Постанова № 40282558, 19.08.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2014 р. Справа № 914/1331/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

Желік М.Б.

при секретарі Зошій М.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галичина" м. Радехів Львівської області б/н від 01.07.2014 року

на рішення господарського суду Львівської області від 04.06.2014 року

у справі № 914/1331/14

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів" м.Фастів Київської області

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Галичина" м.Радехів Львівської області

про: стягнення 101 317 грн. 10 коп., -

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 04.06.2014 року у справі №914/1331/14 (суддя Петрашко М.М.) повністю задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів" до Приватного акціонерного товариства "Галичина" про стягнення 101 317 грн. 10 коп. Згідно рішення, з Приватного акціонерного товариства "Галичина" стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів" - 101 317 грн. 10 коп., з яких: 92 728 грн. 75 коп. - основного боргу, 5 580 грн. 04 коп. - пені, 1 632 грн. 77 коп. - інфляційних втрат та 1 375 грн. 54 коп. - 3% річних; а також 2 026 грн. 34 коп. - судового збору та 1 750 грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 04.06.2014 року у справі № 914/1331/14, відповідач - Приватне акціонерне товариство "Галичина" - звернувся з апеляційною скаргою з неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права.

У своїй апеляційній скарзі, апелянт посилається на не врахування всіх індексів інфляцій за період прострочення. Зокрема, останній посилається на те, що Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сума всіх інфляційних втрат нарахована позивачем і стягнена рішенням Господарського суду Львівської області складає: 1632,77 грн. Сума всіх інфляційних втрат нарахована скаржником складає 1548,77 грн. Окрім того, скаржник заперечив правильність стягнення пені, оскільки згідно із п.5.5. Договору передбачено, що всі штрафні санкції, наведені в п.п.5.1. - 5.4. цього Договору, підлягають сплаті тільки у випадку направлення претензії в письмовій формі, а також на основі окремого рахунку, виставленого Стороною, яка заявляє рекламацію. Також у п.5.6 вищезгаданого Договору зазначено «Строк оплати штрафних санкцій, наведених в п.п. 5.1. - 5.4. цього Договору, складає 10 (десять) робочих днів з моменту виставлення рахунку Стороною, яка заявляє рекламацію. Така рекламація не надсилалась.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 04.06.14 р. у справі № 914/1331/14, в частині стягнення пені та інфляційних втрат і в цій частині відмовити у позові.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/1331/14 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2014 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Марка Р.І. та Желіка М.Б..

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.14 р. поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 05.08.14 р..

Згідно розпорядження в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 року, у зв'язку із перебуванням судді Желіка М.Б., у відпустці у склад колегії замість судді Желіка М.Б. введено суддю Данко Л.С..

Ухвалами суду від 05.08.14 року та від 12.08.14 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у них.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.14 року, у зв'язку із зайнятістю судді Данко Л.С. у складі іншої судової колегії, у склад колегії для розгляду справи № 914/1331/14 господарського суду Львівської області введено замість судді Данко Л.С.- суддю Желіка М.Б..

В судове засідання 19.08.14 року позивач не з'явився, проте на адресу суду надіслав телеграму (вх. № 01-14/401/14 від 18.08.14 року) про розгляд справи без участі повноважного представника.

Представник скаржника в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки суду не довів.

Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції, 06.01.2011р. між позивачем (постачальник) та скаржником (покупець) укладено договір №157/11-В-UKR/FST-DYA, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовити і поставити покупцю в обумовлені строки товар (висічку), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.1.2. договору під поняттям "висічка" розуміються картонні заготовки "Пюр-Пак".

Згідно п.3. додаткової угоди №6 від 31.12.2012р. до вказаного договору, договір діє до 31.12.2013р.

Пунктами 7.5. 7.6. договору, оплата за товар здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження й дати видаткової накладної шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів в українських гривнях на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до 5.4. договору передбачено, що в разі, якщо покупець не дотримується строків оплати поставленого товару, зазначеного у п.7.5. договору, постачальник має право стягнути з покупця неустойку в розмірі 0,1% від вартості поставленого товару за кожний день затримки оплати.

Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, постачальник виконав умови договору №157/11-В-UKR/FST-DYA від 06.01.2011р., поставивши відповідачу товар на загальну суму 96281,57 грн. Скаржник порушив умови договору, здійснивши лише часткову оплату за поставлений йому товар. Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним договором підтверджується видатковими накладними №1251 від 11.07.2013р. на суму 15552,82 грн., №1373 від 25.07.2013р. на суму 16078,36 грн., №1511 від 19.08.2013р. на суму 32385,02 грн. та №1790 від 30.09.2013р. на суму 32265,37 грн. Отже відповідно до вказаних накладних відповідачу поставлено товар на загальну суму 96281,57 грн. Сторони визнали, що заборгованість згідно накладної №1251 від 11.07.2013р. становить 12000 грн..

При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що у відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Враховуючи вищенаведені норми, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 92728,75 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що в разі, якщо покупець не дотримується строків оплати поставленого товару, зазначеного у п.7.5. договору, постачальник має право стягнути з покупця неустойку в розмірі 0,1% від вартості поставленого товару за кожний день затримки оплати.

Згідно із п.5.5. Договору передбачено, що всі штрафні санкції, наведені в п.п.5.1. - 5.4. цього Договору, підлягають сплаті тільки у випадку направлення претензії в письмовій формі, а також на основі окремого рахунку, виставленого Стороною, яка заявляє рекламацію. Також у п.5.6 вищезгаданого Договору зазначено «Строк оплати штрафних санкцій, наведених в п.п. 5.1. - 5.4. цього Договору, складає 10 (десять) робочих днів з моменту виставлення рахунку Стороною, яка заявляє рекламацію. Як вбачається із матеріалів справи докази направлення такої рекламації відсутні.

Однак, висновок суду першої інстанції про стягнення пені 5580,04 грн. відповідає закону, враховуючи, що обумовлення сторонами досудового порядку врегулювання спірних відносин, зокрема, щодо пені, не позбавляє їх права звернутись до суду. Момент настання строку виконання грошового зобов'язання по сплаті пені не впливає на настання строку початку її нарахування, підставність та правильність обчислення.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1632,77 грн. інфляційних втрат та 1375,54 грн. 3% річних є обґрунтовані.

Однак, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку про помилкове нарахування судом першої інстанції останніх в сумі- 1632,77 грн., у зв'язку із не правильним методом нарахуванням.

Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням гього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відтак, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги поданої Приватним акціонерним товариством "Галичина" та стягнення останніх в сумі 1548,77 грн.,

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення господарського суду Львівської області від 04.06.2014 р. у справі № 914/1331/14 скасувати в частині стягнення з відповідача 1632,77 грн. грн. інфляційних витрат.

2.В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства "Галичина" (80200, Львівська область, м.Радехів, вул.Б.Хмельницького, 120, код ЄДРПОУ 25553579) на користь Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів" (08500, Київська область, м.Фастів, вул.Великоснітинська, 67, код ЄДРПОУ 00418082) - 1 548,77 грн. інфляційних втрат.

3.В решті рішення господарського суду Львівської області від 04.06.2014 р. у справі № 914/1331/14 залишити без змін.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

5.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 26.08.2014 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.