Ухвала суду № 40286663, 19.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/2268/2012

Категорія: 9.5 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- ОСОБА_1

при секретарі - Алексєєвої Н.М.

за участю представників відповідача Державної фінансової інспекції в Одеській області- Гук В.О.,ОСОБА_2

представника позивача-департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_3,ОСОБА_4

представника третьої особи Приватного підприємство «Ремерцентр» - ОСОБА_5

прокурорів Афанасьєвої І.Г., Євгелевського А.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року по справі за адміністративним позовом Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації до Державної фінансової інспекції в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство «Ремерцентр», Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області, Прокуратура Одеської області про визнання протиправними та скасування п.п. 2, 3, 4, Вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області від 27.03.2012 року № 15-06-33-15/3140, про визнання протиправним та скасування розпорядження Державної фінансової інспекції в Одеській області від 29.03.2012 року № 93 «Про зупинення операцій з бюджетними коштами»,-

В С Т А Н О В И Л А:

Департамент капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації (в подальшому - ДБК, позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Одеській області ( в подальшому - ДФІ ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство «Ремерцентр» ( в подальшому ПП « Ремерцентр ») про визнання протиправними та скасування п. п. 2, 3, 4, Вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області від 27.03.2012 року № 15-06-33-15/3140, про визнання протиправним та скасувати розпорядження Державної фінансової інспекції в Одеській області від 29.03.2012 року № 93 «Про зупинення операцій з бюджетними коштами».

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що дії посадових осіб ДФІ в Одеській області при проведенні позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 року неправомірні, висновки щодо завищень вартості виконаних робіт, матеріалів та зайво сплачених коштів на утримання служби замовника (витрат на технічний нагляд) є також необґрунтовані, в звязку з чим п.п.2,3,4 вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області від 27.03.2012 р. № 15-06-33-15/3140 «Вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства» та розпорядження Державної фінансової інспекції в Одеській області від 29.03.2012 року № 93 «Про зупинення операцій з бюджетними коштами» є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року позов задоволено частково. Скасовано п. п. 2, 3, 4, Вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області від 27.03.2012 року № 15-06-33-15/3140 «Вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства». В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 26.01.2010 р. між Головним управлінням капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації (надалі - Замовник) та Приватним підприємством «Ремерцентр» (надалі - Генпідрядник) укладений Договір підряду № 26 (надалі-Договір) на виконання робіт по «Проведенню першочергових робіт з будівництва системи відводу стічних вод від станції біологічної очистки «Північна» в м. Одесі на обєкті «Глибоководний випуск».

На виконання умов договору, Генпідрядником - ПП «Ремерцентр» були виконані будівельні роботи на обєкті , а замовником - Головним Управлінням капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації прийняті виконані роботи на підставі Актів виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3). На підставі виконаного Генпідрядником зобовязання, між ПП «Ремерцентр» та Головним управлінням капітального будівництва проведена звірка взаєморозрахунків та складено відповідний акт звірки взаємних розрахунків від 07.03.2012 р., відповідно до якого, загальна кредиторська заборгованість замовника перед генпідрядником складає 119 486 414,86 гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 928 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2013 рік, та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» пункт 15 Додатку 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.2013 р. № 76-р «ОСОБА_3 питання використання у 2013 році державних капітальних видатків» доповнений абзацом, відповідно до якого Одеській облдержадміністрації передані бюджетні призначення, зокрема для погашення кредиторської заборгованості, що виникла у 2011 році за обєктом «Першочергові роботи з будівництва системи відводу стічних вод від станції біологічної очистки «Північна», глибоководний випуск» - в сумі 119486,4 тис. грн.

Відповідно до постанови Апеляційного суду м. Києва від 13.01.2012 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 23.01.2012 № 97, № 98 та від 31.01.2012 року № 136 посадовими особами ДФІ в Одеській області в період з 23.01.2012 року по 17.02.2012 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Головного управління капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

В період з 31.01.2012 року по 10.02.2012 року ДФІ в Одеській області проведено зустрічну звірку в ПП «Ремерцентр», що підтверджено довідкою № 06-19/77 від 17.02.2012 року.

