Рішення № 40286001, 29.08.2014, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5118/13-ц

(2/199/150/14)

РІШЕННЯ

іменем України

„14" серпня 2014 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Спаї В.В.,

секретар - Шахназарян М.А.,

за участі представника позивача - Гайворонського О.М.,

за участі відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №DNL0АЕ0000137760 від 04.09.2008 р. ОСОБА_4 отримав кредит в сумі 16 968,92 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 03.09.2013 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 17,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Посилаючись у позові на те, що згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимога закону, та у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, склалася заборгованість, розмір якої станом на 09.02.2012 р. становить 46 981,39 дол. США, яка складається з наступного: 18 864,67 дол. США - заборгованість за кредитом, 7 268,98 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 712,22 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 16 868,50 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 31,30 дол. США - штраф, 2 235,72 дол. США - штраф.

Разом з тим, зобов'язання за договором забезпечено порукою на підставі договорів поруки із ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відповідно до яких кожен з поручителів взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Предмет позову становить вимога про стягнення зазначеної вище суми заборгованості за договором з відповідачів, як солідарних боржників; підставу позову становлять приписи ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд повністю задовольнити поданий позов.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, посилався на те, що підпис, який міститися на договорі поруки від 04.09.2008 р. №DNL0АЕ0000137760, йому не належить, він не знайомий із ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ніколи не надавав своїх документів в банк для укладання договору та дана угода є недійсною.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не скористалися правом брати участь у судових засіданнях.

Заслухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідив докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку наявність підстав для задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» частково, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, згідно зі змістом яких зміст правочину не має суперечити ЦК України, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей; недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 зазначеного вище кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

На переконання суду, відповідач ОСОБА_2 виконав обов'язок доказування, надав докази відповідно до ст.ст. 57-59 ЦПК України, у зв'язку з чим є слушними його доводи.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи №603-14 від 27.03.2014 р. підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Поручитель» договору поруки б/н від 04.09.2008 виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

За наведених вище обставин для суду відсутні підстави для прийняття висновку про відсутність волевиявлення ОСОБА_2, як учасника правочину, взяти на себе певні обов'язки за договором поруки від 04.09.2008 р.; судом на підставі висновку судової почеркознавчої експертизи та інших доказів (ст.ст. 57-59 ЦПК України) встановлена неправомірність дій позивача, пов'язана із підробленням підпису ОСОБА_2 у договорі, тому позов ПАТ КБ «ПриватБанк» у частині його вимоги до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №DNL0АЕ0000137760 від 04.09.2008 р. не підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то для суду вбачаються підстави для її задоволення, виходячи з наступного.

Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 закону України «Про банки та банківську діяльність»); за ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до укладеного договору №DNL0АЕ0000137760 від 04.09.2008 р. із ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4 отримав кредит в сумі 16 968,92 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 03.09.2013 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 17,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Утім, на порушення ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, склалася заборгованість, розмір якої станом на 09.02.2012 р. становить 46 981,39 дол. США, яка складається з наступного: 18 864,67 дол. США - заборгованість за кредитом, 7 268,98 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 712,22 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 16 868,50 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 31,30 дол. США - штраф, 2 235,72 дол. США - штраф.

Разом з тим, зобов'язання за договором забезпечено порукою на підставі договору поруки із ОСОБА_3 від 21.08.2009 р., відповідно до яких поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК). У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідачі порушили умови договору, допустив його невиконання, та з урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, для суду вбачаються підстави для ухвалення рішення про стягнення суми заборгованості за кредитним договором солідарно з обох відповідачів на користь позивача в зазначеному вище розмірі.

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ст.ст. 88 та 215 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження юридичної особи: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) заборгованість за кредитним договором №DNL0АЕ0000137760 від 04.09.2008 р. в розмірі 46 981,39 дол. США, який склався станом на 09.02.2012 р. та яка складається з наступного: 18 864,67 дол. США - заборгованість за кредитом, 7 268,98 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 712,22 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 16 868,50 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 31,30 дол. США - штраф, 2 235,72 дол. США - штраф.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження юридичної особи: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 609,50 грн. з кожного з відповідачів окремо.

В задоволенні вимоги позову до ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя