Рішення № 402845, 29.01.2007, Господарський суд Чернігівської області

29.01.07

Україна

Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.7-99-18

23 січня 2007р. справа № 14/192/42

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гуртово-роздрібний комплекс “СеДаМ”, м. Чернігів, вул.Інструментальна,5

До відповідача: Козелецької районної спілки споживчих товариств, вул.Гершуні,6, смт.Козелець

Про стягнення 9830грн. 67коп.

Суддя Н.Ю.Книш

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Степченков А.В. юрисконсульт, довіреність №б\н від 12.07.06р.

Від відповідача: Хромова Г.В. заст.головного бухгалтера, доручення №1 від 22.01.07р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 8152,48грн. за поставлений товар по видатковим накладним №СМ 0035143, №СМ 0035144, №СМ 0035149, №СМ 0035172 від 11.10.06р., №СМ 0036863 від 25.10.06р. по договору №13 від 15.12.05р. та 1678,19грн. штрафу на підставі п.6.1. договору.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позов №11-30 від 22.01.07р., в якому зазначив, що основна заборгованість сплачена відповідачем в повному обсязі, що договір на який посилається позивач №13 від 15.12.05р. укладено та підписано особою, яка не мала права його підписувати, оскільки відповідно до розділу 3 пункту 33 Статуту Козелецької районної спілки споживчих товариств лише голова правління райспоживспілки Карась М.І. має право укладати угоди від імені товариства, що доручення не видавалось Карпик Л.М., що вимоги позивача щодо стягнення штрафу в сумі 1630,50грн. не ґрунтуються на вимогах законодавства і не можуть бути визнані судом та просив суд в частині оплати за товар провадження по справі припинити за відсутністю предмету спору та призупинити провадження у справі до розгляду зустрічного позову про визнання дійсності укладеного договору від 15.12.05р. №13

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України представник позивача в судовому засіданні надав заяву від 23.01.07р. про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 8152,48грн. у зв’язку зі сплатою її відповідачем та просив суд стягнути з відповідача 1678,19грн. штрафу.

Відповідно до ст.22 та ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України представники сторін в судовому засіданні надали спільну заяву від 23.01.07р., в якій сторони домовились про зменшення розміру позовних вимог щодо сплати штрафних санкцій у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1000,00грн.

Розглянувши подані матеріали, документи та заяви, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, господарський суд встановив:

Позивач фактично зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення боргу на суму 8152,48грн. та в частині стягнення штрафу на суму 678,19грн. Суд задовольняє заяву позивача та спільну заяву позивача і відповідача та приймає зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення боргу на суму 8152,48грн., в частині стягнення штрафу на суму 678,19грн., оскільки вони не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що сторони досягли домовленості стосовно розміру штрафу, позивач зменшив свої позовні вимоги та зменшення прийнято судом, а тому суд розглядає позовні вимоги з врахуванням вищевказаних заяв.

15.12.05р. між позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками договір №13 купівлі-продажу з відстрочкою платежу.

З боку відповідача зазначений договір підписано заступником голови правління Карпик Л.М., договір не містить відомостей, що представник відповідача діє на підставі довіреності, а вказано, що діє на підставі статуту.

Згідно ч.3 та 4 ст.92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов’язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Як свідчить надана відповідачем виписка із статуту Козелецької районної спілки споживчих товариств, голова правління райспоживспілки без довіреності має право укладати від імені райспоживспілки угоди, контракти, видавати доручення для представництва та укладення угод від імені райспоживспілки в її інтересах іншим особам, а також здійснювати дії, що не суперечать чинному законодавству.

У відповідності до ст.239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє.

Як свідчать матеріали справи позивач поставив, а відповідач отримав товар по видатковим накладним від 11.10.06р. за №СМ 0035143 на суму 2725,72грн., за №СМ 0035144 на суму 2676,34грн, за №СМ 0035149 на суму 1990,71грн., за №СМ 0035172 на суму 203,36грн., за №СМ 0036863 від 25.10.06р. на суму 794,80грн., а всього на суму 8390,93грн., який на момент пред’явлення позову був частково оплачений відповідачем і борг становив 8152,48грн.

Всі зазначені накладні мають посилання на підставу відпуску товару відповідачеві - договір №13 від 15.12.05р., накладні підписані та скріплені печаткою відповідача.

Подані позивачем та відповідачем платіжні доручення свідчать про проведення відповідачем на день розгляду справи в суді оплати за отриманий товар в повній сумі, а саме відповідачем сплачено борг в сумі 8152,48грн. згідно платіжних доручень №5289 від 04.12.06р. на суму 2000,00грн., №5361 від 18.12.06р. на суму 1000,00грн., №5424 від 27.12.06р. на суму 1500,00грн., №5435 від 04.01.07р. на суму 3692,00грн., у зв’язку з чим позивач зменшив позовні вимоги на цю суму і зменшення прийнято судом.

Згідно ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила, дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

Прийняття товару юридичною особою та його подальша оплата свідчать про наступне схвалення правочину юридичною особою –відповідачем.

За таких обставин, суд доходить висновку, що договір №13 купівлі-продажу з відстрочкою платежу від 15.12.05р. є укладеним між позивачем та відповідачем.

Вимога відповідача про призупинення провадження у справі до розгляду зустрічного позову про визнання дійсності укладеного договору від 15.12.05р. №13 судом не задовольняється, оскільки відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі.

Відповідно до п.1.1 договору продавець (позивач по справі) зобов’язується передати у власність, а покупець (відповідач по справі) прийняти товар в асортименті, у кількості, за цінами і на суму, що зазначаються у видаткових накладних, та сплатити за товар згідно умов договору.

Відповідно до п.5.2. договору відповідач зобов’язався проводити оплату товару протягом 7 календарних днів від дати поставки. Відповідач за поставлений товар своєчасно та в установлений договором строк розрахунків не провів. Заборгованість відповідача на день подачі позовної заяви становила 8152,48грн.

Відповідно до п.6.1. договору за прострочення строків оплати товару відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Позивач з врахуванням зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення штрафу та спільної заяви сторін стосовно штрафу, просить стягнути з відповідача 1000грн. штрафу.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно з ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 1000грн., при цьому його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню в сумі 1000,00грн.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.525,526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов’язання по оплаті товару своєчасно не виконав, та враховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 8152,48грн. та штрафу в сумі 678,19грн., подання сторонами спільної заяви стосовно штрафу, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення штрафу в сумі 1000грн.

Оскільки, спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань, та враховуючи, що на час звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права відповідачем були частково сплачені грошові кошти, та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 102грн. та 81,99грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 92, 239, 241, 525, 526, 655 Цивільного кодексу України, ст..193, 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, ч.5 ст.78, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Козелецької районної спілки споживчих товариств (вул.Гершуні,6, смт.Козелець, р/р 260091144 в ЧОД АППБ „Аваль” м. Чернігів МФО 353348 код 01776211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гуртово-роздрібний комплекс “СеДаМ” (м. Чернігів, вул.Інструментальна,5, р\р 2600600014894 в філії ВАТ „Укрексімбанку” код 14228600) 1000грн.00коп. штрафу, 102грн.00коп. державного мита, 81грн.99коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Ю.Книш

Рішення підписано 26.01.07р.

Суддя Н.Ю.Книш