За наслідками проведеної ревізії відповідачем оформлено акт № 06-19/99 та 27.03.2012 року винесено Головному управлінню капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації вимогу № 15-06-33-15/3140.

29 березня 2012 року ДФІ прийнято розпорядження № 93 про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунку № 35425040003489 за кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування 150122 «Інвестиційні проекти» на строк до 28 квітня 2012 року включно.

В п. 2 Вимоги ДФІ № 15-06-33-15/3140, зазначено, що в порушення п. 3.2.5 ДБН Д.1.1-1-2000, яким передбачено, що поточні ціни на матеріальні ресурси приймаються за найменшою вартістю, яка не повинна перевищувати ціни, які зареєстровані в Мінекономіки України , у відповідності з законодавством, та рівень вартості матеріальних ресурсів, як правило, приймається у межах сформованих в регіоні за цінами виробника та п. 3.3.3.2 (е) ДБН.1.1-1-2000, яким передбачено, що тверді договірні ціни не уточнюються за винятків випадків суттєвого зменшення після укладення договору підряду цін на ресурси, які забезпечують підрядник, на етапі узгодження договірної ціни та проведення взаєморозрахунків за поставлені матеріали. В результаті включення Генпідрядником ПП «Ремерцентр» до Договірної ціни та актів форми № КБ-2в за грудень 2010 року, квітень 2011 року за травень 2011 року та за грудень 2011 року, вартості труби поліетиленової за ціною 50251,25 грн./м. у кількості 3854 м., ДФІ в Одеській області вважає, що цим завищено вартість труб на загальну суму 146060086,74 грн., з яких по оплаченим актам за грудень 2010 року, травень-квітень 2011 року у сумі 67121696,84 грн., та по неоплаченому акту за грудень 2011 року у сумі 78938389,90 грн., у зв'язку з чим вимагає:

- відобразити в обліку дебіторську заборгованість за ПП «Ремерцентр» в сумі 146060086,74 грн.;

- провести претензійно-позовну роботу з ПП «Ремерцентр», щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів в сумі 67121696,84 грн., або виконання відповідного обсягу робіт. В іншому випадку відшкодувати збитки в сумі 67121696,84 грн., за рахунок винних осіб, винних у проведенні зайвих виплат;

- здійснити перерахунок вартості виконаних робіт, провести взаємозвірки з ПП «Ремерцентр» за договором та зменшити кредиторську заборгованість в сумі 78939389,90 грн., на вартість невиконаних робіт.

Пунктом 3 Вимоги ДФІ № 15-06-33-15/3140, зобов'язано позивача, співставленням вартості робіт, які виконані ТОВ «Мьобіус Констракшн Юкреїн» на суму 71549304,06 грн., з вартості робіт по виконанню частини робіт виконаних ПП «Ремерцентр», на загальну суму 143372523,56 грн., (без вартості баластних залізобетонних пригру зів, щебеню, піску, шпунтових паль та каменю бутового), в порушення вимог п. 3.3.3.2 е ДБН Д.1.1-1-2000, яким передбачено, що тверді договірні ціни не уточнюються за винятків випадків суттєвого зменшення після укладення договору підряду цін на послуги, які представляються йому третіми особами, ГУКБ ООДА зайво сплачено ПП «Ремерцентр», грошових коштів у загальній сумі 50395538,52 грн., у зв'язку з чим вимагає:

- відобразити в обліку дебіторську заборгованість за ПП «Ремерцентр» в сумі 50395538,52 грн.,

- провести претензійно-позовну роботу з ПП «Ремерцентр», щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів в сумі 50395538,52 грн., або виконання відповідного обсягу робіт. В іншому випадку відшкодувати збитки в сумі 50395538,52 грн., за рахунок винних осіб.

В п. 4 Вимоги ДФІ № 15-06-33-15/3140, вказано, що ГУКБ ООДА нарахування коштів на утримання служби замовника (витрати на технічний нагляд) проводило відповідно з вимогами п. 2.18.13 ДБН Д.1.1-1-2000. Облік коштів на утримання служби замовника визначався в розмірі, що не перевищує 2,5% від підсумку глав 1-9, графа 8 (по актах виконаних робіт ф. КБ-2в за підсумком витрат на будівельно-монтажні роботи до кошторисного прибутку). За результатами ревізії та виявленим порушенням, які на думку інспекторів призвели до завищення вартості виконаних робіт, проведено перерахунки зайво нарахованих коштів на утримання служби замовника (витрати на технічний нагляд), в результаті, сума завищення становить 703010,01 грн., у зв'язку з чим ДФІ вимагає:

- перерахувати до Державного бюджету зайво отримані кошти на утримання служби замовника в сумі 703010,01 грн.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Колегія суддів за власної ініціативи залучила до справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області, а за клопотанням ДФІ - прокуратуру Одеської області.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники Державної фінансової інспекції в Одеській області вважали, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволені позовних вимог слід відмовити.

Представники Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації та ПП «Ремерцентр» заперечували проти апеляційної скарги, вважали постанову суду першої інстанції законною.

Прокурор вважав, що суд першої інстанції вирішуючи справу прийняв до уваги письмовий доказ - постанову про закриття кримінальної справи відносно осіб ПП «Ремерцентр». При цьому він пояснив, що заступником прокурора Одеської області вказана постанова про закриття кримінальної справи скасована, та продовжено досудове слідство по справі. Вказані обставини,на його думку, спростовують підстави для прийняття рішення судом першої інстанції з посиланням на даний письмовий доказ.

Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, головне управління державної казначейської служби в Одеській області,будучи повідомлені про дату та час слухання справи, будь яких заперечень до суду не надали.

Розглядаючи справу по суті колегія суддів зазначає наступне.

Приписами п. 3.2.5 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правил визначення вартості будівництва», визначено, що поточні ціни на матеріальні ресурси приймаються за найменшою вартістю, яка не повинна перевищувати цін, зареєстрованих в Мінекономіки відповідно законодавства. По матеріалах, виробах та конструкціях ціна складається франко - приоб'єктний склад будівельного майданчика і на встановлену одиницю виміру враховують такі елементи вартості:- відпускну ціну; вартість тари, упаковки і реквізиту; вартість транспортування і вантажних робіт; заготівельно-складські витрати. При цьому рівень вартості матеріальних ресурсів, як правило, приймається в межах, що склалися в регіоні за цінами виробників.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 27 грудня 2008 року № 1138 «Про реєстрацію цін на окремі види продукції, підлягають реєстрації в Мінекономіки ціни на гірничошахтне обладнання, будівельні матеріали, нафтопродукти, гірничорудну, вугільну та металургійну продукцію, які виробляються вітчизняними підприємствами за кодами,зазначеними в затвердженій Державним комітетом статистики номенклатурі продукції промисловості, згідно з додатком і реалізуються суб'єктами господарювання - резидентами суб'єктам, що використовують для розрахунків за таку продукцію кошти державного бюджету, та державним підприємствам.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що при виконанні «Першочергових робіт з будівництва системи відводу стічних вод від станції біологічної відчистки «Північна» в м. Одесі. Глибоководний випуск» було використано труби поліетиленові типу SDR33 з поліетилену PE 100 діаметром 2000 мм, які ні в Одеській області, ні в Україні на той час не виготовлялись. Також, зазначені труби (жорсткі безшовні з поліетилену не армовані з обробленою поверхнею, зовнішній діаметр 2000 мм., товщина стіни 60,6 мм., клас SDR 33, тип поліетилену РЕ 100..), не містяться в «Переліку кодів гірничошахтного обладнання, будівельних матеріалів, нафтопродуктів, гірничорудної, вугільної та металургійної продукції, ціни на які підлягають реєстрації».

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку вартість матеріальних ресурсів приймалась підрядником за найменшою ціною, визначеною на підставі відповідно проведеного аналізу ринку будівельних матеріалів в регіоні з урахуванням їх якісних характеристик, строків та обємів постачання.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В порушення зазначеного, колегія суддів вважає, що відповідач не надав жодного доказу, та не довів, , що аналогічні труби зазначеної марки та діаметру виготовляються в регіоні ( чи Україні), та використовувались у будівництві, а також щодо реєстрації труб зазначеної марки в Мінекономіки.

Судова колегія також приймає до уваги досліджені судом першої інстанції обставини з яких вбачається, що відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної судової товарознавчої та економічної експертизи № 9789/12-53/6055/13-45 від 12.07.2013 року, встановлено, що висновки акту ревізії ДФІ в Одеській області від 24.02.2012 року № 06-19/99, щодо завищення вартості труби поліетиленової з комплектуючими марками РЕ 100 SDR діаметром 2000 мм., з урахуванням висновку товарознавчого дослідження, не підтверджується. У зв'язку з тим, що зобов'язання за Договором підряду від 26.07.2010 року № 26 між ГУКБ ООДА та ПП «Ремерцентр» не виконані в повному обсязі та вищезазначений Договір є діючим, з урахуванням висновку товарознавчого дослідження, норм ст. 22 ЦК України та ч.2 ст. 224 ГК України , не вбачається нанесення збитків державному бюджету. Орієнтована ринкова вартість труби поліетиленової з комплектуючими марками РЕ 100 SDR діаметром 2000 мм., станом на грудень 2010 року могла складати від 219733000,00 грн., до 233114000,00 грн.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість встановлених завищень вартості труби, та відповідно, п.2 Вимоги ДФІ в Одеській області.

Також, судом першої інстанції встановлено, що для виконання умов договору підряду № 26 генпідрядник ПП «Ремерцентр» залучало третіх осіб: ТОВ «Рем-Промстрой Індустрія» (договір поставки № Т-01 від 09.12.2010 року), ТОВ «Експортно Імпортною Компанією «Верес» (договір поставки №Т-02 від 02 березня 2011 року), ПП «Інно-Трейдінг» (договір підряду № ГВ-02/11 від 16 лютого 2011 року). Останні, в свою чергу, залучали до виконання робіт інші підприємства. При цьому у позивача жодних взаємовідносин з ТОВ «Рем-Промстрой Індустрія», ТОВ «Мьобіус Констракшн Юкреїн», та інших не виникало, оскільки згідно чинного законодавства України, замовник може погоджувати залучення підрядником до виконання робіт субпідрядної організації, при цьому погодження залучення до виконання робіт субпідрядною організацією третіх осіб до повноважень замовника не відноситься.

У відповідності до ст. 833 Цивільного кодексу України «підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом».

З договору підряду № 26 та додаткових угод, вбачається, що договірна ціна робіт по даному договору є твердою (фіксованою).

Підпунктом «е» 3.3.3.2 ДБН1.1-1-2000 «Правил визначення вартості будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 року N 174 (в редакції наказу Держбуду України від 17 червня 2003 року N 85) передбачено, що «тверді договірні ціни встановлюються незмінними на весь обсяг будівництва і не уточнюються, за винятком випадків: істотного зростання (у розмірі визначеному сторонами) або зменшення після укладення договору підряду цін на ресурси, які забезпечує підрядник, а також на послуги, що надаються йому третіми особами».

Відповідно до п. 3 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року № 668 ), договірна ціна, це визначена на основі кошторису, узгоджена сторонами і обумовлена у договорі підряду ціна (вартість) робіт; тверда договірна ціна, це договірна ціна, визначена на основі твердого кошторису, що може коригуватися лише в окремих випадках за згодою сторін у порядку, визначеному договором підряду.

