Постанова № 40285614, 28.08.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2014 р.Справа № 916/871/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Головея В.М., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Коновалов Д.О. - за дорученням

від відповідача: Добренко Д.Б. - за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду Одеської області

від 26 травня 2014 року

у справі № 916/871/14

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту)

до Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"

про стягнення 3.352.452 грн. 37 коп.

В С Т А Н О В И Л А:

11.03.2014 р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі позивач, Адміністрація) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (далі відповідач, Порт) про стягнення грошових коштів в сумі 3.352.452 грн. 37 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами по справі договором № 08-П/901-Р від 15.07.2013 р. щодо своєчасної та повної оплати за сервітут на причалах №№ 3-8,12-14,16-26 та причалу флоту портового, внаслідок чого має борг за період з червня 2013 р. по грудень 2013 р. у сумі 3.352.452 грн. 37 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 67.049 грн. 05 коп.

У відзиві на позов Порт позовні вимоги Адміністрації не визнавав та вважав їх безпідставними, посилаючись на те, що позивачем до сьогоднішнього часу не здійснена державна реєстрація прав на нерухомість, зокрема, право користування (сервітуту), а тому у відповідача не має юридичних та законних підстав для виконання умов договору № 08-П/901-Р від 15.07.2013 р., внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.05.2014 року (суддя Власова С.Г.) позов задоволений у повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами по справі договором № 08-П/901-Р від 15.07.2013 р. щодо своєчасної та повної оплати за сервітут на причалах №№ 3-8,12-14,16-26 та причалу флоту портового, внаслідок чого має борг за період з червня 2013 р. по грудень 2013 р. у сумі 3.352.452 грн. 37 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 67.049 грн. 05 коп., оскільки не здійснення позивачем державної реєстрації права власності на об'єкти сервітуту за договором не звільняє відповідача від обов'язку виконання своїх зобов'язань за цим договором.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов Порту залишити без задоволення.

Скарга мотивована тим, що позивачем до сьогоднішнього часу не здійснена державна реєстрація прав на нерухомість, зокрема, право користування (сервітуту), а тому у відповідача не має юридичних та законних підстав для виконання умов договору № 08-П/901-Р від 15.07.2013 р., внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні. В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції відповідно до Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту", наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013р. № 163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" було проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту, шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно розподільчих балансів, та утворено, внаслідок виділу, державне підприємство "Адміністрація морських портів України".

Пунктом 3 Наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013р. № 163 встановлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у п. 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів. Після проведення державної реєстрації Адміністрації морських портів України головам Комісій передати, а голові Адміністрації морських портів України прийняти на баланс майно, права та обов'язки державних підприємств морського транспорту, що реорганізуються, згідно із затвердженими Міністерством розподільчими балансами та актами приймання-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що 13.06.2013 р. за актом приймання-передачі до Адміністрації були передані основні засоби відповідача згідно з розподільчим балансом станом на 13.06.2013р., у т.ч. причали Ізмаїльського морського порту.

15.07.2013 р. між сторонами у справі був укладений договір про встановлення сервітуту для причалів №№ 3-8,12-14,16-26 та причалу флоту портового для забезпечення можливості виконання портом комплексу робіт та послуг на об'єкті сервітуту, а останній зобов'язувався здійснювати позивачеві своєчасно та в повному обсязі оплату за сервітут за весь час фактичного користування об'єктом сервітуту у розмірах і порядку, передбачених договором.

Відповідно до п. 7.1. договору, останній набирає чинності з дня його підписання та скріплення печатками уповноваженими особами обох сторін та діє до 31.12.2013 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним. Сторони домовились, що відповідно до ст. 631 ЦК України умови цього договору розповсюджуються на їх взаємовідносини, які виникли між ними до його укладення, а саме з 13.06.2013 р.

Таким чином, право на сервітут виникає та є встановленим з 13.06.2013 р. і діє до 31.12.2013 р.

Відповідно до Додатку № 1 сторонами встановлено перелік об'єктів сервітуту, зокрема: причали №№ 3-8, 12-14, 16-26, причал флоту портового із зазначенням їх інвентарних номерів, довжини причалів, залишкової вартості та первісної вартості.

У п. 4.1 договору сторонами встановлені умови оплати за сервітут та порядок розрахунків: плата за сервітут розраховується відповідно до наказу Адміністрації «Про встановлення механізму визначення плати за сервітут на причали (причальну інфраструктуру), що знаходяться на балансі адміністрації» № 6 від 12.06.2013 р.

У додатку № 2 до договору сторони встановили щомісячну плату за сервітут у розмірі 176 грн. 40 коп. (без ПДВ) за 1 метр довжини причалу.

Додатковою угодою до договору від 02.12.2013 р. сторони погодили розрахунок плати за сервітут у 2013 р. та виклали додаток № 2 до договору в новій редакції. Водночас, сторони дійшли згоди про те, що щомісячна плата за сервітут за 2013 рік залишається незмінною.

З актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підписані та скріплені печатками обох сторін видно, що в період з 13.06.2013 р. по грудень 2013 р. (включно) позивачем були надані відповідачеві послуги за договором, зокрема, за актами:

- № 1/01 від 31.07.2013 р. за період з 13.06.2013 р. по 30.06.2013 р. на суму 304.767 грн. 04 коп. (з ПДВ);

- № 2/01 від 31.07.2013 р. за липень 2013 р. на суму 507.945 грн. 06 коп. (з ПДВ);

- № 3/01 від 30.08.2013 р. (доплата за червень-липень 2013 р.) на суму 3 грн.62 коп.,

- № 4/01 від 30.08.2013 р. за серпень 2013 р. на суму 507.947 грн. 33 коп. (з ПДВ);

- № 5/01 від 30.09.2013 р. за вересень 2013 р. на суму 507.947 грн. 33 коп. (з ПДВ);

- №7/01 від 31.10.2013 р. за жовтень 2013 р. на суму 507.947 грн. 33 коп. (з ПДВ);

- № 6/01 від 28.11.2013 р. за листопад 2013 р. на суму 507.947 грн. 33 коп. (з ПДВ),

- № 8/01 від 30.12.2013 р. за грудень 2013 р. на суму 507.947 грн. 33 коп. (з ПДВ), а всього на загальну суму 3.352.452 грн. 37 коп.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачеві рахунки:

- №1/01 від 31.07.2013р. на суму 304767,04 грн., який вручений відповідачеві - 12.09. 2013 р.,

- №2/01 від 31.07.2013р. на суму 507 945,06 грн., який вручений відповідачеві -12.09.2013 р.,

- №3/01 від 30.08.2013р. на суму 3,62 грн., який вручений відповідачеві - 12.09.2013 р.

- № 4/01 від 30.08.2013р. на суму 507 947,33 грн., який вручений відповідачеві - 12.09.2013 р.

- №5/01 від 30.09.2013р. на суму 507 947,33 грн., який вручений відповідачеві - 09.10.2013 р.,

- №6/01 від 28.11.2013р на суму 507 947,33 грн., який вручений відповідачеві - 16.12.2013 р.

- №7/01 від 31.10.2013р. на суму 507947,33 грн., який вручений відповідачеві - 06.11.2013 р.

- №8/01 від 30.12.2013р. на суму 507947,33 грн. який вручений відповідачеві 16.12.2013 р.

Відповідно до п. 4.3 договору відповідач повинний оплатити надані послуги протягом 10 днів з дати отримання виставленого рахунку шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок позивача, у зв'язку з чим провести повний розрахунок за договором відповідач повинний був здійснити у строк не пізніше 26.12.2013 р. (включно).

Як видно з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції відповідач свої зобов'язання за договором щодо повної та своєчасної оплати за сервітутом за період з червня 2013 р. по грудень 2013 р. (включно) не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 3.352.452 грн. 37 коп.

19.12.2013р. позивач звернувся до позивача з вимогою про сплату боргу у сумі 3.352.452 грн. 37 коп.

Доказів, які б свідчили про відсутність боргу у відповідача перед позивачем за наданим сервітутом у сумі 3.352.452 грн. 37 коп. матеріали справи не містять та, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, скаржником суду не надано, внаслідок чого місцевий суд підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача 3.352.452 грн. 37 коп. - боргу.

Посилання відповідача на те, що позивачем не здійснено державну реєстрацію права власності на об'єкти сервітуту за спірним договором, а тому у відповідача відсутні підстави для виконання даного договору є необґрунтованими та правомірно не прийняті місцевим судом до уваги, оскільки Адміністрація є державним комерційним підприємством, зареєстрованим відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 74 ГК України та п. 4.2 Статуту Адміністрації, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. В будь-якому разі усе майно, що знаходиться в розпорядженні Адміністрації, належить до державного майна, а згідно ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами. Отже, Адміністрація як особа, у господарському віданні якої знаходиться причали та на балансі якої вони числяться, здійснює право володіння, користування та розпорядження цим майном.

Так як, Адміністрація здійснює право володіння, користування та розпорядження закріпленим за ним майном, вона володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України "Про морські порти України" власники та/або користувачі технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури зобов'язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов'язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами у справі укладено договір про встановлення сервітуту №08-П/90/1-Р від 15.07.2013р., предметом якого є встановлення виключного права Сервітуарія та уповноважених ним осіб на безстрокове, оплатне користування Об'єктом сервітуту; обсягу сервітутних прав; меж розповсюдження Обсягу сервітутних прав на Об'єкт сервітуту.

Спірний договір про встановлення сервітуту підписано повноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та засвідчено їх печатками.

Відповідно до ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Будь-яких доказів, які б свідчили про припинення сервітуту відповідно до приписів ст. 406 ЦК України в матеріалах справи не міститься.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до підставного висновку про те, що не здійснення позивачем державної реєстрації права власності на об'єкти сервітуту за договором не звільняє відповідача від обов'язку виконання своїх зобов'язань за цим договором, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Правомірно, згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України, понесені позивачем судові витрати по справі на сплату судового збору місцевим судом покладені на відповідача.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 26.05.2014 року у справі № 916/871/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.08.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.