Постанова № 40276093, 10.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"10" червня 2014 р. справа № 2а/0470/4319/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Золота осінь" ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 р. у справі № 2а/0470/4319/12

за позовом Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області

до Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби,

третя особа - Фермерське господарство "Золота осінь" ОСОБА_1,

про визнання протиправними дій та скасування довідки, -

встановив:

У квітні 2012 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати незаконними дії відповідача щодо відхилення протесту позивача на довідку №21080/10/15-348 від 07.10.2011 року про надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку ФГ "Золота осінь";

- визнати незаконними дії відповідача щодо надання у 2011 році статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку ФГ "Золота осінь";

- скасувати довідку відповідача №21080/10/15-348 від 07.10.2011 року про надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку ФГ "Золота осінь".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 р. позов задоволено частково, а саме:

- визнано незаконними дії відповідача щодо надання у 2011 році статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку ФГ "Золота осінь" ОСОБА_1;

- скасовано довідку відповідача від 07.10.2011 за №21080/10/15-348 про надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку ФГ "Золота осінь" ОСОБА_1

В решті позовних вимог відмовлено.

Постанова суду в частині задоволення позову мотивована тим, що відповідно до Закону України "Про фермерське господарство" землями фермерського господарства можуть вважатися лише ті земельні ділянки, які знаходяться у власності членів такого господарства. Земельна ділянка площею 40 га. для ведення селянського (фермерського) господарства перебуває у постійному користуванні у ОСОБА_1, тобто у ФГ «Золота осінь» ОСОБА_1, на момент отримання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, у власності земельних ділянок не перебувало, тому довідка відповідача від 07.10.2011 р. за №21080/10/15-348 про надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку ФГ "Золота осінь"

ОСОБА_1 прийнята в супереч вимогам, встановленим ст. 302, 308, 309 Податкового кодексу України, а тому є незаконною та підлягає скасуванню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, третя особа оскаржила її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову позивачу у задоволенні позову.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник третьої особи у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову позивачу у задоволенні позову.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши пояснення прокурора та представника третьої особи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2012 року Новомосковською міжрайонною прокуратурою проведено перевірки законності надання у 2011 році посадовими особами Новомосковської ОДПІ фермерським господарствам статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що 24 січня 2011 року начальником відділу Держкомзему у Новомосковському районі Красновим B.C. надано ФГ «Золота Осінь» ОСОБА_1 витяг із форми 6-зем про наявність в останнього у користуванні земельної ділянки площею 40 га.

Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка площею 40 га. знаходиться у постійному користуванні у члена фермерського господарства ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування для ведення (селянського) фермерського господарства на території Михайлівської сільської ради, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

Разом з тим, відповідно до отриманої інформації від відділу Держкомзему у Новомосковському районі, станом на 01.01.2011 р. та 31.12.2011 р. жодних прав на земельні ділянки за ФГ "Золота осінь" код ЄДР1ІОУ 21914359 не зареєстровано.

З метою усунення виявлених порушень міжрайонною прокуратурою на вказаний витяг 6-зем від 24.02.2011 винесено протест, який начальником відділу Держкомзему у Новомосковському районі розглянуто та задоволено, а витяг наказом начальника відділу скасовано.

07 жовтня 2011 року заступником начальника Новомосковської ОДПІ Мельник Д.М. голові ФГ "Золота Осінь" ОСОБА_1 видано довідку за №21080/10/15-348 про те, що ФГ "Золота Осінь" ОСОБА_1, відповідно до. ст.301, ст.308 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

З метою усунення виявлених порушень міжрайонною прокуратурою 19 березня 2012 року голові комісії з проведення реорганізації Новомосковської ОДПІ Довгому В.В. внесено протест на довідку №21080/10/15-348 від 07.10.2011 про надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку фермерському господарству «Золота осінь» ОСОБА_1

До міжрайонної прокуратури 02.04.2012 надійшла відповідь від Новомосковськом ОДНІ про відхилення протесту, оскільки підстави для його задоволення відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" протест на акт, що суперечить закону, виноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав або до вищестоящого органу. У такому ж порядку виноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акту незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду.

Таким чином, органу або посадовій особі надано можливість розглянути та за результатами розгляду відхилити протест, про що необхідно повідомити прокурора у визначений термін.

З викладеної норми не вбачається право прокурора звернутися до суду з позовом про визнання дій щодо відхилення протесту незаконними, натомість передбачено його право на оскарження акту, на який ним було внесено протест.

Отже, позивач обрав не належний спосіб захисту, оскільки право порушено не діями, вчиненими відповідно до закону, а актом.

Крім того, колегія суддів зауважує, що довідка відповідача №21080/10/15-348 від 07.10.2011 року та викладені у ній факти не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Довідка у даному випадку є виключно носієм доказової інформації, тому підлягає оцінці, як будь-який доказ, і не може бути скасована.

Колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновку суду першої інстанції про незаконність дій відповідача щодо надання у 2011 році третій особі статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, виходячи з наступного.

На думку позивача, відповідач неправомірно надав третій особі статус платника фіксованого сільськогосподарського податку у 2011 році та не перевів ФГ "Золота осінь" ОСОБА_1 на загальну систему оподаткування, оскільки у ФГ "Золота осінь" ОСОБА_1 відсутня земельна ділянка, що відповідно до ст.12 Закону України "Про фермерське господарство" належить йому на праві приватної власності чи на умовах оренди.

Відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР від 05.12.1990 р. N 511 "Про вирішення питань, пов'язаних із правом власності на землю" громадянам надаються земельні ділянки для ведення селянського й особистого підсобного господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилих будинків, задоволення інших потреб, передбачених законом, у довічне успадковуване володіння.

Земельним кодексом Української РСР від 18.12.1990 р. також передбачалось право громадян на довічне успадковуване володіння землею, а Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.03.1991 р. N 889 "Про форми державних актів на право володіння або користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок" (втратила чинність) затверджено форму державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею та умови надання такою права.

Введеним в дію 13.03.1992 р. Земельним кодексом України надання такого права не передбачалось, однак, підпунктом другим пункту 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 р. N 562 "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" визначалось, що громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 р. N 2200 "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно з пунктом 6 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 р. N 563 "Про земельну реформу" визначено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку, раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається. Постановою Верховної Ради України від 24.02.1994 р. N 4028-12 дію пункту 6 продовжено до 01.01.1998 року, постановою Верховної Ради України від 17.12.1997року N 744/97-ВР - до 01.01.2000 року, постановою Верховної Ради України N 1312-XIV від 17.12.1999 р. - до 01.01.2004 року, постановою Верховної Ради України від 17.02.2004 року N 1492 - до 01.01.2008 року.

01.01.2002 року набрав чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001 року N 2768-III. Відповідно до п.6 розділу Х Перехідних положень цього кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. В подальшому Законом України від 06.10.2004 року N 2059-IV цей строк продовжено до 1 січня 2008 року.

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року N 5-рп/2005 п.6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року та п.6 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 р. N 563 "Про земельну реформу" визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення зазначеного рішення.

Таким чином, користувачі земельних ділянок, право яких посвідчене державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, не можуть бути позбавлені права користування і не зобов'язані переоформити його на право власності чи укласти договір оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі рішення Х сесії ХХII скликання Новомосковської районної ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області від 30.01.1999 року № 9-10/ХХII надано у постійне користування земельна ділянка площею 40 га на території Михайлівської сільської ради для ведення фермерського господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 27 лютого 1998 року. Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №196. (а.с.75)

Зазначений акт є чинним та не визнаний недійсним у судовому порядку.

ФГ "Золота осінь" ОСОБА_1 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 19.01.1994 року (а.с.67). Фермерське господарство прийнято на податковий облік відповідачем 22.02.1995 року за №522 (а.с.68).

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 року N 2009-XII, земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності.

Згідно довідки відповідача від 18.02.2014 року ФГ "Золота осінь" ОСОБА_1 є платником фіксованого сільськогосподарського податку з 2004 року по 2013 рік. (а.с137)

Отже, відповідачем надано ФГ "Золота осінь" ОСОБА_1 статус платника фіксованого сільськогосподарського податку у 2004 року.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, відповідача були відсутні підстави для відмови у наданні статусу платника фіксованого сільсьгосподарського податку у зв'язку з відсутністю у третьої особи на праві власності чи на умовах оренди земельної ділянки.

01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, ст.308 якого встановлено порядок набуття та підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку. Зокрема, для набуття або підтвердження статусу платника цього податку особа має подати відомості (довідку) про земельні ділянки із зазначенням кожного документа, який встановлює право власності/користування кожною земельною ділянкою.

Водночас Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Зі змісту п. 308.4 ст. 308 Податкового кодексу України випливає, що для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Підставою для скасування реєстрації платника фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до п. 308.6 ст. 308 цього Кодексу є або добровільне рішення такого платника, або рішення органу державної податкової служби, яке може бути постановлено в разі: 1) або ліквідації такого платника, у тому числі шляхом реорганізації, 2) або встановлення за результатами документальної перевірки порушення вимог статті 301 Податкового кодексу України.

У свою чергу, вимоги ст. 301 Податкового кодексу України стосуються частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходів сільськогосподарського товаровиробника.

При цьому недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість. В інших випадках, зокрема, в разі недотримання вимог щодо оформлення земельних ділянок, які використовуються при виробництві сільськогосподарських товарів, відсутні підстави для застосування до особи загальних правил оподаткування податком на додану вартість.

Отже, у 2011 році відповідача не виникло обов'язку щодо переведення третьої особи на загальну систему оподаткування з підстав, наведених позивачем.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.198, ст. 202, ст.205, ст.207 КАС України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Золота осінь" ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 р. у справі № 2а/0470/4319/12 скасувати. В позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун