Постанова № 40289766, 11.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 серпня 2014 року № 826/10713/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 15.07.2014р. ВП№40486139 та про зобов’язання відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, запису №44695345 від 15.07.2014р.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачем на підставі оскаржуваної постанови накладено арешт на все рухоме майно боржника, а не в межах суми стягнення, чим порушено вимоги ст.52 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач також, вказує на позбавлення його права вказати на ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Окрім того, позивач вважає, що виконавчим органом порушено черговість стягнення коштів та іншого майна.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судове засідання, не з’явився, надавши через відділ документообігу суду, заперечення на адміністративний позов та клопотання про розгляд справи без його участі. Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем не виконано рішення в добровільному порядку, у зв’язку з чим, на підставі норм чинного законодавства України, відповідачем вчинено дії щодо примусового виконання рішення.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про правомірність позиції відповідача та необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як встановлено судом, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві на підставі, заяви про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2008року №14296, відкрито виконавче провадження на виконання наказу Господарського суду міста Києва №21/20 від 07.05.2008року про стягнення з ДП НАЕК «Енергоатом» на користь СЦНП «Ta.Ma.Ka.So» боргу в розмірі 16514,75грн, про що винесено постанову від 16.07.2008року, відповідно до якого боржнику надано час для добровільного виконання наказу.

18.10.2013р. державним виконавцем приєднано виконавче провадження №40486139 до зведеного виконавчого провадження №39832110, про що винесено відповідну постанову.

Державним виконавцем, 16.01.2014року винесено вимогу щодо зобов'язання ДП «НАЕК «Енергоатом» з моменту отримання даної вимоги, перерахувати кошти на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві або на рахунок стягувачів та повідомлено, що в разі сплати заборгованості на користь стягувачів, надати інформацію у письмовому вигляді про виконання виконавчих документів, які перебувають на виконанні у Відділі в строк до 31.01.2014.

ДП НАЕК«Енергоатом» до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві подано заяву від 24.01.2014року щодо забезпечення виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва №826/10289/13-а від 16.07.2013 та зупинити всі виконавчиі провадження, де боржником є ДП"НАЕК "Енергоатом".

Постановою від 03.02.2014року зупинено виконавче провадження з примусового виконання зведеного виконавчого провадження №39832110 про стягнення з ДП"НАЕК "Енергоатом" заборгованості на загальну суму 176952905,68грн.

Разом з тим, 03.02.2014р. державним виконавцем прийнято вимогу, якою позивача зобов’язано в семиденний строк з моменту отримання даної вимоги, у зв'язку з зупиненням зведеного виконавчого провадження де боржником є ДП«НАЕК «Енергоатом», що перебуває у провадженні відділу, надати підтверджуючі документи, що ДП «НАЕК Енергоатом» є учасником реєстру паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані за забезпечення сталого функціонування підприємства паливно-енергетичного комплексу» до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

У зв’язку з не виконанням вимоги державного виконавця від 03.02.2014р., зведене виконавче провадження №39832110 про стягнення з ДП НАЕК «Енергоатом» заборгованості на користь юридичних, фізичних осіб та держави, постановою від 27.02.14р., поновлено.

У зв’язку з несплатою боржником в установлений строк для добровільного виконання заборгованості згідно виконавчого документа, для забезпечення належної організації рішення органом державної виконавчої служби винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 200грн. та на підставі ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» постанову від 08.07.2014р. на суму 1651грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку з невиконанням в добровільному порядку рішення суду, державний виконавець прийняв постанову про арешт коштів боржника від 15.07.2014року, відповідно до якої, на підставі рішення суду накладено арешт на всі рахунки боржника (крім рахунків, які захищені відповідно до вимоги ст.55 Бюджетного кодексу України), ДП«НАЕК «Енергоатом» у межах суми 18366,22грн.

Окрім того, на підставі ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем прийнято постанову від 15.07.14р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення 18366,22грн. та заборонено відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Одночасно з винесенням постанови відповідач вніс дані до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом №44695345 від 15.07.14 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 № 606-ХІV (надалі - Закон № 606-ХІV).

Відповідно до ст.1 Закону № 606-ХІV, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні ст. 6 Закону № 606-ХІV зобов’язано державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.17 Закону № 606-ХІV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як судові накази.

За змістом ст.19 Закону № 606-XIV, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

За змістом ст.33 Закону № 606-XIV, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, об'єднання виконавчих проваджень у зведене здійснюється в порядку, встановленому Міністерством юстиції України

Згідно до ч.ч. 4, 15 п.1. ст.37 Закону № 606-XIV, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відповідно до ч.1,5 ст.39 № 606-XIV, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1 - 17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини, а з підстави, передбаченої пунктом 18 частини першої статті 37 цього Закону, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Разом з тим, згідно висновку викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "ДІД Конс" щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Вищенаведена позиція застосування норм матеріального права також висловлена Верховним Судом України у Постанові від 5 лютого 2013 року по справі № 21-407а12.

Стаття 32 Закону №. 606-XIV встановлює, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до положень статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону № 606-ХІV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно ч.1, ч.7 ст.28 Закону №606, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.(ч.1, 5 ст.41 Закону №606).

Згідно ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Виходячи с викладеного, беручи до уваги те, що позивач, достовірно знаючи про відкриття виконавчого провадження, не вживав заходів щодо добровільного його виконання; не виконав у добровільному порядку судове рішення і після прийняття рішення про арешт нерухомого майна; не запропонував державному виконавцеві звернути стягнення на наявні інші види майна, достатніх для виконання рішення суду, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони його відчуження, оскільки на момент винесення оскаржуваних рішень, у відповідача були відсутні докази виконання наказу №21/20 від 07.05.2008року, в добровільному порядку.

Враховуючи, що вимога позивача щодо зобов’язання відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, запису №44695345 від 15.07.2014р є похідною від попередньої вимоги, у суду відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, доведено суду правомірність прийнятого рішення.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.88 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи те, що сплату судового збору судом було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, проте станом на день прийняття постанови доказів сплати судового збору від позивача не надходило, суд вважає необхідним, відповідно до ч.2 ст.88 КАС України, стягнути з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” 73,08грн.судового збору за позов немайнового характеру.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст.88, 94, 158-163 КАС України Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” – відмовити повністю.

Стягнути з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (ідентифікаційний код 24584661) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок), зарахувавши їх за реквізитами Окружного адміністративного суду міста Києва для сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов