Постанова № 40278468, 27.08.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 року Справа № 910/9558/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Сибіги О.М. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Ходаківської І.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ТОВ "Ласка Лізинг"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.07.2014у справіГосподарського суду міста Києваза позовом ТОВ "Ласка Лізинг"до ТОВ "Фірма "Т.М.М."простягнення 456 140,75 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Пінчук-Ніколайчук Ю.В. (дов. від 02.12.13),

Галков І.О. (дов. від 10.01.14),

відповідача: Полєжаєва К.О. (дов. від 25.04.13),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 10.06.2013 господарського суду м. Києва, залишеним без змін постановою від 14.01.2014 Київського апеляційного господарського суду, позов задоволено, з Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь ТОВ "Ласка Лізинг" стягнуто 432149,37 грн. основного боргу, 19873,62 грн. пені, 3974,73 грн. річних та 143,03 грн. інфляційних.

Ухвалою від 17.02.2014 господарського суду м. Києва заяву Фірми "Т.М.М" - ТОВ про відстрочку виконання рішення задоволено частково, виконання рішення від 10.06.2013 господарського суду м. Києва відстрочено на один рік - до 17.02.2015.

Постановою від 02.07.2014 Київського апеляційного господарського суду вказану вище ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Ласка Лізинг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали оскаржувані судові рішення, в обґрунтування обставин, викладених в поданій заяві, Фірма "Т.М.М"- ТОВ посилалася на відсутність фінансової можливості вчасно проводити розрахунки з контрагентами та жорсткий графік виконання зобов'язань щодо погашення наявної заборгованості та наголошувало на тому, що не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, проте звертається з проханням відстрочити їх виконання для уникнення наслідків визнання відповідача банкрутом.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій в якості належного доказу складного фінансового становища відповідача взято до уваги надану останнім копію консолідованої фінансової звітності незалежного аудиту за 2012 рік.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій недостатньо обґрунтованими.

Так, згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, консолідована фінансова звітність - це фінансова звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці. Тобто, така звітність надає неупереджену інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

При цьому судами не враховано, що надана відповідачем консолідована звітність за 2012 рік стосується діяльності Компанії TMM Real Estate Development plc в цілому (разом з усіма дочірніми компаніями), а не безпосередньо відповідача - Фірми Т.М.М. - Товариства з обмеженою відповідальністю, а відтак, не підтверджує фінансовий стан відповідача, в тому числі і станом на момент прийняття оскаржуваних рішень.

За змістом статті 121 Господарського процесуального кодексу України підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, цією нормою процесуального права не вимагається і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Отже, виходячи із наведеного, відстрочка або розстрочка виконання судового рішення у судовому порядку пов'язується з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

З врахуванням зазначеного вище, не доведення заявником наявності виключних обставин, які б ускладнювали або робили неможливим виконання рішення у справі, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій надали невірну юридичну оцінку обставинам, покладеним в обґрунтування заяви відповідача про відстрочку виконання рішення, та дійшли помилкового висновку про надання відповідачу відстрочки виконання рішення на 1 рік.

З огляду на наведене ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у даній справі підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити.

Ухвалу від 17.02.2014 господарського суду м. Києва та постанову від 02.07.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/9558/13 скасувати.

В задоволенні заяви Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про відстрочку виконання рішення від 10.06.2013 господарського суду м. Києва у справі № 910/9558/13 відмовити.

Головуючий Сибіга О.М.

Судді Костенко Т.Ф.

Ходаківська І.П.