Рішення № 40282850, 21.08.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/2400/2014р. Головуючий в І інстанції Ігнатенко О.Й.

Категорія: 27 Доповідач - Радченко С.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року серпня місяця 21 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Радченка С.В.

Суддів: Вербицької Л.І., Слюсаренко О.В.

при секретарі: Сікорі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 03 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», треті особи ОСОБА_2, виконавчий комітет Комсомольської районної у м.Херсоні ради, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання іпотечного договору недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом зазначаючи, що його мати ОСОБА_2 20.07.2007 року уклала з ВАТ «Мегабанк» правонаступником якого є ПАТ «Мегабанк», кредитний договір №300в/2007 на отримання грошових коштів у сумі 49 500 доларів США. В якості забезпечення виконання зобов'язання було укладено іпотечний договір, предметом якого була трикімнатна квартира, що знаходилася за адресою: АДРЕСА_1. В цій квартирі також проживав позивач, якому на той момент було 14 років. Посилаючись на те, що на укладення зазначеного іпотечного договору ОСОБА_2 не отримала згоди органу опіки та піклування, чим були порушені його права, просив визнати недійсним іпотечний договір №300в/2007 року укладений між ВАТ «Мегабанк», правонаступником якого є ПАТ «Мегабанк» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 20.07.2007 року за №3449.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 03 липня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що договір іпотеки укладено відповідно до вимог чинного законодавства і при його укладенні не були порушені права неповнолітньої дитини, оскільки позивач не довів, як це передбачено ст.60 ЦПК України, своє право користування спірною квартирою на час укладення іпотечного договору.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд прийшов до нього, допустивши порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що відповідно до вимог п.4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 20.07.2007 року ВАТ «Мегабанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Мегабанк», та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №300в/2007, відповідно до умов якого, ВАТ «Мегабанк» зобов'язався надати ОСОБА_2 грошові кошти на споживчі цілі у розмірі 49 500 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14.5% річних, строком до 19.07.2017 року (а.с.9-11). В якості забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених кредитним договором між нею та ВАТ «Мегабанк» був укладений іпотечний договір №300в/2007, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (а.с.6-8) Згідно умов іпотечного договору, предметом іпотеки була трикімнатна квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 56 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири) які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири) якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Статтями 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що діти - члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користування займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла. Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Згідно з ст.12 Закону України «Про основи соціального захист бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтерес дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності і яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

При посвідчені спірного іпотечного договору нотаріусу була надана довідка ОСМД «Надія» № 30 від 20.07.2007 року, відповідно до якої ОСОБА_2 одна зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.63), однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 притягувалась до кримінальної відповідальності по факту підробки вищезазначеної довідки і постановою Суворовського районного суду м.Херсона від 11.10.2011 року кримінальну справу було закрито у зв'язку з закінченням строку давності (а.с.56).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що вказаною постановою не доведено вину ОСОБА_2 у підробці документу.

Вина ОСОБА_2 у використанні завідомо підробленого документу була доведена під час розслідування кримінальної справи та підтверджується доказами, перерахованими в постанові слідчого про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про закриття справи у зв'язку із закінченням строків давності (к/с а.с.90), а саме: протоколами виїмки та огляду, речовими доказами, зокрема, довідкою ОСББ «Надія» №6, відповідно до якої ОСОБА_1 на час укладення іпотечного договору був зареєстрований та проживав у спірній квартирі, а також показаннями свідків.

Постановою Суворовського районного суду м.Херсона від 11.10.2011 року кримінальну справу було закрито у зв'язку з закінченням строку давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті.

При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином постанова про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2 є доказом у розумінні ст. 57 ЦПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що договір іпотеки був укладений з порушеннями норм цивільного законодавства, так як в квартирі на день укладення іпотечного договору проживав малолітній син іпотекодавця. Тому на укладення іпотечного договору була обов'язковою згода органу опіки та піклування.

Однак, іпотекодавець ОСОБА_2, діючи всупереч правам та законним інтересам дитини, приховала від банку факт проживання неповнолітнього сина в даній квартирі, приховала наявність прав малолітнього сина на зазначене житло, надала банку не відповідаючі дійсності документи та відомості про відсутність прав неповнолітніх дітей на це житло.

ВАТ «Мегабанк», у свою чергу, не перевірив належним чином наявність чи відсутність прав інших громадян на це житло, зокрема, прав неповнолітніх дітей.

Такими діями ОСОБА_2 та ВАТ «Мегабанк» порушені житлові права малолітнього ОСОБА_1, а сам іпотечний договір укладений з порушеннями вимог закону і тому з підстав ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Зазначені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, а тому ухвалене судом рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, з наведених вище підстав.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, підлягають стягненню на користь позивача понесенні ним судові витрати у розмірі 365, 40 грн. (а.с.2, 94).

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 03 липня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати іпотечний договір №300в/2007р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Мегабанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Мегабанк», та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 20 липня 2007 року за №3449 недійсним.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 365, 40 грн.

Рішення набирає чинності після проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: