № 240 від 15.03.2012 року (т. 3 а.с. 144-158, 161-177).

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 201.6 вказаної статті, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З огляду на пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу України вбачається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні правовідносини між позивачем та його контрагентами оформлені належним чином, та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Первинні документи, надані позивачем, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

Суд не приймає посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача з огляду на наступне.

Суд відмічає, що в силу закону, отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 КК України та статтею 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно спірних податкових повідомлень-рішень не виконано.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 27.03.2014 року № 0000134800, № 0000144800.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Харківгаз» (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 03359500) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 18.08.2014 року.

Суддя А.С. Мороко