В п. 24 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, вказано, що тверда договірна ціна може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін. У разі підвищення підрядником твердої договірної ціни, не передбаченого договором підряду, всі пов'язані з цим витрати, якщо інше не встановлено законом, несе підрядник.

Отже, судова колегія вважає, що умовою коригування твердої договірної ціни є згода сторін, а також у договорі підряду повинні бути визначені випадки коригування твердої договірної ціни. Вказані договори є чинними, у встановленому законодавством порядку ніким не скасовані.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з акту ревізії №06-19/99 не вбачається порушень позивачем приписів п. 3.3.3.2 (е) ДБН.1.1-1-2000.

Також, колегія суддів приймає до уваги, що за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 9778/9779/12-42 від 11.07.2013 року, зазначеними висновками встановлено, що підстав для зміни твердої договірної ціни, у відповідності до представлених матеріалів, між Замовником та Генпідрядником не було.

Крім того, у зазначеній експертизі з висновку експерта вбачається, що пред'явлені ПП «Ремерцентр» до сплати акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на підставі виконаних обсягів робіт та їхньої вартості, визначені в договірній ціні за Договором підряду № 26 від 26.07.2010, відповідають вимогам ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», а висновки ДФІ в Одеській області викладені в акті від 24.02.2012 року № 06-19/99 про завищення ПП «Ремерцентр» вартості виконаних робіт по будівництву об'єкту «Першочергові роботи з будівництва системи відводу стічних вод від станції біологічної очистки «Північна» в м. Одесі на об'єкті «Глибоководний випуск» по Договору № 26 від 26.07.2010 року вимогами нормативних документів не підтверджуються. При порівнянні об'єму та переліку робіт, які зазначені в актах виконаних будівельних робіт та робіт за Договором підряду № 26 від 26.07.2010 по об'єкту «Першочергові роботи з будівництва системи відводу стічних вод від станції біологічної очистки «Північна» в м. Одесі на об'єкті «Глибоководний випуск», не встановлено виконання додаткових робіт та перевищення об'ємів робіт зазначених в договірній документації (т.4 а.с. 26-42).

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, розрахунки здійснювались у відповідності до договірної ціни, встановленої чинним договором, при цьому вартість виконання робіт погоджена між замовником та підрядником, а вартість робіт між підрядником та субпідрядною організацією відповідає договірній ціні, встановленій Договором підряду від 26.07.2010 р.№ 26.

За таких обставин, на думку колегії суддів, доводи апелянта щодо завищення вартості робіт та правомірності п.3 Вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області від 27.03.2012 р. № 15-06-33-15/3140 є безпідставними, оскільки розрахунки здійснювались у відповідності до договірної ціни, встановленої чинним договором підряду від 26.07.2010 р.№ 26, її завищення матеріалами справи не встановлено.

Щодо висновку відповідача в Акті ревізії про порушення позивачем. п.2.8.13 ДБН.1.1-1-2000, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, оскільки ні в матеріалах справи, ні в судовому засіданні відповідачем не зазначено та не доведено, на підставі яких саме доказів та розрахунків встановлено завищення нарахованих коштів на утримання служби замовника ( витрати на технічний нагляд) у розмірі 703010,01 грн.

До того ж, оскільки відповідачем не доведено завищення вартості робіт та матеріалів, то відповідно, і висновки відносно завищення нарахованих коштів на утримання служби замовника (технічний нагляд) є такими, що не базуються на положеннях чинного законодавства України.

Також, судова колегія приймає до уваги той факт, що відповідачем вже проводилась ревізія фінансово-господарської діяльності ГУКБ ООДА за період з 01.01.2010 року по 31.05.2011 року, про що було складено акт ревізії № 06-19/601. (т.1 а.с. 53). За аналогічний період у ПП «Ремерцентр» проведена зустрічна звірка, за результатами якої 05.08.2011 року складено довідка №06-19/472 (т.2 а.с. 110-124). З зазначеного вбачається, що період перевірки ГУКБ ООДА з 01.01.2010 року по 31.05.2011 року вже був предметом перевірки відповідача. Будь-яких порушень розрахунків та використання державних коштів в ході зазначеної ревізії та зустрічної звірки ПП «Ремерцентр» щодо закупівлі робіт з проведення першочергових робіт з будівництва системи відводу стічних вод від станції біологічної очистки «Північна» в м. Одесі на об'єкті «Глибоководний випуск» на той час вказаною перевіркою ДФІ не встановлено (т.1 а.с.53).

З матеріалів справи , а саме постанови заступника начальника слідчого відділу прокуратури Одеської області по кримінальній справі № 51201200007 від 09.07.2012 року про закриття кримінальної справи, судова колегія вбачає, що виконання умов договору підряду № 26 від 26.07.2010 року укладеного між ГУКБ ООДА та ПП «Ремерцентр», а також закупівля труб з поліетилену діаметром 2000мм за ціною 50251,20 грн., з ПДВ за 1м, були предметом перевірки по даній кримінальній справі. В даній постанові зазначено, що ПП «Ремерцентр» у 2011 році виконало роботи по монтажу зазначених поліетиленових труб та їх зануренню у воду в заливі Чорного моря. Також не здобуто доказів того, що грошові кошти у сумі 6794513,95 грн., - різниця між сплаченими з бюджету грошовими коштами та витраченими ТОВ ПКФ «КОНО» на закупівлю та митне оформлення труб є предметом злочину, оскільки згідно договору № Т-01 від 09.12.2010 року укладеного між ПП «Ремерцентр» та ТОВ «Рем-Промстрой Індустрія» труби з поліетилену та частини до них закуповувалися за ціною 50251,25 грн., з ПДВ за 1 м., на загальну суму 216432133,75 грн.. Таким чином сума 6794513,95 грн., є прибутком ТОВ «Рем-Промстрой Індустрія». В зв'язку з зазначеним відсутня матеріальна шкода, оскільки за бюджетні кошти у сумі 59999990,0 грн.,було проведено закупівлю усіх необхідних згідно з проектом труб та комплектуючих до них, та виконані необхідні монтажно-будівельні роботи по облаштуванню глибоководного випуску від станції біологічної очистки «Північна» в м. Одесі (т.4 а.с. 139-141).

Колегія суддів не приймає посилання суду першої інстанції на наявність відповідної постанови заступника начальника слідчого відділу прокуратури Одеської області по кримінальній справі № 51201200007 від 09.07.2012 року про закриття кримінальної справи учасником якої є позивач по спірним правовідносинам так як на момент судового розгляду справи судом апеляційної інстанції кримінальне провадження по цій справі відновлено.

Однак, колегія суддів також не приймає до уваги позицію Прокуратури Одеської області про наявність вищезгаданої кримінальної справи як підстави для скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на те, що висновків за результатами розслідування прокуратурою обставин, які є предметом розгляду судом апеляційної інстанції які спростовували б рішення суду першої інстанції, прокурором не встановлено, суду апеляційної інстанції не надано, а сама наявність кримінального провадження порушеного проти посадових осіб позивача не може свідчити про їх винуватість і як наслідок порушення норм діючого законодавства позивачем у спірних правовідносинах.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, судова колегія не вбачає правових підстав щодо задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.195,196 п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.200, ст.205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року по справі за адміністративним позовом Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації до Державної фінансової інспекції в Одеській області, третя особа - приватне підприємство «Ремерцентр» про визнання протиправними та скасування п.п. 2, 3, 4, Вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області від 27.03.2012 року № 15-06-33-15/3140 «Вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства», про визнання протиправним та скасувати розпорядження Державної фінансової інспекції в Одеській області від 29.03.2012 року № 93 «Про зупинення операцій з бюджетними коштами»,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 21 серпня 2014 року.

Суддя-доповідач: ОСОБА_6

Судді: Коваль М.П.

ОСОБА_1