Постанова № 40280119, 11.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 серпня 2014 року 15:00 № 826/18560/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»

до

Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі

про

визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень від 01.11.2013 року №202,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» (надалі також - позивач) звернулось до з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі (надалі також - відповідач, Інспекція), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення стягнень від 01 листопада 2013 року № 202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача про невідповідність відібраних зразків бензину та дизельного палива під час проведення перевірки АЗС №27-01 позивача за адресою: м. Севастополь, вул. Чорнореченська 144 не ґрунтуються на дійсних обставинах справи. Проведене незалежною лабораторією випробування арбітражних проб відібраних відповідачем зразків бензину та дизельного палива підтвердило відповідність палива позивача вимогам діючих норм та стандартів, що свідчить про незаконність оскаржуваної постанови.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Згідно наданих письмових заперечень просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Обґрунтовуючи заперечення на позовні вимоги зазначив, що проведення незалежною лабораторією випробування арбітражних проб відібраних відповідачем зразків бензину та дизельного палива відбувалось з порушенням пп.5.10.1, 5.10.2 п.5.10 ДСТУ 17025:2006 «Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій», оскільки результати випробувань оформлені за формою іншою, ніж “Протокол випробування”.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв’язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд в судовому засіданні 09 липня 2014 року дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

В С Т А Н О В И В:

22 жовтня 2013 року Інспекцією проведено планову перевірку належної ПІІ «Лукойл-Україна» АЗС за адресою м. Севастополь, вул.. Чорноріченська, 144 на предмет дотримання вимог законодавства в сфері захисту прав споживачів, про що складено акт перевірки №000322.

22 жовтня 2013 року начальником Інспекції було прийнято рішення №3 про відбір зразків продукції, на підставі якого перевіряючими було складено акти відбору №3/1 про відбір зразку бензину автомобільного RON 92 UNLEADED GASOLINE та 3/2 про відбір зразку дизельного палива Евро сорт С, вид III (ДТ-5). .

Відібрані зразки було направлено до 308 випробувальної лабораторії паливо-мастильних матеріалів Чорноморського флоту, яка має Атестат Акредитації Національного агентства з акредитації України від 20.03.2012 року №2Н623.

За результатами випробування 25.10.2013 року 308 випробувальною лабораторією паливо-мастильних матеріалів Чорноморського флоту складені протоколи випробувань: (1) №77, відповідно до якого дизельне паливо Евро сорт С, вид III (ДТ - 5) не відповідає вимогам ДСТУ 4840:07 «Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови», за показниками “температура спалахнення в закритому тиглі”; (2) №78, відповідно до якого бензин автомобільний RON 92 UNLEADED GASOLINE не відповідає вимогам «ДСТУ 4839:2007 “Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», для марок А-92- Євро, по показнику “тиск насиченої пари”.

На підставі вищевказаних протоколів випробувань 01.11.2013 року Інспекцією прийнято Постанову №202 про застосування штрафних санкцій до ПІІ «Лукойл-Україна» в розмірі 69291,53 грн. за реалізацію товару, якість якого не відповідає вимогам нормативних документів.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, сума штрафу у розмірі 69 291,53 грн. складається зі: (1) штрафу у розмірі 38 841,60 грн. - 50% вартості неякісного дизельного палива; (2) штрафу у розмірі 30 449,93 грн. - 50 % вартості неякісного бензину.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 18 Закону України №877-V від 05.04.2007 року “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” у разі незгоди з результатами експертизи (випробування) суб'єкт господарювання має право оскаржити їх у суді, суб'єкт господарювання за своєю ініціативою може провести експертизу (випробування) зразка, що залишився в нього, в уповноваженій та/або акредитованій організації.

Користуючись вище вказаними нормами Закону за ініціативою позивача проведено випробування дослідження арбітражних проб бензину автомобільного марки RON 92 та дизельного палива ЕВРО, що залишилось у ПІІ «Лукойл-Україна» після відібрання зразків, виконання якої було доручено ТОВ «Випробувальний центр паливо-мастильних матеріалів».

Згідно Паспорту якості № 9662 від 13.11.2013 року ТОВ «Випробувальний центр паливо-мастильних матеріалів», вбачається, що бензин автомобільний марки RON 92 з АЗС № 27-01 ПІІ «Лукойл-Україна» (акт відбору проб від 22.10.13 року), відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007.

Згідно Паспорту якості № 9663 від 13.11.2013 року ТОВ «Випробувальний центр паливо-мастильних матеріалів», вбачається, що дизельне паливо Евро з АЗС № 27-01 ПІІ «Лукойл-Україна» (акт відбору проб від 22.10.13 року), відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007.

Вважаючи рішення відповідача про накладання стягнень протиправним, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно ч.1 ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі –Закон № 877), який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.

Частиною 3 ст. 18 Закону № 877 передбачено, що суб'єкт господарювання за своєю ініціативою може провести експертизу (випробування) зразка, що залишився в нього, в уповноваженій та/або акредитованій організації. У разі розходження результатів експертизи (випробування), проведених органом державного нагляду (контролю) та суб'єктом господарювання, спір вирішується судом.

