Постанова № 40287519, 07.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2014 року 08:35 № 826/10666/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

до

Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві

про

визнання протиправною та скасування постанови, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 15.07.2014 ВП №40486041 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також зобов’язати відповідача виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис №14450416 від 15.07.2014.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що відповідач, всупереч положенням Закону України «Про виконавче провадження», оскаржуваною постановою від 15.07.2014 ВП №40486041 позбавив позивача права вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу, що свідчить про незаконність даної постанови. Крім того, представник позивача посилався на порушення державним виконавцем строків направлення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження позивачу, що на його думку, свідчить про незаконність такої постанови. У зв’язку із зазначеним позивач вважає, що запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, внесений на підставі оскаржуваної постанови має бути виключений. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Посилався на те, що оскаржувана постанова від 15.07.2014 ВП №40486041 винесена у відповідності до вимог законодавства. Зазначив, що доводи позивача є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування законної постанови. Вказав на те, що рішення суду боржником не виконано, тому підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні.

В судовому засіданні 31.07.2014 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Суд встановив, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження №40486041 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.05.2008 №21/20 про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь СУНП «Ta.Ma.Ka.So.» боргу в сумі 1 600 000,00 грн.

Дане виконавче провадження постановою відповідача від 18.10.2013 було приєднано до зведеного виконавчого провадження №39832110 (а.с. 33 Т.І).

15.07.2014 відповідач виніс оскаржувану постанову ВП №40486041 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої, у зв’язку з невиконанням у добровільному порядку рішення суду, накладено арешт на все майно, що належить ДП «НАЕК «Енергоатом», у межах суми звернення, яка з урахуванням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій склала 1 816 822,39 грн.

На підставі зазначеної постанови 15.07.2014 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис за реєстраційним номером 14450416 про арешт рухомого майна ДП «НАЕК «Енергоатом» та заборону відчуження терміном дії до 15.07.2019, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №44694990 (а.с. 9 Т. І).

Вважаючи протиправною постанову відповідача від 15.07.2014 ВП №40486041 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, позивач оскаржив її до суду, а також просив зобов’язати відповідача виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис №14450416 від 15.07.2014.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження надано право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

На підставі вищезазначених правових норм, відповідач виніс оскаржувану постанову від 15.07.2014 №40486041 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою наклав арешт на все майно ДП «НАЕК «Енергоатом» в межах суми звернення стягнення: 1 816 822,39 грн. та наклав заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Позивач, в обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови посилався на положення частини 5 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено, що боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

На думку позивача, оскаржуваною постановою від 15.07.2014 №40486041 відповідач позбавив його права вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу.

Суд відхиляє наведені доводи позивача, оскільки положеннями статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» регулюється порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, а не порядок накладення арешту на такі кошти чи майно.

Законодавством не передбачено процедури узгодження з боржником переліку майна, на яке може бути накладено арешт та заборону відчуження. Водночас, положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю надано право накладати арешт на все майно боржника.

Отже, при винесенні оскаржуваної постанови, відповідач не позбавив позивача права запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення, оскільки таке право боржника реалізується при зверненні стягнення на майно, а не його арешті.

Позивач також посилався на те, що відповідач порушив вимоги частини 4 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» щодо строків направлення оскаржуваної постанови від 15.07.2014 №40486041 на адресу ДП «НАЕК «Енергоатом».

Згідно з частиною 4 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Представник позивача наполягав на тому, що постанова від 15.07.2014 №40486041 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження була направлена відповідачем на адресу ДП «НАЕК «Енергоатом» 19.07.2014 та отримана останнім 21.07.2014.

Водночас, згідно реєстру відправлення рекомендованої кореспонденції від 16.07.2014 та фіскального чеку від 17.07.2014 №2000, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 54 Т. І), постанова від 15.07.2014 №40486041 була направлена на адресу позивача 17.07.2014 та отримана представником ДП «НАЕК «Енергоатом» за довіреністю, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту УДППЗ «Укрпошта» (а.с. 55 Т. І).

Таким чином, державний виконавець направив постанову від 15.07.2014 №40486041 не на наступний день, а через один день від дати її винесення.

Однак, суд дійшов висновку, що дана обставина не може бути самостійною підставою для скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якщо така постанова винесена правомірно.

Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова від 15.07.2014 №40486041 винесена відповідачем у відповідності до положень законодавства та є правомірною, в свою чергу доводи позивача про її протиправність є необґрунтованими.

Стосовно позовних вимог про зобов’язання відповідача виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис від 15.07.2014 №14450416, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.

До Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Згідно з пунктом 24 Постанови Кабінету міністрів України від 05.07.2004 №830 «Про затвердження порядку введення Державного реєстру обтяжень рухомого майна», відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більше як на п'ять років.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації протягом п'яти днів після його припинення. Проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган чи на уповноважену ним особу.

Записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Підстави та порядок зняття арешту з майна визначені положеннями статті 60 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Станом на дату розгляду даної адміністративної справи суду не повідомлено про наявність обставин, які є підставою для зняття арешту з майна ДП «НАЕК «Енергоатом».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача зобов’язати відповідача виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис від 15.07.2014 №14450416 про арешт та заборону відчуження рухомого майна, який внесено на підставі постанови від 15.07.2014 №14450416, є передчасною, з огляду на що, задоволенню не підлягає.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2014 про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду сплата судового збору була відстрочена до ухвалення рішення у даній справі.

Враховуючи результат розгляду даної адміністративної справи, судовий збір підлягає стягненню з позивача у повному розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відмовити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.) на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський