Постанова № 40278471, 27.08.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 року Справа № 925/231/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., за участю представників сторін Р. Мандригелі (дов. від 31.12.2013), О. Вєдєрнікової (дов. від 30.12.2013), А. Шимановського (дов. від 30.12.2013), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 червня 2014 року у справі № 925/231/13-г за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ: У лютому 2013 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про стягнення 19 961 352 грн 30 коп. річних за період з 27 квітня 2011 року по 6 лютого 2013 року за порушення грошових зобов'язань за договором від 28 січня 2011 року № 111-211-06/11-49 поставки природного газу.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 8 квітня 2014 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 червня 2014 року (судді В. Отрюх, Ю. Михальська, А. Тищенко) рішення скасовано і в позові відмовлено з мотивів безпідставності вимог.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарським судом статей 179, 193 Господарського кодексу України, 525, 526, 538, 625, 693 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України та залишити в силі рішення.

Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" проти касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 20 до 27 серпня 2014 року.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами встановлено, що 28 січня 2011 року сторони уклали договір № 111-211-06/11-49 поставки природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу природний газ. Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату вартості природного газу в такому порядку: оплата 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів проводяться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки; остаточний розрахунок за спожитий газ, з урахуванням вартості транспортування територією України, здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Договір діє в частині поставки газу до 1 січня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Факт належного виконання позивачем зобов'язань за договором підтверджується актами приймання-передачі газу: від 31 січня 2011 року на суму 359 866 525 грн 79 коп.; від 28 лютого 2011 року на суму 341 793 656 грн 58 коп.; від 31 березня 2011 року на суму 373 934 140 грн 73 коп.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати поставленого газу, позивачем за період з 27 квітня 2011 року по 6 лютого 2013 року нараховані річні, про стягнення яких подано позовну заяву.

Задовольняючи позов, господарський суд виходив з факту порушення відповідачем грошового зобов'язання.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що сторони фактично змінили умови договору щодо порядку розрахунків, погодившись, що поставка відбувається не на умовах попередньої плати, втім нового порядку та строків розрахунків не передбачили. Окрім того, вимога позову про стягнення річних окремо від суми основного боргу порушує правила статті 625 Цивільного кодексу України та не відповідає встановленому способу захисту порушеного права.

Таких висновків господарський суд апеляційної інстанції дійшов без урахування всіх обставин справи і вимог законодавства.

За правилами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 692 цього Кодексу встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Поставка природного газу без попередньої оплати є правом позивача і підтвердження відповідачем поставки шляхом прийняття виконання не свідчить про зміну умов договору щодо порядку розрахунків.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

За обставин невиконання відповідачем грошового зобов'язання господарський суд правомірно задовольнив позов.

Неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин статей 610, 612, 625 і 692 Цивільного кодексу України та не врахування факту заявлення дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вимог до публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про стягнення суми боргу за договором у справі № 10/13/5026/949/2011 Господарського суду міста Києва зумовлює скасування постанови і залишення в силі рішення місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 червня 2014 року у справі № 925/231/13-г скасувати, рішення Господарського суду Черкаської області від 8 квітня 2014 року залишити в силі.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "АЗОТ" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 36 540 грн у рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату судового збору за подання касаційної скарги.

Видати наказ.

Доручити видати наказ господарському суду Черкаської області.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. І. Студенець