Рішення № 40282402, 12.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11023/14 12.08.14

За позовом Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"до Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом"про стягнення 306 783,07 грн. Суддя Стасюк С.В

Представники сторін:

від позивача Прокопова Т.В. (дов. № 13/02 від 03.01.2014 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12 серпня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 306 783,07 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2014 року порушено провадження у справі № 910/11023/14, слухання справи призначено на 15.07.2014 року.

11.07.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 15.07.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 06.06.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 15.07.2014 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору, документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Розглянувши подані позивачем 15.07.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору та розгляд справи за відсутності представника позивача. суд приходить до висновку про їх задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року слухання справи № 910/11023/14 відкладено на 12.08.2014 року, у зв'язку з поданим клопотанням про відкладення розгляду справи та необхідністю подання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 12.08.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання 12.08.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 910/11023/14 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03039, м. Київ, Голосіївський район вул. Фрометівська, буд.2 на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та керуючись статтями 69, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2010 року між Міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" (виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (споживач) було укладено договір про надання послуг з теплопостачання № 2660/128 (надалі по тексту - Договір), згідно з яким виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві послуги з централізованого опалення та підігріву води у приміщенні за адресою:29000, м. Хмельницький,, проспект Миру, буд. 101-А, загальною площею 7634,00 кв.м., а останній зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором.

Відповідно до пункту 7.2. Договору, вказаного договору відповідач повинен був здійснювати розрахунки з позивачем за спожиту теплову енергію наступним чином:

- попередня оплата в розмірі 50 % розрахункової місячної норми споживання теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового місяця);

- остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Цей Договір набуває чинності з 20.12.2010 року та діє до 20.12.2011 року. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією з сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду його умов передбачених пунктом 29 Договору (пункт 28. Договору).

Як зазначає позивач, щомісячно відповідачу виставлялись до оплати рахунки за спожиту теплову енергію згідно затверджених тарифів. Однак, оплату за спожиту теплову енергію відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, чим, на думку позивача, порушив вимоги чинного законодавства та Договору.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно з Договором № 2660/128 про надання послуг з теплопостачання від 20.12.2010 року, внаслідок чого, у останнього, за період з 01.03.2013 року по 01.05.2014 року, виникла заборгованість перед Міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" у розмірі 289 458,83 грн.

Зважаючи на вищенаведене. позивач просить суд стягнути з відповідача 289 458,83 грн. основної заборгованості, 8 384,61 грн. інфляційних нарахувань, 3438,57 грн. три проценти річних, 5 501,06 грн. пені.

Відповідач не скористувався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Умови спірного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим в останнього, за період з 01.03.2013 року по 01.05.2014 року, виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 289 458,83 грн.

Доказів протилежного суду не надано.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача до Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" в частині стягнення 289 458,83 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, приймаючи до уваги факт визнання відповідачем боргу у повному обсязі, позов Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" 289 458,83 грн. основного боргу за договором за договором № 2660/128 про надання послуг з теплопостачання від 20.12.2010 року, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 8 384,61 грн. інфляційних нарахувань, 3438,57 грн. три проценти річних, нарахованих за період з квітня 2013 року по травень 2014 року, 5 501,06 грн. пені, нарахованої за загальний період з грудня 2013 року по травень 2014 року, з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 11 Договору сторони погодили, що за несвоєчасне несення плати із споживача стягується пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 5 501,06 грн., нарахованої за загальний період з грудня 2013 року по травень 2014 року, з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, а тому у суду є підстави для застосування відповідальності за умовами Договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" 8 384,61 грн. інфляційних нарахувань, 3438,57 грн. три проценти річних, нарахованих за період з квітня 2013 року по травень 2014 року,

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, буд.2; код ЄДРПОУ 00127522) на користь Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (29009, м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5; код ЄДРПОУ 03356571) 289 458 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 83 коп. основного боргу; 8 384 (вісім тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 61 коп. інфляційних нарахувань; 3 438 (три тисячі чотириста тридцять вісім) грн., 57 коп. три проценти річних; 5 501 (п'ять тисяч п'ятсот одна) грн. 06 коп. пені, 6 135 (шість тисяч сто тридцять п'ять) грн. 66 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.08.2014 року

Суддя С.В. Стасюк