Ухвала суду № 40275554, 21.08.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/4195/13-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С.Провадження № 22-ц/780/4460/14 Доповідач у 2 інстанції ОлійникКатегорія 49 21.08.2014

УХВАЛА

Іменем України

21 серпня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Сліпченка О.І., Воробйової Н.С.,

при секретарі Горошук І.С.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, служба у справах дітей Ірпінської міської державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, служба у справах дітей Ірпінської міської державної адміністрації Київської області, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення на її користь аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 2 850 гривень щомісячно до повноліття дитини, посилаючись на те, що 27 серпня 2010 року між нею та відповідачем ОСОБА_1 був укладений шлюб.

Від шлюбу вони мають спільну дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Син проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1.

На даний час відповідач ОСОБА_1 припинив надання матеріальної допомоги на утримання сім'ї та дитини. Він працює в ТОВ «Інтер-Січ» на посаді директора. За період спільного проживання відповідач надавав кошти на утримання сина в розмірі до 3 000 грн. щомісячно.

За підрахунками позивачки, щомісячні витрати на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 становлять близько 5 700 грн. і складаються з витрат на оплату навчання у дитячому навчальному закладі, витрат на харчування, оплати комунальних послуг, витрати на придбання миючих засобів, витрати на придбання ліків, лікування та профілактичних оглядів, відпочинок та розваги, придбання одягу, шкільного приладдя, хімчистку та прання одягу, а також витрати на відпочинок та оздоровлення щорічно становлять 12 000 грн.

Оскільки їй невідомий точний розмір доходів відповідача, просила суд стягнути аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 2 850 грн. щомісячно.

В подальшому позивачка ОСОБА_2 доповнила заявлені позовні вимоги і просила суд ухвалити рішення про відібрання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у ОСОБА_1 та передати їй (матер), а також визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею (матір'ю - ОСОБА_2) за адресою: АДРЕСА_1.

Заперечуючи проти основного позову, відповідач ОСОБА_1 звернувся із зустрічними позовними вимогами, в яких просив визначити місце проживання неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ним (батьком ОСОБА_1), а також стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання дитини в розмірі 516 грн. щомісячно.

В обгрунтування зустрічного позову зазначав, що у шлюбі з ОСОБА_2 перебуває від 27 серпня 2010 року

Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Внаслідок неадекватної поведінки ОСОБА_2, спрямованої на зруйнування сімейних відносин, шлюбні стосунки між ними були припинені. На даний час вони проживають окремо та фактично сімейних відносин не підтримують. Син ОСОБА_3 проживає разом з ним (батьком).

Він (ОСОБА_1) є директором ТОВ «Інтер Січ», має стабільний дохід і від 07 грудня 2012 року він перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Український паркетний дім» та має від виконання своїх трудових обов'язків середньомісячний дохід у розмірі 15 500 грн. Житлом забезпечений.

Відповідачка ОСОБА_2 офіційно не працевлаштована та жодного офіційного доходу не має, а тому не в змозі належним чином самостійно утримувати малолітнього сина ОСОБА_3

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визначене місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з його матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи від 08 травня 2013 року. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. У решті позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів відмовити, а його зустрічний позов задовольнити повністю.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у місті Києві.

Батьками неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Неповнолітній ОСОБА_3, 2007 року народження, характеризується як доброзичливий, емоційний, активний хлопець, має добре розвинені мовленнєві здібності, проявляє гарні творчі здібності, що підтверджується психолого-педагогічною характеристикою вихованця старшої групи ДНЗ №11 «Берізка», довідкою №226 від 18 квітня 2013 року щодо відвідування дитиною дитячого садку.

Відповідно до ст.141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Статтею 161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 6 Декларації прав дитини, затвердженої Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку його особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю.

За ст.3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27 лютого 1991 року у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом першої інстанції правильно проведено аналіз норм сімейного законодавства і з якого вбачається, що питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.24 постанови від 12 червня 1998 року №6 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю" вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, ґрунтуючись на рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції міста Києва, вбачається, що ОСОБА_2 має сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно характеристики депутата Ворзельської селищної ради Київської області від 18 квітня 2013 року ОСОБА_2 позитивно характеризується по місцю проживання, має задовільні умови проживання і вказано, що вона піклується про своїх дітей.

Відповідно до довідки №56 від 18 березня 2013 року виконавчого комітету Ворзельської селищної ради міста Ірпінь Київської області сини ОСОБА_2 - ОСОБА_3, 2007 року народження, та ОСОБА_4, 1998 року народження, проживають разом з матір'ю від 2008 року.

З акту обстеження матеріально-побутових умов проживання родини від 07 червня 2013 року, складеного службою у справах дітей Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1. За місцем проживання має належні умови проживання для своїх дітей і створені умови для нормального розвитку дітей. Також вказано, що батько дитини чинить їй перешкоди у вихованні та спілкуванні з сином.

З пояснень позивачки та її представника вбачається, що ОСОБА_2 працює не офіційно, отримує дохід. Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив, що за час спільного проживання позивачка працювала, але не офіційно.