Відповідно до п. 4.2.7 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 № 271/121 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2007 за № 762/14029, у разі відбирання проби для випробування в сторонній лабораторії або державними органами контролю пробу відбирають в об'ємі не менше 3 літрів, яку поділяють на три рівні частини, з яких перша (для випробувань) і друга (арбітражна) направляються до сторонньої випробувальної лабораторії. Третя (арбітражна) залишається на підприємстві. Випробування арбітражних проб здійснюються в лабораторії за згодою і в присутності всіх зацікавлених сторін, які письмово повідомляються про місце і дату проведення арбітражних випробувань їх ініціатором.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було проведено окреме дослідження відібраних відповідачем зразків, яке було доручено ТОВ «Випробувальний центр паливо-мастильних матеріалів». Випробувальним дослідженням було встановлено відповідність нафтопродуктів позивача встановленим чинним законодавством нормативам.

У той же час, надані позивачем до суду паспорти якості ТОВ «Випробувальний центр паливо-мастильних матеріалів» не визнані Інспекцією, оскільки на переконання Інспекції, випробування арбітражних проб зразків бензину та дизельного палива відбувалось з порушенням пп.5.10.1, 5.10.2 п.5.10 ДСТУ 17025:2006 «Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій», так як результати випробувань оформлені за формою іншою, ніж “Протокол випробування”.

З метою з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, ухвалою Окружного адміністративного суду від 27.02.2014 року було призначено судову експертизу зразків дизельного палива ЕВРО сорт С та бензину RON 92 UNLEADED GASOLINE, які були відібрані 22.10.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі з АЗС ПІІ «Лукойл-Україна» № 27-01 (акт відбору проб № 3/1,3/2) та знаходяться на зберіганні в ПІІ «Лукойл-Україна».

Проведення експертизи було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та спеціалістам Державного підприємства НДІ ННП «Масма». На вирішення поставлені наступні питання:

- чи можливо провести експертне дослідження зразків кожного з видів палива, відібраного на випробування під час проведення планового заходу у позивача, з урахуванням даних про зазначені зразки у наявних матеріалах справи № 802/18560/13-а паспортах якості та сертифікатах відповідності;

- чи можливо провести експертні дослідження зразків кожного з видів палива, відібраного на випробування під час проведення планового заходу у позивача, після відібрання від цих зразків їх частини для дослідження 13.11.2013 р. Випробувальним центром паливно-мастильних матеріалів (ВЦ ПММ) (м. Київ, вул. Суворова, 1) та складання акту пломбування залишків проб нафти та нафтопродуктів від 13.11.2013р. зазначеною установою;

- визначення показників дизельного палива ЕВРО з АЗС № 27-01 за показником «температура спалахнення в закритому тиглі» згідно з вимогами ДСТУ 4840:2007;

- визначення показників бензину RON 92 з АЗС № 27-01 за показником «тиск насиченої пари» за показником «температура спалахнення в закритому тиглі» згідно з вимогами ДСТУ 4839:2007.

На виконання вищевказаної ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз підготовлено Висновок експертів за результатами проведення судової криміналістичної експертизи нафтопродуктів у адміністративній справі № 826/18560/13-а №1182/1183/14-34 від 30.05.2014 року.

Вказаним висновком експертів встановлено, що: (1) дані, наведені в паспортах якості та протоколах випробувань (матеріали адміністративної справи №826/18560/13-а) не дозволяють зробити висновки про якість досліджених нафтопродуктів; (2) об'єму наданих на дослідження зразків нафтопродуктів після їх дослідження у ВЦ ПММ достатньо для визначення показників зазначених в постанові суду; (3) зразок дизельного палива, який був наданий на дослідження, не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 «Паливо дизельне підвищеної якості Технічні умови» за показником «температура спалахнення в закритому тиглі» (відповідно протоколу випробувань №101/1/П-14); (4) зразок бензину марки RON 92, який був наданий на дослідження, відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови» за показником «тиск насиченої пари» (відповідно протоколу випробувань №101/2/П-14).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів” у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з обставин справи, враховуючи вищевказаний Висновкок експерта та вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем здійснювався відпуск неякісного дизельного палива, внаслідок чого Інспекцією було правомірно накладено штраф у розмірі 38 841,60 грн. (50% вартості неякісного дизельного палива).

У той же час, враховуючи те, що досліджувані зразки бензину відповідають вимогам якості, суд приходить до висновку, що застосування штрафу до позивача у розмірі 30 449,93 грн. (50 % вартості неякісного бензину) з боку Інспекції є протиправним.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі про накладення стягнень від 01.11.2013 року №202 в частині накладення штрафу у розмірі 30 449,93 (тридцять тисяч чотириста сорок дев'ять гривень 93 коп.).

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 90,00 грн. присудити на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук