Рішення № 40282430, 20.08.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2014 р.Справа № 916/2507/14

За позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія"

про стягнення 311482,91 грн.

Суддя Панченко О.Л.

Представники:

від прокуратури Криворучко Д.Є.;

від Міністерства інфраструктури України Орєшкова Н.В.;

від позивача ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" Науменко О.В.;

від відповідача не з'явився

Суть спору: Заступник прокурора Одеської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" заборгованість у розмірі 300824,44 грн., пеню у розмірі 9032,78 грн. та 3% річних у розмірі 1625,69 грн. за договором про встановлення сервітуту від 30.01.2014р. № 533-П-ОДФ-14.

Представники прокуратури та позивача підтримують позовні вимоги.

Відповідач просить суд позов залишити без розгляду, посилаючись на те, що вже є справа № 916/281/14 з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також на те, що прокурор в порушення вимог чинного законодавства у позовній заяві не вказав жодних обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів.

Беручи до уваги, що:

30.01.2014р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (надалі - "Власник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" (надалі - "Сервітуарій") був укладений договір про встановлення сервітуту № 533-П-ОДФ-14, згідно з яким Власник надає Сервітуарію право сервітуту на причал № 14 ОФ ДП "АМПУ" довжиною 288,6 пог. м, що розташований в акваторії Власника (надалі по тексту - "сервітут"), а Сервітуарій зобов'язується здійснювати Власникові плату за сервітут у розмірах і в порядку, передбачених цим договором. Метою цього договору є забезпечення Власником Сервітуарію можливості для виконання комплексу робіт і послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів (вантажно-розвантажувальних робіт) (п. 1.2 договору). Плата за сервітут встановлюється у розмірі 62671,76 грн. в місяць (без урахування ПДВ). ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України (п. 4.1 договору). Сервітуарій зобов'язується здійснювати плату за сервітут у розмірі, встановленому пунктами 4.1, 4.2 цього договору, в строк не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітнім. Плата за сервітут здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок Власника (п. 4.3 договору). Сервітуарій зобов'язується підписувати з Власником акти виконаних робіт за звітній місяць не пізніше 1-го числа місяця, наступного за звітнім і надавати у бухгалтерію Власника для виставляння рахунку (п. 4.4 договору). У разі порушення термінів оплати, встановлених цим договором, Сервітуарій несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання грошових зобов'язань, від суми прострочення, що підлягає оплаті за кожен день прострочки (п. 5.2 договору). Цей договір сервітуту набуває чинності з дати підписання його сторонами та діє до 31.12.2014р. Сторони дійшли згоди, що згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до правовідносин, що виникли між ними з 01.01.2014р. (п. 7.4 договору).

Позивач виконав зобов'язання за договором. Однак відповідач плату за сервітут у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим заступник прокурора Одеської області просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" на користь позивача суму позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-1У (зі змінами та доповненнями) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 1 ст. 402 ЦК України).

Згідно зі ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Представлені матеріали засвідчують обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 300824,44 грн. за січень, лютий, березень, квітень 2014р., пені у розмірі 9032,78 грн., 3% річних в розмірі 1625,69 грн. та підтверджуються договором про встановлення сервітуту від 30.01.2014р. № 533-П-ОДФ-14, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2014р. № 546001, від 28.02.2014р. № 546002, від 31.03.2014р. № 546003, від 30.04.2014р. № 546004, рахунками від 31.01.2014р. № 546001, від 28.02.2014р. № 546002, від 31.03.2014р. № 546003, від 30.04.2014р. № 546004, розрахунками та іншими доказами.

Враховуючи наведене, відповідно до ст.ст. 11, 401, 402, 403, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України позов підлягає задоволенню у заявленій сумі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір у сумі 6229,66 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку з тим, що вже є справа № 916/281/14 з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також тому що прокурор в порушення вимог чинного законодавства у позовній заяві не вказав жодних обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів задоволенню не підлягає, тому що у зазначеній справі № 916/281/14 з відповідача була стягнута заборгованість за іншим договором та за інший період. Також прокуратурою в позовній заяві повністю обґрунтовано підстави для звернення з позовом до суду.

Клопотання відповідача від 20.07.2014р. № 703/6 про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, тому що зазначене клопотання не обґрунтовано та документально не підтверджено.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги заступника прокурора Одеської області задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код 31846804) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код 38728457) заборгованість у сумі 300824 (триста тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 44 коп., 3% річних у сумі 1625 (одна тисяча шістсот двадцять п'ять) грн. 69 коп., пеню у сумі 9032 (дев'ять тисяч тридцять дві) грн. 78 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код 31846804) до Державного бюджету України на рахунок 31210206783008 ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, судовий збір у сумі 6229 (шість тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 66 коп. через ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного Управління Міндоходів.

Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 26.08.2014р.

Суддя Панченко О.Л.