Постанова № 40291381, 20.08.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2014 р. № 820/12445/14

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

при секретарі судового засідання - Арустамові А.А.,

за участю представника позивача - Заярного В.М.,

представників відповідача - Боярка А.С., Пономаренко Л.В., Маковецької В.М. за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області до Зміївського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Зміївському районі головного управління МІндоходів у Харківській області звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до комунального підприємства "Зміївське виробниче управління житлово-комунального господарства", в якому просить суд стягнути з розрахункових рахунків відкритих відповідачем у банку заборгованість у сумі 3873 грн. 26 коп. в рахунок погашення його податкового боргу на користь державного та місцевого бюджету.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач перебуває на обліку в органах державної податкової служби як платник податків та платежів до бюджету. Всупереч вимог чинного законодавства відповідач не виконує свої податкові зобов'язання, внаслідок чого за ним обліковується податковий борг в сумі у сумі 3873 грн. 26 коп., в т.ч. пеня - 1984 грн. 51 коп., а саме: по податку на додану вартість - 759 грн. 31 коп. та в т.ч. пеня - 333 грн. 50 коп., по податку на прибуток - 2879 грн. 07 коп., в т.ч. пеня - 1417 грн. 44 коп., по земельному податку - 234 грн. 25 коп., в т.ч. пеня - 233 грн. 57 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, вказуючи на безпідставність позовних вимог, з огляду на те, що про рішення про відновлення списаної заборгованості у 2008 році відповідачу взагалі не було відомо та даний час заборгованість по підприємству списана як безнадійна за рішенням податкового органу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Комунальне підприємство "Зміївське виробниче управління житлово-комунального господарства", згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровано Зміївською районною державною адміністрацією 04.05.1998 року та перебуває на обліку з 04.05.1998 року за № 26 у податковому органі як платник податків, про що свідчить довідка позивача про взяття на облік.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового Кодексу податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 49.1. та 49.2 ст. 49 Податкового Кодексу визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України податкове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1. ст. 126 Податкового Кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем проведено камеральні перевірки податкової звітності з податку на додану вартість, про що складено наступні акти:

- акт від 13.05.2014 року за № 1101/15/03358720, яким проведено перевірку за звітний податковий період з 23.09.2008 року по 11.04.2014 року.

- акт від 08.04.2014 року за № 637/15/03358720, яким проведено перевірку за звітний податковий період з 23.09.2008 року по 02.04.2014 року.

- акт від 21.03.2014 року за № 302/15/03358720, яким проведено перевірку за звітний податковий період з 23.09.2008 року по 25.02.2014 року по податку на додану вартість, з 19.11.2009 року по 25.02.2014 року по податку на прибуток, з 03.03.2009 року по 25.02.2014 року по земельному податку.

- акт від 21.02.2014 року за № 122/15/03358720, яким проведено перевірку за звітний податковий період з 24.09.2008 року по 24.12.2013 року - по податку на додану вартість, з 19.11.2009 року по 24.12.2013 року - по податку на прибуток, з 03.03.2009 року по 24.12.2013 року - по земельному податку.

При цьому суд зазначає, що згідно перелічених актів камеральних перевірок податкової звітності з податку на додану вартість, позивачем встановлені порушення термінів сплати ще по двом податкам, а саме: по податку на прибуток та земельному податку.

За наслідками проведених перевірок позивачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за затримку сплати грошових зобов'язань:

по акту перевірки від 13.05.2014 року за № 1101/15/03358720:

- податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 року № 0004021500, яким застосовано штраф за несвоєчасну сплату земельного податку в розмірі 00, 01 коп. за затримку на 1866 днів;

- податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 року № 0004001500, яким застосовано штраф за несвоєчасну сплату ПДВ в розмірі 02 грн. 73 коп. за затримку на 2026 днів;

- податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 року № 0004011500, яким застосовано штраф за несвоєчасну сплату податку на прибуток в розмірі 45, 86 грн. за затримку на 1510 днів;

по акту від 08.04.2014 року за № 637/15/03358720:

- податкове повідомлення-рішення від 08.04.2014 року № 0001721500, яким застосовано штраф за несвоєчасну сплату земельного податку в розмірі 00, 03 коп. за затримку на 1849 днів;

- податкове повідомлення-рішення від 08.04.2014 року № 0001741500, яким застосовано штраф за несвоєчасну сплату ПДВ в розмірі 13 грн. 65 коп. за затримку на 2026 днів;

- податкове повідомлення-рішення від 08.04.2014 року № 0001731500, яким застосовано штраф за несвоєчасну сплату податку на прибуток в розмірі 229, 30 грн. за затримку на 1595, 1587,1501 днів;

по акту від 21.03.2014 року за № 302/15/03358720:

- податкове повідомлення-рішення від 21.03.2014 року № 0000991500, яким застосовано штраф за несвоєчасну сплату земельного податку в розмірі 13,00 грн. за затримку на 1821 днів;

- податкове повідомлення-рішення від 21.03.2014 року № 0001001500, яким застосовано штраф за несвоєчасну сплату ПДВ в розмірі 68 грн. 24 коп. за затримку на 1981 днів;

- податкове повідомлення-рішення від 21.03.2014 року № 0000981500, яким застосовано штраф за несвоєчасну сплату податку на прибуток в розмірі 04 грн. 52 коп. за затримку на 1559 днів;

по акту від 21.02.2014 року за № 122/15/03358720:

- податкове повідомлення-рішення від 21.02.2014 року № 0000261500, яким застосовано штраф за несвоєчасну сплату земельного податку в розмірі 00,64 грн. за затримку на 1758 днів;

- податкове повідомлення-рішення від 21.02.2014 року № 0000281500, яким застосовано штраф за несвоєчасну сплату ПДВ в розмірі 341 грн. 19 коп. за затримку на 1918 днів;

- податкове повідомлення-рішення від 21.02.2014 року № 0000251500, яким застосовано штраф за несвоєчасну сплату податку на прибуток в розмірі 22 грн. 58 коп. за затримку на 1496 днів.

Як вбачається з перелічених актів камеральних перевірок для визначення періоду затримки сплати грошових зобов'язань по зазначеним податкам, позивачем взято до уваги рішення про поновлення списаної податкової заборгованості по ПДВ № 2 від 19.09.2008 року та декларації з податку на прибуток та розрахунки земельного податку за 2009, 2010 та 2011 роки.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори. Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов'язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Стаття 114 цього Кодексу визначає строки давності для застосування штрафних санкції, а саме: граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Так відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, враховуючи, що податковим органом застосовано штрафні санкції поза межами строку давності для їх застосування, суд вважає безпідставними вимоги про стягнення податкового боргу за вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями.

Лише, як вбачається з акту перевірки від 21.02.2014 року за № 122/15/03358720, податковим органом визначено кількість днів затримки зі сплати податку на прибуток з урахуванням строку давності з 19.02.2011 року по 16.01.2014 року, всього на 1061 днів.

Проте суд не вбачає за можливе визначити, яка сума за вказаний період увійшла до податкового повідомлення-рішення від 21.02.2014 року № 0000251500.

Щодо нарахування пені на суму 1984 грн. 51 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується:

згідно підпункту 129.1.1 - після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

згідно підпункту 129.1.2 - у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

Відповідно до пункту 129.3. нарахування пені закінчується: пп. 129.3.1 - у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань; пп. 129.3.4 - при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Як вбачається із розрахунку пені (а.с. 16), наданого позивачем, нарахування пені по податку на додану вартість розпочалося з моменту прийняття рішення про поновлення списаної заборгованості від 19.09.2008 року та визначено день початку нарахування пені 24.09.2008 року.

Проте, з аналізу зазначених вище положень про порядок нарахування пені, вбачається, що прийняття рішення про поновлення списаної заборгованості не може вважатися моментом початку нарахування пені, як зазначено у розрахунку позивача.

Одночасно суд наголошує, що позивачем не надано на вимогу суду рішення про поновлення списаної заборгованості, в зв'язку з чим суд зазначає, що позивач не виконує обов'язку, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України в частині надання всіх наявних у суб'єкта владних повноважень доказів в обґрунтування своєї позиції.

Окрім того, відповідачем надано суду рішення про списання безнадійного податкового боргу № 48 від 29.05.2014 року, згідно якого відповідачу списано безнадійний податковий борг, який виник станом на 29.05.2014 року у сумі 125937 грн. 14 коп., у тому числі з податку на додану вартість 48861,77 грн. - боргу та 14450, 06 грн. - пені; з земельного податку в сумі 4953, 58 - боргу та 2128, 28 грн. - пені, з податку на прибуток 8485 грн. 63 коп. - боргу та 726, 37 грн. - пені.

З наведеного вбачається, що нарахування пені по податку на прибуток після 29 травня 2014 року, про що зазначено у розрахунку пені (а.с. 16), є неправомірним та суперечить вимогам підпункту 129.3.4 пункту 129.3 статті 123 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги лише в частині нарахування пені по податку на прибуток за період до 13.05.2014 року у сумі 998 грн. 43 коп. та в частині нарахування пені по земельному податку на суму 233 грн. 44 коп.

Згідно підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

В зв'язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача..

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності виплат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 14, 160-163, 164, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Зміївське виробниче управління житлово-комунального господарства" (63403, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, Таранівське шосе, буд. 9, код ЄДРПОУ 03358720) з рахунків у банках, на користь державного та місцевого бюджетуна бюджетний рахунок одержувача № 31110029700227, № 33212806700227, № 33217811700228, одержувач УДКСУ у Зміївському районі Харківської області, клд 37754227, банк одержувача ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 1231 (одна тисяча двісті тридцять одна) грн. 87 коп., в тому числі: пеня по податку на прибуток в розмірі 998 (дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 43 коп. та пеня по земельному податку в розмірі 233 (двісті тридцять три) грн. 44 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 серпня 2014 року.

Суддя А.С. Мороко