Відповідно до договору оренди від 25 березня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, - ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно характеристики №1-12/613 від 14 червня 2013 року, виданої виконавчим комітетом Петропавлісько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, та характеристики, підписаної заступником директора ТОВ «Інтер-Січ» ОСОБА_6, батько неповнолітнього ОСОБА_3, 2007 року народження, - ОСОБА_1 позитивно характеризується як по місцю роботи, так і по місцю проживання.

З довідки про доходи ТОВ «Інтер-Січ» встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді директора товариства, за останні шість місяців його заробітні склала 7380 грн. (1230 грн. на місяць).

З пояснень відповідача ОСОБА_1 та його представника, що підтверджено і позивачкою, встановлено, що ОСОБА_1 має дохід, не враховуючи офіційну заробітну плату, в середньому 15 000 грн. на місяць, що також підтверджується поданим договором №07-12/12 про надання послуг від 07 грудня 2012 року.

З довідки по кримінальному провадженню №12013100040000954 встановлено, що 30 березня 2013 року близько 14 години за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1, 1981 року народження, вчинив сварку зі своєю дружиною ОСОБА_2, 1976 року народження, в ході якої остання отримала тілесні ушкодження; діагноз ЗЧМТ. Дана обставина також підтверджується і постановою про закриття кримінального провадження від 30 квітня 2013 року.

На підставі наведеного суд першої інстанції вірно встановив, що між сторонами склались конфліктні стосунки, вони не можуть знайти порозуміння з питань участі кожного з батьків у вихованні дитини. Батько та мати дитини проживають окремо, кожен з батьків позитивно характеризується, у батька за місцем його проживання та реєстрації, а також у матері за місцем її реєстрації створені всі необхідні умови для належного виховання дитини.

Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що він проявляє більше уваги та турботи до дитини, піклується про його здоров'я, порівняно з матір'ю дитини, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги, оскільки піклування про матеріальне забезпечення дитини та його духовний розвиток є обов'язком кожного з батьків відповідно до існуючих їхніх можливостей.

Відповідно до ч.2 ст.161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

При розгляді справи орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації надав висновок на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини від 08 серпня 2008 року №18 (протокол №14). При цьому вважали за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, 2007 року народження, з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2.

З пояснень представника служби у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області вбачається, що основною підставою для вирішення даного питання є наявність офіційного доходу батька та відсутність такого у матері дитини.

Вищенаведений висновок суд першої інстанції вірно оцінив критично, оскільки офіційний дохід відповідача ОСОБА_1 є мінімальним. В судовому засіданні з пояснень сторін встановлено, що кожен з батьків має неофіційний дохід, що не оспорювалось при цьому протилежною стороною.

На підставі наведеного, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, та приймаючи до уваги вік малолітнього ОСОБА_3, 2007 року народження, якому безумовно потрібна материнська турбота, оскільки між дитиною та матір'ю з самого народження існує тісний зв'язок, розірвання якого може потягти за собою негативні наслідки у фізичному та емоційному розвитку дитини, відсутність підтвердження грубого чи егоїстичного ставлення ОСОБА_2 до дитини та будь-яких інших виключних обставин, а батько дитини не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у його вихованні, і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір'ю дитини щодо встановлення часу спілкування, або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з його матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно зі ст.157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Суд першої інстанції також прийшов до вірного висновку, відмовивши в частині позовних вимог ОСОБА_2 про відібрання дитини, оскільки між сторонами тривав спір щодо визначення місця проживання дитини і такі вимоги є передчасними.

Обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено ст.180 СК України.

За рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батьків або у твердій грошовій сумі, як визначено ст.181 СК України.

Згідно зі ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення, і розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Також судом вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 працює та має незначний офіційний дохід. Разом з тим, при розгляді справи відповідач вказав, що має дохід в розмірі 15000 грн. щомісячно, і дана обставина не оспорювалась позивачкою.

За ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а відтак, вимога позивачки підлягала задоволенню з дня подання позовної заяви до суду, тобто від 08 травня 2013 року.

За ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Суд першої інстанції при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, вірно намагався не зрівняти матеріальне становище платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувачка аліментів у разі їх сплати перестала бути такою, що потребує матеріальної допомоги. Також розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.

З огляду на те, що суд першої інстанції вірно визначив місце проживання дитини разом з матір'ю, а оскільки відповідач має сукупний дохід на місяць близько 15 000 грн., то суд прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на утримання дитини аліментів у розмірі 2000 грн.

Колегія суддів критично відноситься до наданих апелянтом нових доказів: психолого-педагогічної характеристики відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) «Малятко» від 17 жовтня 2013 року, актів Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26 листопада 2013 року та довідки відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) «Малятко» від 17 жовтня 2013 року №7 (а.с.159, 160, 162, 164), оскільки зазначені докази не були предметом розгляду в суді першої інстанції і крім того, не було зазначено, якими поважними причинами зумовлено неподання їх до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст.303 ЦПК України.

З огляду на вищенаведене. суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2 частково, визначивши місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з його матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи від 08 травня 2013 року, та відмовивши у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Сліпченко О.І.

Воробйова Н.С.