Ухвала суду № 40280272, 28.08.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/2719/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кудін А. М.Номер провадження 22-ц/788/1586/14 Суддя-доповідач - Криворотенко В. І. Категорія - 27

УХВАЛА

28 серпня 2014 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Криворотенка В. І.,

суддів - Лузан Л. В. , Сибільової Л. О.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду матеріали позовної заяви за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 липня 2014 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 липня 2014 року позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» визнана неподаною та повернута позивачеві для подання до належного суду.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу судді скасувати, а матеріали позовної заяви направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали позовної заяви колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року).

Статтями 1, 2, 3 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним Кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 107 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі I Розділу III ЦПК України.

Статтею 109 ЦПК України, якою визначається так звана загальна територіальна підсудність цивільних справ, передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Разом із тим, вищезазначені правила не є виключними та безумовними.

Так, статтею 110 ЦПК України встановлена альтернативна підсудність цивільних справ, яка визначається вказівкою законодавця про можливість розгляду і вирішення окремих цивільних справ конкретним судом за вибором позивача.

Встановлення альтернативної підсудності, яка на відміну від загальної, є додатковою процесуальною гарантією забезпечення інтересів окремих категорій позивачів, пов'язане з необхідністю створення позивачеві більш сприятливих умов для звернення за судовим захистом.

Зокрема, частиною 9 статті 110 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Як вбачається зі змісту кредитного договору ОСОБА_3 зазначила місце своєї реєстрації за місцем проживання АДРЕСА_1, це ж місце її проживання підтверджується копією паспорта, що була додана до апеляційної скарги.

Отже, позивачу інше місце проживання відповідачки не відоме, а лише те, що зазначила вона сама під час укладення кредитного договору.

Частина 3 статті 122 ЦПК України передбачає, що в разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.

22 липня 2014 року з Охтирського МС УДМС України в Сумській області на запит Охтирського міськрайонного суду Сумської області надійшла відповідь проте, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованою та знятою з реєстраційного обліку не значиться (а.с.7).

Проте суд першої інстанції в порушення ст. 122 ЦПК України не здійснив виклик відповідачки в суд через оголошення у пресі та безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі та повернув позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк», чим фактично позбавив товариство як позивача, права на судовий захист його інтересів.

Враховуючи наведене та положення процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України ухвала судді підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. 303, п. 3 ч. 1 ст. 312, ст. ст. 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 липня 2014 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви скасувати, а матеріали позовної заяви направити до суду першої інстанції на новий розгляд зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, так як не перешкоджає подальшому руху позовної заяви.

Головуючий -

Судді -