Постанова № 40286599, 26.08.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року Справа №810/3868/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання -Колесові Г.В.;

за участю:

представника позивача - Зубко О.О. (довіреність №97 від 18.08.2014 р.);

відповідача - Завальської С.В. (довіреність №1738/9/1--36 від 20.08.2014 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Авісметіз" до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з вимогами до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005501502 від 13.03.2014 року.

Мотивуючи своє звернення, вказує на безпідставність висновків акту перевірки та протиправність прийнятого за їх наслідками податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 13.03.2014 р. №0005501502. На думку позивача, хибність висновків акту перевірки полягає у недоведеності несвоєчасного перерахування позивачем грошового зобов'язання з ПДВ за грудень 2013 р. та висновку про виявлене порушення п.57.1 ст.57 ПК України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2014 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнала та зазначила, що оскільки товариством було несвоєчасно сплачено самостійно визначене грошове зобов'язання з ПДВ, чим допущено порушення вимоги п.57.1 ст.57 ПК України, податковий орган дійшов правильного висновку про необхідність застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 10326,95 грн., просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке:

на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75 ПК України, відповідачем, в особі начальника відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій ДПІ у Києво-Святошинському районі Даніловою Г.О., 13.03.2014 р., була проведена камеральна перевірка ТОВ «Авісметіз» з питань дотримання вимог податкового законодавства по сплаті грошового зобов'язання з ПДВ за грудень 2013 р.

Наслідком перевірки стало складання акту від 13.03.2014 р. № 25/15-2/24078188 про порушення позивачем п.203.2 ст.203 ПК України, що виявилося у затримці на 2 календарних дні перерахування самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ за грудень 2013 р. у розмірі 103 269,50 грн.

За результатом проведеної перевірки податковим органом прийнято рішення №0005501502 від 13.03.2014р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати зобов'язання з ПДВ за період грудень 2013 р. у розмірі 10% від несплаченої суми грошового зобов'язання, що становить 10 326,95 грн.

Висновок податкового органу, пов'язаний з фактом подачі ТОВ «Авісметіз» декларації з ПДВ за грудень 2013 р. 17.01.2014 р., яка зареєстрована у податковій інспекції. Як пояснила представник відповідача у судовому засіданні висновок про порушення строку сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання податковий орган обґрунтував даними декларації та зворотного боку облікової картки позивача, копія якої була представлена у судовому засіданні та оглянута судом.

На противагу доводам податкового органу, позивачем, у якості обґрунтування позовної заяви, надані наступні докази: копія платіжного доручення від 30.01.2014 р. №31 про перерахування до бюджету ПДВ за грудень 2013 р., з позначками банку про одержання вказаного платіжного доручення від 30.01.2014 р.; довідка від 23.06.2014 р. №Р1-13701647, про списання коштів з рахунку позивача у сумі 104 523, 00 грн. 30.01.2014 р. на користь УДКСУ у Києво-Святошинському районі; виписка по особовому рахунку платника податків - позивача за період з 30.01.2014 р. по 30.01.2014 р.

Надаючи правової оцінки правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне:

відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У ст. 21 ПК України зазначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечуючи сумлінне виконання покладених на них функцій, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій а також забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень.

Згідно із п 20.1.4. ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому даним кодексом.

Відповідно до п. 75.1. ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пп. 75.1.1.).

Положення п. 76.1 ст. 76 ПКУ вказують на те, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 86.2. ст.86 ПКУ визначено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ.

Згідно із ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Приписи п. 6.1 ст. 6 ПКУ встановлюють, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до п. 36.1 ст. 36 ПКУ податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ.

Згідно з п. 37.2 ПКУ, податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей кодекс пов'язує сплату ним податку.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ПКУ).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Пунктом 126.1. ст.126 ПКУ визначено, що у разі несплати узгодженої суми грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

Таким чином, співставивши встановлені судом обставини, з нормами податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню. Позивачем сплачено суму грошового зобов'язання у розмірі 104 523, 00 грн. в межах граничного строку, а саме 30.01.2014 р., що слідує із наданих ним доказів. Одночасно, суд відкидає доводи податкового органу про несвоєчасну оплату визначених позивачем зобов'язань з посиланням як на доказ зворотній бік облікової картки платника податків, оскільки за вказаними даними неможливо визначити дату оплати позивачем ПДВ, а тому податкове повідомлення-рішення №0005501502 від 13.03.2014 р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005501502 від 13.03.2014 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авісметіз" судовий збір у розмірі 73 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 серпня 2014 р.